Рішення № 9580131, 20.05.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

______________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                     20.05.2010 Справа № 17/93-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Реві Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу "Тепличний", с.Баловне Н-Одеського району Миколаївської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Цикада", с.Привільне Цюрупинського району Херсонської області

про стягнення 26163 грн. 82 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Максимишин А. В., посвідчення водія № 098411 від 03.09.02р., голова кооперативу.

від відповідача - не прибув.

          Сільськогосподарський виробничий кооператив „Тепличний” (позивач) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Цикада” (відповідач) заборгованості за договором поставки від 20.08.2009р. у сумі 26163 грн. 82 коп., з яких 23000 грн. 00 коп. основного боргу, 1094 грн. 80 коп. інфляційних збитків, 2069 грн. 02 коп. штрафу-пені.

          Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором, що змусило позивача звернутися до господарського суду за захистом майнових прав.

          У зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 06.05.2010р. розгляд справи було відкладено на 20.05.2010р.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити в повному обсязі; надав суду витребувані документи та пояснення, які долучено до матеріалів справи.

          Відповідач, повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав.

          Ухвала про порушення провадження у справі від 23.04.2010р., направлена на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, а саме: Херсонська область, Цюрупинський район, с. Привільне, вул. Гагаріна, буд. 38, повернулася до суду з відміткою поштового відділення „За зазначеною адресою не проживає”.

          Втім, правильність зазначеної у позовній заяві адреси відповідача підтверджена позивачем наданням довідки з Єдиного державного реєстру.

          Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

          Згідно з ч. 2 ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі місцезнаходження юридичної особи та перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа.

          Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

          У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р.(з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи зазначене суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про місце, дату та час розгляду справи, однак своїм правом взяти участь в судовому засіданні останній не скористався. Отже суд констатує, що неприбуття в судове засідання є обраним відповідачем захистом від заявлених вимог.

          Оскільки відповідачем відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 ГПК України.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

          20.08.2009р. між сільськогосподарським виробничим кооперативом „Тепличний” (постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Цикада” (покупець, відповідач) було укладено договір поставки, за умовами якого продавець зобов’язався передати, а покупець своєчасно прийняти та оплатити товар (огірок тепличний) в кількості 10 тон загальною вартістю 25000 грн.

          В розділі 3 договору сторони обумовили, що розрахунок за отриманий товар здійснюється на умовах 100 % відстрочки в сумі 25000 грн. до 01.10.2009р.

          Як свідчать матеріали справи, поставлений товар з боку відповідача було отримано гр. Матківським Володимиром Івановичем, повноваження якого підтверджуються копією довіреності від 20.08.2009р. серія ЯКЛ №796037 (а.с.10).

          Товар (огірок тепличний) було отримано на підставі накладних №910 від 20.08.2009р. на суму 20000,00 грн. та №911 від 20.09.2009р. на суму 5000,00, всього на суму 25000,00 грн.

          Однак, у встановлений договором строк відповідач свої зобов’язання в частині оплати отриманого товару виконав частково, перерахувавши позивачеві 2000,00 грн. заборгованості, що підтверджується банківською випискою від 22.12.2009р. (а.с.20).

          У зв’язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 23000,00 грн.

          З метою вирішення спору у досудовому порядку, позивач 22.02.2010р. за вихідним № 9 направив відповідачеві претензію з вимогою оплатити суму заборгованості, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

          За своєю юридичною природною укладений між сторонами договір є договором поставки.

          Приписами ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          За умовами статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

          Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Доказів сплати боргу або обґрунтованих належними доказами заперечень по суті позову суду не надано.

          Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги сільськогосподарського виробничого кооперативу „Тепличний” в частині стягнення 23000 грн. 00 коп. основної заборгованості є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Крім основної заборгованості позивачем за період з 01.10.2009р. по 01.03.2010р. заявлено до стягнення 1094 грн. 80 коп. інфляційних збитків.

          Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних збитків, за розрахунком суду, становить 1557 грн. 45 коп., але, оскільки відповідно до п.2 статті 83 ГПК України від позивача не надходило клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 1094 грн. 80 коп.

          У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 01.10.2009р. по 01.03.2010р. - мовою оригіналу „штраф –пеню” в сумі 2069 грн. 02 коп.

          Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Згідно з ч.1 статті 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

На вимогу суду позивачем надано письмове пояснення стосовно застосування санкції штраф-пеня, з якого слідує, що позивачем малося на увазі стягнення пені в розумінні штрафної санкції.

          Відповідальність сторін за Договором поставки від 20.08.2009р. передбачена розділом 4 Договору. Так, згідно п.4.1 договору у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 0,5% за кожний день невиконання зобов’язань.

          Дослідивши умови договору суд дійшов висновку що, по-перше, сторонами не передбачено в договорі стягнення неустойки у вигляді пені; а, по-друге, що стосується штрафу, сторони не дійшли згоди щодо визначення його розміру, оскільки не обумовили від якої суми мають обчислюватися 0,5%.

          З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2069 грн. 02 коп. штрафу задоволенню не підлягають.

          Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 23000 грн. 00 коп. основного боргу та 1094 грн. 80 коп. інфляційних збитків; в решті вимог в частині стягнення 2069 грн. 02 коп. штрафу слід відмовити.

          Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі, з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          За приписами статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи, що даний спір доведено до вирішення у судовому порядку з вини відповідача, з останнього на користь позивача стягуються 261 грн. 63 коп. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

          1. Позовні вимоги задовольнити частково.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Цикада” (Херсонська область, Цюрупинський район, село привільне, вул. Гагаріна, буд. 38, код ЄДРПОУ 34988429, р/рах. 26003301002175/980, 840 в Херсонській філії АКБ "Форум", МФО 342252) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу „Тепличний” (Миколаївська область, Новоодеський район, село Баловне, код ЄДРПОУ 30456201, р/рах. 26009301433841 у філії МВЦ "Промінвестбанку", МФО 326438) 23000 грн. 00 коп. основного боргу, 1094 грн. 80 коп. інфляційних збитків, 261 грн. 63 коп. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті вимог в частині стягнення 2069 грн. 02 коп. штрафу відмовити.

                    Суддя М. Б. Сулімовська

          Дата підписання рішення, відповідно

          до вимог ст. 84 ГПК України, 26.05.10р.