Рішення № 95799862, 25.03.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1422/19

Номер провадження 2/341/47/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку загального позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Галицької районної державної адміністрації, третя особа: Коростовичівська сільська рада, про визнання незаконним та скасування розпорядження і державного акта на право приватної власності на землю.

ВСТАНОВИВ:

13.08.2019 від ОСОБА_1 до суду надійшов цивільний позов до ОСОБА_2 , Галицької РДА, третя особа: Коростовичівська сільська рада, про визнання незаконним та скасування розпорядження Галицької РДА від 06.11.2008 № 347 і державного акта на право приватної власності на землю, який передано на розгляд судді Юсип І. М.

23.10.2020 на підставі наказу № 02-03/71 суддю Юсип І. М. відраховано зі штату Галицького районного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до змісту протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 справу ЄУН 341/1422/19 передано судді Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергелю М. Р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незаконним розпорядженням Галицької РДА від 06.11.2008 № 347 відповідачу ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку і на цій підставі видано оспорюваній державний акт на право власності на земельну ділянку серії НЖ № 556143. Водночас, цією земельною ділянкою багато років користувався спадкодавець батько позивача як член садівничого товариства. Після смерті батька усе майно та права перейшли позивачу на підставі дійсного заповіту, а тому права на спірну земельну ділянку належать саме позивачеві, а не його брату – відповідачу у справі.

У судове засідання, призначене на 24.03.2021, повідомлені належним чином про його проведення, позивач та його представник не прибули. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі. Такі клопотання подавались і раніше, що вказує на відсутність бажання позивача та його представника реалізувати їхнє право на участь у розгляді справи у судовому засіданні.

Відповідач Галицька РДА отримала копію позовної заяви з додатками і ухвалу про відкриття провадження 02.12.2019, проте своїм правом на подання відзиву не скористалась, жодних дій, спрямованих на участь у справі не вчиняла, заяв чи клопотань до суду не подавала. Представник Галицької РДА 24.03.2021 у судове засідання не з`явився.

Третя особа у справі Коростовичівська сільська рада (далі – Рада) у судове засідання 24.03.2021 не з`явилась. До суду неодноразово надсилала клопотання про розгляд справи без її представника, в якому зазначала, що проти задоволення позову не заперечує.

Після відкриття провадження у справі з листопада 2019 року на офіційну адресу реєстрації відповідача ОСОБА_2 неодноразово надсилалась поштова кореспонденція із суду, яку він не отримав, і така поверталась неврученою.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на відсутність учасників судового провадження, наявні клопотання про розгляд справи без їхньої участі, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду справи без участі сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність наступних установлених обставин справи.

Суд установив, що спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 25.07.2006. За життя спадкодавець ОСОБА_3 склав нотаріально посвідчений заповіт від 30.03.2006, яким усе своє майно, а також все те, на що він за законом буде мати право, заповів ОСОБА_1 – позивачу у справі.

Рішенням Галицького районного суду від 02.04.2009 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.10.2008 № 2401 і № 2403, видані ОСОБА_2 . Свідоцтва стосувалися права на спадщину на належні спадкодавцю квартиру і грошові вклади. Рішення обґрунтоване тим, що нотаріально посвідчений заповіт від 30.03.2006 не скасований і не відмінений, а тому усі права спадкодавця перейшли ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначає про те, що спадкодавець з 1987 року був членом садівничого товариства і щорічно сплачував членські внески до 2005 року, на підтвердження чого надав копію членської книжки. Як член садівничого товариства користувався земельною ділянкою площею 500 кв. м, тобто 0,0500 га, проте право власності на неї не оформив. Позивач стверджує, що після смерті спадкодавця вказаною земельною ділянкою постійно користувався тільки він.

З 26.07.2014 на підставі рішення садівничого товариства «Енергетик» № 7 (а. с. 15) позивач отримав право побудувати садовий будинок за типовим проєктом. Об`єкт будівництва: садова ділянка № НОМЕР_1 масиву № НОМЕР_2 . План прив`язки будівництва будиночка (а. с. 16) вказує на те, що площа земельної ділянки становить 500 кв. м.

01.10.2014 позивач отримав членську книжку садівничого товариства «Енергетик» на ділянку № НОМЕР_1 масив № НОМЕР_2 (а. с. 12).

