Рішення № 9580522, 07.05.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" травня 2010 р.                                                   Справа № 12/79

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача – Щеколдіна М.Ю. за довіреністю, Костіна В.А. за посадою (заступник директора), відповідача –Яріша А.А. за довіреністю, Бумара П.І. за посадою (директор), у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай-Трак»до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Авто»про стягнення 553064 грн. 98 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, на підставі договору купівлі-продажу № 20/01/09 від 20.01.2009 року, 481000 грн. основного боргу за поставлений товар (автомобіль HD 120, двигун D6DA8307346 Ш.КMFLA18AP8C029907 –вартістю 323000 грн. та автомобіль HD 120, двигун D6DA8307233 Ш.KMFLA18AP8C029903 вартістю 323000 грн.), 23143 грн. інфляційних втрат, 6355 грн. 54 коп. 3% річних, 50407 грн. 58 коп. пені за період прострочення з 31.05.2009 по 11.01.2010 року, що разом складає 560906 грн. 12 коп. та відшкодування судових витрат - державного мита в розмірі 5609 грн. 06 коп., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні 24.03.2010 року представник позивача подав письмові додаткові пояснення до позову, в яких фактично зменшив розмір позовної вимоги в частині стягнення пені, остаточно просив стягнути 481000 грн. основного боргу, 23143 грн. інфляційних втрат, 6355 грн. 54 коп. 3% річних, 42566 грн. 44 коп. пені за період прострочення з 01.06.2009 по 01.12.2009 року (183 дні), що разом складає 553064 грн. 98 коп. В такому розмірі представники позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях до неї (а.с. 51-52), підтримали і просили суд його задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив на позов (а.с. 60). Із письмового відзиву і пояснень представників відповідача в засіданні суду вбачається, що відповідач заперечував укладення спірного договору купівлі-продажу № 20/01/09 від 20.01.2009 року, отримання товару, зазначеного в ньому, тому позов вважав безпідставним і просив суд в його задоволенні позивачу відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє частково з наступних підстав.

13.01.2009 року позивачем видано відповідачу рахунок-фактуру № ХГ-0000020 на оплату товару –а/м HD 120, дв. D6DA8307346, Ш.КMFLA18AP8C029907 та а/м HD 120, дв. D6DA8307233, Ш.KMFLA18AP8C029903 загальною вартістю 626000 грн. з ПДВ. Рахунок дійсний до сплати до 18.01.2009 року, посилання в ньому на спірний договір відсутнє (а.с. 56).

20.01.2010 року сторонами укладено договір купівлі-продажу № 20/01/09, за умовами якого продавець (позивач) зобов’язується передати автомобілі Hyundai HD 120, а покупець (відповідач) –прийняти і оплатити вартість майна відповідно до умов, визначених договором. Відповідно до п. п. 1.2., 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5., 5.2. договору, предметом купівлі-продажу є товар - автомобіль HD 120 (шасі), рік випуску 2008, Ш.КMFLA18AP8C029907, дв. D6DA8307346, вартістю 323000 грн. та автомобіль HD 120 (шасі), рік випуску 2008, Ш.KMFLA18AP8C029903, двигун D6DA8307233, вартістю 323000 грн., загальна сума договору становить 646000 грн., розрахунки здійснюються на умовах попередньої оплати в сумі 60000 грн. не пізніше 30.01.2009 року шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, остаточний розрахунок в розмірі 586000 грн. покупець зобов’язаний провести рівними частинами по 7325 грн. за кожний день, починаючи з 09 лютого 2009 року на протязі 80 банківських днів, кінцевий термін розрахунку до 30 травня 2009 року. За порушення термінів оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати (а.с. 10-11).

Представник позивача Костін В.А. в своїх поясненнях зазначив, що договір купівлі-продажу № 20/01/09 від 20.01.2009 року укладався і виконувався за пропозицією відповідача, примірник договору, підписаний ним і посвідчений печаткою позивача, направлявся відповідачу поштою, після підписання його представником відповідача і посвідчення його печаткою відповідача, був отриманий також поштою, поштові квитанції не збереглись. Представник відповідача Бумар П.І. в своїх поясненнях стверджував, що договір ним не укладався, підпис в договорі від його імені виконаний не ним, печаткою відповідача цей договір він не посвідчував, інших осіб на це не уповноважував, товар, зазначений в договорі, відповідач не отримував.

