Рішення № 9580146, 20.05.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2010 Справа № 4/64-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон

до приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ЦЕМЗ" м. Херсон

про стягнення 4.161грн.60коп.

за участю представників сторін:

від позивача –заст. начальника юридичної служби Анісімов В.В.

від відповідача – не з'явився

                                        в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 3750грн. 08коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 250грн. 25коп. пені, 124грн. 65коп. інфляційних збитків та 36грн. 62коп. 3% річних, посилаючись на невиконання ним обов'язків по своєчасних розрахунках за договором про постачання електричної енергії № 2197 від 13.01.2004року.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду вдруге не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи .

Ухвала про відкладення розгляду справи від 27.04.2010року направлена відповідачу у встановленому порядку відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002року №75 (з подальшими змінами). Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", в особі його структурного підрозділу Херсонських міських електричних мереж (позивач по справі) та приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "ЦЕМЗ" було укладено договір про постачання електричної енергії №2197 від 13.01.2004року. Згідно з зазначеним договором позивач зобов’язався продати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 5 квт, а відповідач зобов’язався сплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору та додатками до нього.

Відповідно до пункту 9.5 цього договору він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2004року. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов договору. Доказів наявності таких заяв суду не надано, тому договір є чинним.

Пунктом 2 договору від 13.01.2004року сторони узгодили, що під час виконання договору вони керуються чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених наказом Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996року №417/1442 (зі змінами станом на 25.12.2008року), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав і обов'язків сторін.

Пунктом 2 додатку №2 до договору від 13.01.2004року “Порядок розрахунків та графік зняття показань лічильників та надання їх до електропостачальної організації” встановлено, що відповідач до 15 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період в сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електроенергії. Остаточний розрахунок за електроенергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених за показами розрахункових приладів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.

Обов’язком відповідача згідно з пунктами 1, 3 додатку №2 до договору є зняття показників засобу обліку електроенергії встановлених на його об’єктах та їх надання 10 числа кожного місяця позивачу у вигляді оформленого акту про обсяги спожитої електричної енергії за поточний місяць.

Відповідно до пункту 6.11 ПКЕЕ позивач визначає обсяги фактично спожитої відповідачем електроенергії та згідно діючого в цьому періоді тарифу, виставляє рахунок відповідачу, який відповідач зобов’язаний сплатити на протязі 5 днів з моменту його виписки.

Пунктом 6.39 ПКЕЕ та п.3 додатку №2 (частина 3) до договору визначено, що у разі якщо позивач не отримав у визначений термін даних про обсяги спожитої електроенергії, визначення її обсягу здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. При цьому, період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електроенергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати 1 місяць, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 13.01.2004року на постачання електричної енергії та Правила користування електричною енергією є обов’язковими для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися їх положень.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач в липні 2009року надав позивачу акт про обсяги спожитої електричної енергії за період з 10.06.2009року по 10.07.2009року в якому зазначено, що споживання активної енергії за цей період складає 0 квт/год. На підставі зазначеного акту позивач виставив відповідачу 10.07.2009року рахунок на сплату спожитої активної електроенергії №2197 сума якого становить 0грн.00коп.

Однак, в серпні 2009року акт про спожиту електроенергію відповідач позивачу не надав, у зв’язку з чим нарахування вартості спожитої електроенергії здійснено за середньомісячним обсягом споживання за попередній місяць –липень 2009року, тобто 0квт/год на суму 0 грн.00коп.

В наступні 6 місяців –вересні, жовтні, листопаді, грудні 2009року, січні, лютому 2010року відповідач не надавав позивачу актів про обсяги спожитої електричної енергії, у зв’язку з чим відповідно до пункту 3 (частина 3, 4) додатку №2 до договору від 13.01.2004року та вимог пункту 6.39 ПКЕЕ з вересня 2009року по лютий 2010року розрахунок обсягів електроенергії позивач здійснював за встановленою потужністю струмоприймачів –5 квт, як це зазначено в додатках №4, 5, 6 до договору.

Таким чином, сплаті підлягає 880квт/год щомісячно, що з урахуванням діючих на той час тарифів становить: за вересень 2009року –617грн.34коп. з ПДВ; за жовтень 2009року –617грн.34коп. з ПДВ; за листопад 2009року –640грн.78коп. з ПДВ; за грудень 2009року –647грн.33коп.; за січень 2010року –662грн.22коп.; за лютий 2010року –678грн.79коп. Рахунки відповідачу були надіслані цінними листами, про що свідчать надані до матеріалів справи докази.

В порушення вимог п.1 додатку №2 до договору від 13.01.2004року зазначені рахунки за вересень, жовтень, листопад, грудень 2009року, січень, лютий 2010року не були сплачені відповідачем на протязі 5 операційних днів з дня їх надіслання. Таким чином, у відповідача виник борг за несплаченими рахунками на загальну суму 3.750грн.08коп.

Оскільки доказів перерахування зазначеної суми, або заперечень проти позову станом на день засідання суду відповідач не надав, позовні вимоги про стягнення 3.750грн.08коп. підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано доказів перерахування коштів у встановлений договором строк, тому позивачем обгрунтовано нараховано 124грн.65коп. втрат від інфляції, 36грн.62коп. –3% і зазначені суми також стягуються з відповідача на користь позивача.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 7 додатку №2 до договору від 13.01.2004року, яким передбачено, що у випадку неоплати передбачених договором платежів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який вона нараховується.

Таким чином, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків розрахунків за договором, умови договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 250грн.25коп. заявлена позивачем обґрунтовано, а тому ця сума стягується з відповідача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3750грн. 08коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 250грн. 25коп. пені, 124грн. 65коп. інфляційних збитків та 36грн. 62коп. 3% річних підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні за згодою представника позивача оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд          

                               В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ЦЕМЗ"

м. Херсон вул.Кулика № 131 «Б» кв. 112 р/р 260013855 в ВАТ Райффайзен Банк «Аваль» МФО 352093 код 31848471 на користь відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон вул.Пестеля № 5:

а) на рахунок зі спеціальним режимом використання на р/р 26036300020852

у філії Херсонського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» № 10021 МФО 352457 код 05396638 - 3.750грн.08коп. основного боргу;

б) на п/р 26001007597201 в АТ «СведБанк» (публічне) МФО 300164 код 05396638 –250грн.25коп. пені, 124грн.65коп. втрат від інфляції, 36грн.62коп. –3% річних, 102грн.00коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

                                                            Рішення оформлено відповідно до ст. 84

                                                            ГПК України і підписано 25.05.2010року.