Рішення № 9580221, 18.05.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2010 р.Справа № 8/633-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV", м. Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіво", м. Хмельницький

про стягнення 21441,77 грн. основного боргу, 96,34 грн. неустойки, 14,01 грн. –3 % річних

Суддя Смаровоз М. В.

Представники сторін:

позивача: Кисляк І.В.- за довіреністю від 02.04.2010р.;

відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні 18.05.2010р. за погодженням з представником позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі. Повний текст рішення підготовлено та підписано 21.05.2010р.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 21441,77 грн. основного боргу, 96,34 грн. неустойки (пені за період з 24.03.2009р. по 31.03.2010р.), 14,01 грн. –3 % річних (за період з 24.03.2009р. по 31.03.2010р.). Як на підставу задоволення позовних вимог позивач посилається на поставку товару товариству з обмеженою відповідальністю „Альвіво” згідно з видатковими накладними.

Повноважний представник позивача в судових засіданнях наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони підтверджені та обґрунтовані поданими в матеріали справи доказами.

Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи, відзив на позов не подав, позовні вимоги за суттю та розміром не оспорив, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, що не перешкоджає вирішенню спору згідно зі ст. 75 ГПК України.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрімпорт КV”, м. Одеса поставило товариству з обмеженою відповідальністю „Альвіво”, м. Хмельницький товарно-матеріальні цінності: у відповідності до видаткової накладної №ЛРН-001762 від 25.11.2009р. - на суму 2062,62 грн.; у відповідності до видаткової накладної №ЛРН-001900 від 10.12.2009р. - на суму 4476,84 грн.; у відповідності до видаткової накладної №ЛРН-001988 від 23.12.2009р. - на суму 14522,88 грн.; у відповідності до видаткової накладної №ЛРН-002092 від 30.12.2009р. - на суму 2441,82 грн. Вказані вище видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Загалом позивачем за період з 25.11.2009р. по 30.12.2009р. було здійснено поставку товару на загальну суму 23504,16 грн., відповідачем по видатковій накладній №ЛРН-001762 від 25.11.2009р. погашено 2062,39 грн.

17.03.2010р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію про сплату боргу на суму 21441,77 грн. Відповідач жодної відповіді позивачу не надіслав.

Відповідач належним чином свої зобов'язання щодо оплати товару перед позивачем не виконав. Станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 21441,77 грн.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи зміст позовних вимог та встановлені судом факти, суд вважає правомірними вимоги щодо стягнення з відповідача 21441,77 грн. основного боргу, 14,01 грн. –3 % річних (за період з 24.03.2009р. по 31.03.2010р.).

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Частина 2 ст.215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, норми закону „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” вказують лише на граничний розмір пені, який не можуть перевищувати сторони при вчиненні відповідних правочинів, що жодним чином не означає наявність можливості автоматичного нарахування та стягнення пені лише на підставі вищевказаного закону, без вчинення в письмовій формі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання.

Беручи до уваги наведені вище положення законодавства, суд вважає, що відсутність вчиненого між сторонами у справі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань за договором шляхом стягнення неустойки у вигляді пені позбавляє позивача права вимагати стягнення з відповідача 96,34 грн. неустойки (пені за період з 24.03.2009р. по 31.03.2010р.). Тому у позові в частині позовних вимог про стягнення 96,34 грн. неустойки слід відмовити з огляду на його безпідставність у цій частині.

Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 44-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіво" (м. Хмельницький, вул. Волочиська, 15, кв. 7, код 35994591) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV" (м. Одеса, вул. Дворянська, 8, кв. 26, код 32751017) 21441,77 грн. основного боргу, 14,01 грн. –3 % річних, 214,56 грн. відшкодування сплаченого державного мита та 234,95 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

                              Суддя                                                                      

Повний текст рішення підготовлено та підписано 21.05.2010р.

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу.