Рішення № 9580435, 05.05.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2010 р.                                                   Справа № 03/382

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Єфіменка В.В., з секретарем Макарченко Н.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чечка Т.А. за довіреністю,

від відповідача: Артюх Е.В. за довіреністю, Короткошей В.В., за посадою;

від ІІІ особи (приватне підприємство “Кремавто плюс”): не з’явився;

від ІІІ особи (приватне підприємство “Сім вітрів продукт”): не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Агроспецпроект", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Українські транспортні лінії", м. Черкаси

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

приватне підприємство “Кремавто плюс”, м. Кременчук, Полтавська область

приватне підприємство “Сім вітрів продукт”, м. Севастополь

про стягнення 159 026 грн. 40 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Вантажовідправником заявлено позов про стягнення з відповідача (перевізника і експедитора) 158324 грн. 40 коп. збитків завданих позивачу внаслідок недоставлення вантажу (консервованих продуктів харчування), ввіреного позивачем відповідачу, до вантажоодержувача та внаслідок пошкодження вантажу (консервованих продуктів харчування) через його перемерзання при перевезенні відповідачем в період з 19 січня 2010 р. по 05 лютого 2010 р. тентованим автомобілем «Рено», реєстраційний номер (далі –р.н.) ВІ 46-89 АТ з причіпом р.н. ВІ 5305 ХТ по маршруту м. Золотоноша (Черкаська область) –м. Севастополь (Автономна Республіка Крим) на підставі договору № 5 від 25 лютого 2009 р. Позивач також вимагає стягнути з відповідача 702 грн. витрат пов’язаних з визначенням якості продукції проведених бюро товарних експертиз Черкаської Торгово-промислової палати та Золотоніською райсанепідстанцією, а також витрати по сплаті держмита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві і, зокрема пояснив, що відповідачем вантаж за призначенням не був доставлений, а під час перевезення вантаж став непридатним для споживання.

Відповідно до п.2.1. –2.1.3 договору № 5 на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідач зобов’язався подавати під навантаження справні автомашини придатні для перевезення і схоронності даного вантажу згідно ГОСТу 13799-81 та санітарних вимог та прийняв на себе відповідальність за схоронність у шляху всіх вантажів, що перевозяться за даним договором, з моменту прийняття його під пломбу та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на це особі.

Відповідачем були порушені вимоги ст.526 ЦК України, ст.314 ГК України, п.2.1.3, п.4.1 договору, що призвело до псування вантажу і є підставою для стягнення з відповідача розміру збитків, понесених позивачем. Оскільки збитки в добровільному порядку відповідачем відшкодовані не були, позивач скористався своїм правом, передбаченим ст.1 ГПК України, ст.925 ЦК України та звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів шляхом їх примусового стягнення з відповідача.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні заявлених вимог не визнали, посилаючись, зокрема на те, що який тип автомобіля позивач замовляв, такий відповідач йому і надав. Після отримання заявки позивача від 18.01.2010 відповідачем був заключений разовий договір-заявка №КИ 0012 до договору транспортного експедирування вантажних перевезень № ТП-00307/09 від 15.01.2010 з приватним підприємством (далі –ПП) «КремАвто-плюс».

19.01.2010 відбулося завантаження продукції на заводі ПП "Агроспецпроект" в автомобіль РЕНО р.н. ВІ 46-89 АТ напівпричіп р.н. ВІ 5305 ХТ і того ж числа автомобіль виїхав до місця призначення (м. Севастополь).

Згідно даних Черкаського обласного центру з гідрометеорології на момент завантаження продукції для перевезення (19.01.2010) середня добова температура по м. Золотоноша Черкаської області становила -10,5 градусів за Цельсієм.

З 19.01.2010 по 04.02.2010 автотранспорт з вантажем знаходився у дорозі, а саме:

- з 20.01.2010 автомашина знаходилась у сніговому заметі на місцевій автодорозі в Криничанському районі Дніпропетровської області, про що свідчить довідка № 20 від 26.01.2010 видана начальником філії «Криничанський райавтодор».

Згідно п.8 (форс-мажор) договору № 5 від 25.02.2009 сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов’язань у випадку настання обставин непереборної сили (надзвичайна або невідворотна за даних умов подія, ст.263 ЦК України).