Згідно з видатковою накладною № ХГ-0000032 від 20.01.2009 року та довіреністю серії ЯПИ № 630741 від 20.01.2009 року, актами приймання-передачі від 20.01.2009 року позивач відвантажив відповідачу, а відповідач отримав транспортні засоби –автомобіль HD 120, двигун D6DA8307346 Ш.КMFLA18AP8C029907 –вартістю 323000 грн., та автомобіль HD 120, двигун D6DA8307233 Ш.KMFLA18AP8C029903 вартістю 323000 грн., всього на загальну суму 646000 грн. з ПДВ (а.с. 12, 13, 54-55). У видатковій накладній № ХГ-0000032 від 20.01.2009 року підставою (замовлення) відвантаження товару позивачем зазначено рахунок-фактуру № ХГ-0000020 від 13.01.2009 року.

Листом № 34/02 від 02.02.2009 року відповідач визнав свою заборгованість за два автомобілі по рахунку-фактурі № ХГ-0000020 від 13.01.2009 року і зобов’язався сплатити її (а.с. 57).

Із виписок із особового банківського рахунку позивача від 28.01.2009 р., 25.03.2009 р., 02.06.2009 р., 12.06.2009 р., 15.06.2009 р., 16.06.2009 р., 25.06.2009 р., 31.07.2009 р. вбачається, що відповідач здійснив оплату за автомобілі по рахунку № ХГ-0000020 від 13.01.2009 року на загальну суму 165000 грн. (а.с. 14-27). Згідно розрахунку позивача та акту звірки взаєморозрахунків станом на 22.03.2010 року (а.с. 59) заборгованість відповідача по спірній поставці товару складає 481000 грн.

Письмова вимога позивача № 635 від 28.07.2009 року про сплату боргу відповідачем отримана, проте виконана частково (а.с. 28-30).

Із договору купівлі-продажу від 19.01.2009 року № 14/01-09, видаткової накладної № РН-0000007 від 05.02.2009 року вбачається, що відповідач продав а ВАТ «Полтавський хлібокомбінат»купив автомобілі HD 120, D6DA8307233 Ш.KMFLA18AP8C029903 та HD 120, D6DA8307346, Ш.КMFLA18AP8C029907 загальною вартістю з ПДВ 736000 грн., тобто - автомобілі придбані у позивача.

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що між сторонами виникли зобов’язальні відносини, які ґрунтуються на фактичній поставці та використанні товару, здійснюваних без укладення письмового договору.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (зобов’язань), зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання обов’язку боржником не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов’язання у розмірі 481000 грн. відповідачем допустимими доказами не спростовано, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Згідно з ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення інфляційних втрат і 3% річних відповідає ст. 625 ч. 2 ЦК України, проте їх розрахунок позивачем здійснено неправильно, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат і 3% річних за період прострочення з 08.08.2009 по 11.01.2010 року складають, відповідно, 16835 грн. та 5851 грн. 07 коп. і в такому розмірі підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 42566 грн. 44 коп., передбаченої договором купівлі-продажу № 20/01/09 від 20.01.2009 року.

Згідно ст.ст. 546, 547, 549 ЦК України, ст. 199 ГК України, неустойка (пеня) є видом забезпечення виконання зобов’язання, цей правочин повинен вчинятись у письмовій формі, наслідком недодержання письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання є нікчемність цього правочину.

Враховуючи попередній висновок про те, що спірні зобов’язання ґрунтуються на фактичній поставці та використанні товару, здійснюваних без укладення письмового договору, суд вважає, що у позивача відсутня підстава вимагати виконання забезпечення зобов’язання у виді сплати неустойки в розмірі 42566 грн. 44 коп. і позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи та вимог законодавства позовні вимоги судом визнаються обґрунтованими, доказаними і задовольняються частково, заперечення відповідача –безпідставними і відхиляються.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно задоволеній частині позову - державне мито в розмірі 5108 грн. 27 коп. та 214 грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього –5323 грн. 19 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Авто», вул. Зелінського, 7, м. Черкаси, інд. 18036, р/р 2600712580 в ЧОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 354411, код ЄДРПОУ 31546222 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай-Трак», вул. Декабристів, 45, м. Васильків, Київська область, інд. 08600, п/р 26006301008847 в ВАТ ВТБ Банк м. Києва, МФО 321767, код ЄДРПОУ 34268882 –481000 грн. основного боргу, 16835 грн. інфляційних втрат, 5851 грн. 07 коп. 3% річних, 5323 грн. 19 коп. судових витрат.

В решті позову в частині стягнення 42566 грн. 44 коп. пені, 6308 грн. інфляційних втрат, 504 грн. 47 коп. 3% річних, 521 грн. 87 коп. судових витрат, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 12.05.2010 року.

Суддя В.М. Грачов