Ухвала суду № 95805649, 24.03.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/1754/21

№ 1-кп/183/986/21

24 березня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

за участю секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Крутько О.А.,

захисника Чоса Т.І.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12021040350000012 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в :

19.03.2021 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, та ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, підготовче судове засідання по якому відповідно до вимог ст. 314 КПК України призначено на 24.03.2021 року.

В судовому засіданні прокурор вважала за необхідне призначити кримінальне провадження до розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту прокурору не має. Крім того, в підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою на 60 днів, та заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на 60 днів, які мотивовані тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися слідчим суддею при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України при обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати.

Захисник Чос Т.І. не заперечував проти призначення провадження до судового розгляду. Просив суд відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження його підзахисному ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість цього клопотання. Вважав за можливе змінити запобіжний захід ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу залишив це питання на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував проти призначення провадження до судового розгляду. Просив змінити домашній арешт з цілодобового на нічний час, оскільки на його утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей і йому потрібно працювати.

Суд, вислухавши думку учасників провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає його таким, що відповідає вимогам КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає.

Отже, суд, вислухавши позицію учасників процесу, вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, останнє з яких вчинено групою осіб, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, і за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 4 до 6 років. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду, ОСОБА_1 може переховуватися від судуз метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Крім того, у конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

З обвинувального акту вбачається, що 16 липня 2018 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області відносно ОСОБА_1 направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні№ 12017040350003722 за ч. 1 ст. 186 КК України (рішення не прийнято); 25 листопада 2020 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області відносно ОСОБА_1 направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні№ 12020040350001066 за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України (рішення не прийнято).

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду (оскільки враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання останнього винуватими у вчиненні кримінального правопорушення), та вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (оскільки останній обвинувачується у вчиненні ще ряду кримінальних правопорушень).

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Суд бере до уваги наявність у ОСОБА_1 місця реєстрації та проживання. Разом з тим, суд враховує відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків, оскільки він не одружений, підтверджень наявності на його утриманні будь-яких осіб та наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано, суспільно-корисною працею не займається, а обставини кримінального правопорушення описані в обвинувальному акті свідчить про те, щобудь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_1 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обставин, які би свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Захисником Чосом Т.І. будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є безумовною підставою для відхилення його позиції щодо можливої зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

При вирішенні питання продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту суд враховує, що останній має місце проживання та реєстрації.

Однак, судом при вирішенні вказаного питання також враховується те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який вчинено групою осіб, та за який, у разі визнання останнього винуватим у його вчиненні, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років. Крім того, в обвинуваченого ОСОБА_2 відсутні стійкі соціальні зв`язки, оскільки він не одружений, підтверджень наявності на його утриманні будь-яких осіб суду не надано, суспільно-корисною працею не займається, тому обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, а отже, застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, аніж цілодобовий домашній арешт, буде недостатнім і не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, та не забезпечить запобіганню встановленому ризику, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилання обвинуваченого на наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей та намаганні працевлаштуватися на роботу, як на підставу зміни цілодобового домашнього арешту на нічний період доби, не підтверджені жодним доказом. Такі відомості у суду відсутні.

За таких обставин суд вважає, що на даний час підстав для зміни умов запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 не має.Застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби не буде ефективним і не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тому на думку суду, оскільки на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту застосований обвинуваченому ОСОБА_2 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 177, 181, 314, 371, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, у відкритому судовому засіданні на 24 березня 2021 року о 15 годині 20 хвилин в залі судового засідання Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, який проводити суддею одноособово за участі прокурора, захисника, обвинувачених, потерпілого, представника потерпілого, осіб, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, яких повідомити про дату, час і місце судового засідання у встановлений законом спосіб.

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 22 травня 2021 року включно.

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту – задовольнити.

Обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по 22 травня 2021 року включно, з покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з місця реєстрації та проживання, тобто: АДРЕСА_2 , без дозволу суду цілодобово.

Повний текст ухвали складено і оголошено 26 березня 2021 року о 12 годині 50 хвилин.

Ухвала в частині призначення судового розгляду набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

Суддя О.І. Гузоватий