Про дану ситуацію позивачу було повідомлено листами № 861 від 25.01.2010 та № 865 від 27.01.2010. Також відповідач просив позивача прийняти рішення про подальші дії відповідача в зв’язку із ситуацією, яка склалась. Лише 29 січня 2010 р. (лист вих. № 21) позивач рекомендував відповідачу прийняти рішення стосовно повернення вантажу на Золотоніську філію ПП «Агроспецпроект»для проведення експертизи і підтвердження факту та виявлення розмірів ушкодження вантажу і укладання відповідного акту.

Твердження позивача в позовній заяві про те, що вантажоодержувач (ПП «Сім вітрів продукт») відмовився від замовленого вантажу через значне порушення строків поставки продукції і тому, в свою чергу, ПП «Агроспецпроект»також відмовляється від продукції і просить відшкодувати її вартість через невідповідність строків поставки відповідач вважає безпідставними. Представники відповідача зазначили, що в заявці на перевезення № КИ 0012 від 18.01.2010 позивачем була лише заявлена дата та час завантаження продукції і не було обумовлено дати і часу розвантаження продукції, яка доставлялась. Виходячи з вищевикладеного, відповідачем не могли бути порушені строки поставки, адже самі строки не були встановлені ні договором ні заявкою.

З дослідженої у судовому засіданні товарно-транспортної накладної 05 АСП №3Ф-004058 від 19.01.2010 вбачається, що позивач завантажив у поданий відповідачем автомобіль такий вантаж:

- горошок зелений консервований ТМ «Бабусин продукт»на суму 18849,60 грн.;

-          квасоля біла в ніжному соусі ТМ «Бабусин продукт»на суму 4498,20 грн.;

-          квасоля червона в ніжному соусі ТМ «Бабусин продукт»на суму 4641 грн.;

-          квасоля в томатному соусі ТМ «Бабусин продукт»на суму 3417 грн.;

-          квасоля в ніжному соусі ТМ «Економ»на суму 3927 грн.

-          кукурудза цукрова консервована з цілих зерен ТМ «Економ»на суму 47124 грн.;

- горошок зелений консервований з мозкових сортів ТМ «Економ»на суму 49480 грн. 20 коп.

а всього з ПДВ на суму 158324 грн. 40 коп.

          З вищенаведених накладних вбачається, що вантаж отримав водій-експедитор Капленко О.В. (а.с.15-17).

Продукція позивача має сертифікати відповідності встановленого зразка (а.с.21-23).

З дослідженого в судовому засіданні договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом укладеного сторонами 25.02.2009 вбачається, що за умовами договору (пункти 2.1 –2.1.2) перевізник зобов’язаний:

Визначати кількість та типи автомашин для здійснення перевезень вантажів, у залежності від обсягу та характеру перевезень, забезпечувати їх подачу по всіх пунктах навантаження в години, зазначені в погодженій сторонами заявці.

Подавати під навантаження справні автомашини, придатні для перевезення і схоронності даного вантажу згідно ГОСТу 13799-81 та санітарних вимог (а.с.9).

П.8.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлено, що типи та кількість рухомого складу, потрібного для виконання перевезень вантажів, визначаються Перевізником залежно від обсягу і характеру перевезень.

Суд розглядає справу на підставі ст. 75 ГПК України, за наявними матеріалами.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

          Правове регулювання внутрішніх перевезень вантажів унормовано розділом ІІІ Закону України «Про автомобільний транспорт», Главою 32 Господарського Кодексу України і виданими відповідно до нього іншими нормативно-правовими актами, в тому числі Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363.

          Ст.51-52 Закону України «Про автомобільний транспорт»містять такі положення:

Замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом має право отримати компенсацію згідно із законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.

Замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний:

- забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу;

- утримувати власні під'їзні шляхи до вантажних пунктів, вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху;

- здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув'язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення транспортного засобу від залишків вантажу;

- забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці та техніки безпеки при вантажних операціях.

Автомобільний перевізник має право:

- відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів;

- відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;

- одержувати відшкодування від замовника, якщо транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника.

Автомобільний перевізник зобов'язаний:

- при укладанні договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом передбачати для свого персоналу встановлені законодавством умови праці та відпочинку;

- забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством;

- забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення;

- відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Ст.ст. 307, 309, 314, 316 ГК України встановлено зокрема таке:

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі адресату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.

