Рішення № 9580517, 11.05.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2010 р.                                                   Справа № 08/640

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., за участю представників сторін:

від позивача –Коломієць А.В. –представник за довіреністю,

від відповідача –Чубин О.М. –представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача           приватного підприємства «Деньгівське-2»

до

відповідача приватного підприємства «Анком-Черкаси»

про                     визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Деньгівське-2»звернулось до суду з позовом про визнання договору оренди нежитлових приміщень № 1 від 25 червня 2007 року укладеного з приватним підприємством «Анком-Черкаси»недійсним та відшкодування у зв’язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених в позовній заяві та уточнення до позовної заяви.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

25.06.2007 між приватним підприємством «Анком-Черкаси»(Орендодавцем –Відповідач по справі), в особі директора Мартинюка Костянтина Борисовича, що діє на підставі статуту та приватним підприємством «Деньгівське-2»(Орендарем –Позивач по справі), в особі директора Лазоренка Петра Васильовича, що діє на підставі Статуту було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 1 (Далі –Договір) за умовами якого Орендодавець зобов’язаний передати, а Орендар зобов’язаний прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, а саме: нежитлову будівлю позначену на генплані літерою В1-будинок тваринника площею 127,6 кв.м., Г-1 корівник площею 1002,4 кв.м., Дд-1 д5 корівник (будівля пташника) площею 1005,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Деньги, вул. Молодіжна, буд. б/н. Балансова вартість приміщення становить 47100,00 грн..

Приміщення надається Орендарю з метою ведення сільськогосподарського виробництва по розведенню сільськогосподарських тварин. Нерухоме майно, яке є об’єктом оренди згідно даного Договору, належить Орендодавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В. 15.06.2005, зареєстрованим за № 3942.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при огляді даного Договору було встановлено, що Договір є недійсним з підстав, що позивач ніколи не укладав та не брав на себе жодних зобов’язань щодо його виконання.

В даному випадку договір було підписано від імені позивача Лазоренком П.В., який не був на той час директором ПП «Деньгівське-2», тобто вказана особа не мала повноважень для вчинення вказаного правочину.

На час укладення договору на посаді директора вказаного підприємства перебував Мартинюк Андрій Борисович, а саме із 13.06.2007 по 24.09.2009 коли дану посаду почав обіймати Лазоренко П.В. На підтвердження зазначеного позивачем надано копія довідки із ЄДРПОУ від 14.06.2007 року, в якій вказано, що керівником приватного підприємства «Деньгівське-2»являється Мартинюк Андрій Борисович (а.с.11) та витяг з ЄДРПОУ наданий Головним управлінням статистики від 17.09.2009 де зазначено, що станом на 17 вересня 2009 року керівником приватного підприємства «Деньгівське-2»являється Мартинюк Андрій Борисович (а.с.13).

Крім того, фактично ніякої господарської діяльності у вказаних будівлях Позивачем не проводилося і не існувало жодної виробничої потреби в укладанні даного Договору.

Вказані обставини стали підставою для звернення Позивача до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

В силу статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

          Як встановлено в судовому засіданні та узгоджується з положеннями Статуту приватного підприємства «Деньгівське- 2»зареєстрованого 06.01.2005 року Золотоніською райдержадміністрацією за №10051020000, управління поточною діяльністю Підприємством здійснює його директор, який самостійно вирішує всі питання виробничо-господарської діяльності, керуючись законом, іншими нормативними актами України, цим Статутом та затвердженими Власником основними напрямками та планами діяльності Підприємства (п.6.3 Статуту). Директор організовує роботу Підприємства, представляє його в усіх установах, організаціях, підприємствах (в тому числі за кордоном), розпоряджається майном та коштами Підприємства від його імені, укладає договори (п.6.4 Статуту).

Тобто, як свідчить положення Статуту позивача укладення договорів від імені ПП «Деньгівське-2»здійснюється виключно директором підприємства.

Як свідчать подані в судове засідання довідка та витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.11, 13) керівником ПП «Деньгівське-2»зазначений Мартинюк А.Б.

Крім того, в підтвердження вказаного твердження говорить той факт, що 15.06.2007 року, тобто за 10 днів до укладення спірного договору, між сторонами по справі був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майна, яке і стало об’єктом оренди за оспорюваним позивачем договором. Так, від імені продавця ПП «Денгівське 2»договір укладався та підписувався директором приватного підприємства Мартинюком А.Б. при укладенні та посвідчені вказаного вище договору, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В., особи громадян, що підписали договір, правоздатність та дієздатність ПП «Деньгівське-2»та ПП «Анком-Черкаси»встановлено, повноваження їх представників і належність нежитлової будівлі «Деньгівське- 2»- перевірено.

Договір оренди будівлі та іншої капітальної споруди відповідно до ст.793 ЦК України укладається у письмовій формі.

Статтею 207 ЦК України встановлено вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

          Пунктом 2 зазначеної вище статті ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як встановлено в судовому засіданні, що станом на час укладення договору оренди директором ПП «Деньгівське-2»був Мартинюк А.Б., а оспорюваний договір оренди нежитлових приміщень укладено ПП «Деньгівське-2»в особі директора підприємства Лазоренка П.В. відповідно договір є таким, що вчинений з порушенням вимог щодо письмової форми правочину та таким, що не відповідає волевиявленню учасника правочину ПП «Деньгівське-2», оскільки відповідно до п.6.4 Статуту тільки Директор Підприємства представляє його в усіх установах, організаціях, підприємствах, розпоряджається майном та коштами Підприємства від його імені, укладає договори.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 і 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину згідно ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Заперечення відповідача щодо надання Лазаренку П.В. повноважень щодо укладення спірного договору та надання в якості доказів копії наказу №048 від 23.05.2007 року та копії довіреності виданої 21.06.2007 року директором ПП «Деньгівське-2»Мартинюком А.Б. –якою останній доручає Лазаренку П.В. укласти з ПП «Анком-Черкаси»договір оренди нежитлових приміщень, суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, як вбачається з тексту спірного договору від укладений ПП «Деньгівське-2»в особі директора Лазаренка П.В., при цьому будь-якого посилання на зазначену вище довіреність договір не містить. Крім того, наданий у судове засідання вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.10.2008 року (сторінка 5) містить відомості, про наказ ПП «Деньгівське-2»№00027 від 01.06.2007 року про призначення директором ПП «Денгівське-2»Мартинюка А.Б., який згідно вказаного вироку зберігається в матеріалах кримінальної справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень №1 від 25.06.2007 року, підлягають до задоволення.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: державне мито в сумі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень №1 від 25 червня 2007 року укладеного між приватним підприємством «Деньгівське-2»та приватним підприємством «Анком-Черкаси».

Стягнути з приватного підприємства «Анком-Черкаси», (м. Черкаси, вул. Фрунзе, 54, к. 57, ідентифікаційний код 34257619) на користь приватного підприємства «Деньгівське-2»(Черкаська область, Золотоніський район, с. Деньги, вул. Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний код 33335470) –85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Кучеренко