У разі переривання або припинення перевезення вантажів з незалежних від перевізника обставин перевізник зобов'язаний повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

25 лютого 2009 р. сторони уклали договір № 5 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір), за яким перевізник (відповідач) зобов’язався надати транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів відправнику (позивачу) вантажу згідно умов договору.

          П.1.3-п.1.5 договору сторони передбачили, що обсяг перевезень, найменування й адреса вантажоодержувача, місце завантаження вказуються в заявці на перевезення, що складається на кожен факт перевезення.

Відправник (позивач) вантажу надає заявку на перевезення по факсу не пізніше як за 12 годин до подачі автомашини для навантаження.

Після одержання заявки перевізник (позивач) заповнює її належним чином (вказує державний номер автомобіля, державний номер причепа, зазначає прізвище, ім'я, по батькові водія, підписує, завіряє підпис печаткою) і відправляє Відправнику (позивачу) вантажу факсимільним зв'язком не пізніше 15 години дня, що передує дню перевезення.

19 січня 2010 р. на підставі заявки на перевезення вантажів №КИ-0012 від 18.01.10 на Золотоніській філії ПП «Агроспецпроект»відповідач надав позивачу під завантаження автомобіль Рено, реєстраційний номер ВІ 46-89 AT; причіп, реєстраційний номер ВІ 5305ХТ для відправлення товарно-матеріальних цінностей Вантажоодержувачу (ПП «Сім вітрів продукт»).

Як вбачається з відзиву відповідача (а.с. 94-95) та пояснень його представників, відповідач достовірно знав про те, що температурний режим схоронності вантажу має бути в межах від 0 до + 25 градусів за Цельсієм. А на момент завантаження продукції для перевезення (19 січня 2010 р.) середня добова температура у місці завантаження (м. Золотоноша) була нижче ніж –10 градусів за Цельсієм. Доказів того, що відповідач пропонував позивачу інший тип транспортного засобу під завантаження суду не надано.

3 19 січня 2010 року по 04 лютого 2010 року автотранспорт з вантажем знаходився в дорозі.

20.01.2010 автомашина потрапила у сніговий замет на місцевій автодорозі в Криничанському районі Дніпропетровської області, про що свідчить довідка № 20 від 26.01.2010 видана начальником філії «Криничанський райавтодор».

Однак, про дану ситуацію відповідач повідомив позивача лише 25 січня 2010 р. листами № 861 від 25.01.2010 та листом № 865 від 27.01.2010.

Оцінюючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано дійшов висновку про неможливість прийняття вантажу вантажоодержувачем.

Пунктами 4.7., 4.8. договору встановлено, що у випадку, якщо при виявленні нестачі, ушкодження або втрати вантажів перевізник і відправник не досягли згоди у визначенні їх причини та розміру матеріальної відповідальності, за вимогою будь-якої із Сторін проводиться експертиза в бюро товарних експертиз чи іншими компетентними особами.

Якщо інше не буде встановлено угодою Сторін, витрати по експертизі сплачуються Стороною, що виступила ініціатором проведення експертизи. Надалі витрати по проведенню експертизи відшкодовуються Стороною, що буде у встановленому порядку визнана винною в нестачі, ушкодженні або втраті вантажу.

05 лютого 2010 року на Золотоніській філії ПП «Агроспецпроект»(м. Золотоноша, вул. Жашківська, 32) за участю водія-експедитора було проведено розвантаження та експертизу продукції з вищевказаного автомобіля.

За результатами огляду та дослідження продукції було складено і підписано акт (а.с. 31) комісією в складі представників Золотоніської філії ПП «Агроспецпроект», водія розвантаженого автомобіля Капленка О.В., представників бюро товарних експертиз Торгово-промислової палати і районної СЕС.

Комісією було встановлено, що під час транспортування через невідповідність строків поставки під впливом низьких температур замерзла вся продукція, що знаходилася в автомобілі, в результаті чого кришки банок знаходилися у випуклому стані (що негативним чином відобразилося на органолептичних властивостях продукції). Також представниками Золотоніської районної санітарно-епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров’я України та Черкаської Торгово-промислової палати були відібрані проби для проведення дослідження стану вантажу:

За результатами дослідження Черкаською ТПП надано експертний висновок №В-77 (а.с.40), з якого вбачається, що вантаж –консервована продукція, яка розвантажена з автомашини Рено номер ВІ 46-89 АТ з причепом номер ВІ 5305ХТ - заморожена. В свою чергу санітарним лікарем Золотоніської районної СЕС було складено протоколи №№ 47-53 від 05 лютого 2010 р. з яких вбачається, що вищезазначена продукція не відповідає вимогам держстандарту по органолептичним показникам (а.с.33-39).

Оскільки сторонами в договорі встановлено і узгоджено порядок визначення стану та розмірів пошкоджень вантажу та його відповідність вимогам держстандартам, правилам і нормам, суд приходить до висновку, що сторонами цей порядок дотримано і у суду немає правових підстав для призначення судової експертизи.

Оцінюючи вищенаведене і враховуючи, що відповідач подаючи автотранспорт під завантаження знав (і не міг не знати) про наявність стійкого морозу і не відмовився від виконання перевезень вантажу з іншими температурними показниками, подав вказаний у заявці тип автомобіля (тентований); не запропонував вантажовідправнику інший тип автотранспортного засобу для перевезення вантажу у температурному режимі від 0 до + 25 градусів за Цельсієм, суд приходить до висновку, що вина у пошкодженні вантажу повністю лежить на перевізнику .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано на рахунок Черкаської Торгово-промислової палати 702 грн. 00 коп. за послуги проведення експертизи консервованої продукції, що підтверджується платіжним дорученням №14310 від 11.02.2010р.

П. 2.1.8 договору передбачає, що підставою для матеріальної відповідальності Перевізника, в цьому випадку, є складений акт про виявлення ушкодження вантажу.

П. 4.1. Договору передбачає, що перевізник несе відповідальність за схоронність всіх вантажів з моменту прийняття його під пломбу і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на це особі.

Ст. 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України передбачає, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Підтвердженням отримання вантажу перевізником (відповідачем) є підпис Капленка О.В. (водія перевізника) в товаро-транспортній накладній від 19 січня 2010 року, прізвище якого вказано в заявці на перевезення вантажів №КИ-0012, затвердженої відповідачем.

Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу. У разі втрати або нестачі вантажу Перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Суд приходить до висновку, що так як зіпсована вся продукція, прийнята відповідачем до перевезення, розмір реальних збитків визначається на підставі накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 01АЛ942393 від 19 січня 2010 р. та товарно-транспортної накладної від 19 січня 2010 р. і складає 158 324 грн. 40 коп.

          Доводи відповідача про те, що ним не порушувались строки доставки вантажу, суд вважає необгрунтованими, оскільки позивач взагалі не заявляв вимог про стягнення господарських санкцій за порушення строку доставки вантажу, а для прийняття рішення щодо неможливості видачі вантажу вантажоодержувачу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 158324 грн. 40 коп. збитків завданих позивачу внаслідок недоставляння вантажу (консервованих продуктів харчування), ввіреного позивачем відповідачу, до вантажоодержувача та внаслідок пошкодження вантажу через його перемерзання при перевезенні відповідачем в період з 19 січня 2010 р. по 05 лютого 2010 р. тентова ним автомобілем «Рено», реєстраційний номер (далі –р.н.) ВІ 46-89 АТ з причіпом р.н. ВІ 5305 ХТ по маршруту м. Золотоноша (Черкаська область) –м. Севастополь (Автономна Республіка Крим) на підставі договору № 5 від 25 лютого 2009 р., а також 702 грн. витрат пов’язаних з визначенням якості продукції проведених бюро товарних експертиз Черкаської Торгово-промислової палати та Золотоніською райсанепідстанцією.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1 590 грн. 26 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути 158324 грн. 40 коп. основного боргу; 702 грн. витрат по оплаті послуг по проведенню експертизи, а всього –159026 грн. 40 коп., а також 1590 грн. 26 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з товариства з обмеженою відповідальністю "Українські транспортні лінії", вул. Орджонікідзе,70, м. Черкаси, код 36090680 на користь приватного підприємства "Агроспецпроект", провулок Жуковського,17/25, м. Київ, код 31352489.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 діб з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СУДДЯ           В.В.Єфіменко

           Рішення оформлено і

          підписано 07.05.2010