Позивач пояснює у позовній заяві, що на цей час збудував на земельній ділянці садовий будиночок, але не має можливості належно реалізувати своє право власності, оскільки відповідач ОСОБА_2 незаконно оформив право власності на земельну ділянку, якою багато років користувався спадкодавець, і така повинна належати позивачу як спадкоємцю за заповітом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НЖ № 556143 від 18.02.2009, відповідачу ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,0500 га. Земельна ділянка розташована в урочищі Касова гора, Коростовичівська сільська рада, для ведення садівництва. Державний акт на право власності на земельну ділянку видано на підставі оспорюваного розпорядження Галицької РДА від 06.11.2008 № 347.

Водночас, суд зазначає, що позивач до позовної заяви не долучив копію вказаного розпорядження Галицької РДА від 06.11.2008 № 347. Не клопотав про її витребування, не зазначив причин неможливості її отримання.

Таким чином, суд позбавлений можливості дослідити зміст оспорюваного акта індивідуальної дії та надати йому правову оцінку.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як установлено, позивач за заповітом успадкував квартиру і грошові вклади. Інших прав чи обов`язків спадкодавця рішення Галицького районного суду від 02.04.2009 не стосувалось. Таким чином, під час розгляду цієї справи суд не бере до уваги посилання позивача на вказане рішення суду як на підставі для скасування оспореного розпорядження і державного акта на право власності на земельну ділянку.

У статті 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Водночас, у пункті 2 частини першої статті 1219 ЦК України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Таким чином, за умови встановлення іншого законом або установчими документами садівничого товариства «Енергетик» (станом на час відкриття спадщини), позивач не отримав права на членство у цьому товаристві, а відповідно і на земельну ділянку, якою користувався спадкодавець.

Суд зауважує, що позивач у позовній заяві не посилається на жодні норми чинного на час відкриття спадщини законодавства, які б давали йому право на спадкування права на участь у товаристві. Також відсутнє посилання на положення установчих документів садівничого товариства «Енергетик», як і самі документи.

Суд позбавлений можливості встановити організаційно-правову форму садівничого товариства «Енергетик».

У ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зауважує, що пояснення позивача, викладені у позовній заяві, не є допустимим і належним засобом доказування того, що спадкодавець ОСОБА_3 як член садівничого товариства користувався з 1987 року тією ж самою земельною ділянкою, яку передано у власність відповідачу ОСОБА_2 . Жодних доказів цього матеріали справи не містять. Визначення лише розміру 500 кв. м цього не доводить, оскільки члени таких товариств зазвичай користуються однаковими за площею земельними ділянками.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними і допустимими доказами той факт, що земельна ділянка, якою користувався спадкодавець і яку отримав у власність на підставі розпорядження Галицької РДА № 347 відповідач ОСОБА_2 і якою користується з 2014 року позивач є однією і тією ж самою земельною ділянкою. Оскільки на це, окрім розміру 0,0500 га та знаходження на території Коростовичівської сільської ради більше не вказують жодні наявні у матеріалах справи дані.

Крім того, суд керується наступним.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст. 1220 ЦК України).

Водночас, згідно зі статтею 1 Закону України «Про кооперацію» (тут і надалі у редакції, яка була чинна на час відкриття спадщини; далі – Закон) кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

За своєю суттю і діяльністю садівниче товариство підпадає під ознаки саме обслуговуючого кооперативу - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу (ст. 2 Закону).

Згідно з частиною другою статті 6 Закону відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

У статті 22 Закону було визначено, що земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність.

Натомість, позивач у позовній заяві не зазначає і з матеріалів справи неможливо встановити, яке саме речове право на земельну ділянку належало спадкодавцю, якою він користувався як член садівничого товариства.

Відповідно до статті 13 Закону членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.

Таким чином, зміст викладеної норми дає підстави для висновку про те, що припинення членства в кооперативі, фактично, означає виключення з членів кооперативу.

Суд звертає увагу на те, що у частинах третій і четвертій статті 21 Закону було визначено, що у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Таким чином, суд зауважує, що лише право власності (не користування) на земельну ділянку спадкодавця ОСОБА_3 як члена садівничого товариства (кооперативу) могло бути успадковане. При цьому, Законом було чітко визначено строк, протягом якого можна було реалізувати право на одержання своєї загальної частки, тобто не більше двох років після виключення із членів кооперативу (смерті члена кооперативу).

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що земельна ділянка, державний акт на право власності якої просить скасувати позивач, належала саме спадкодавцю і саме на праві власності.

Згідно з приписами статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд на підставі наявних у справі доказів не встановив наявність необхідних у цій справі обставин, які підлягають обов`язковому встановленню для задоволення заявлених позовних вимог.

З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій справі у зв`язку з недоведеністю наявності таких позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 247, 258, 263, 265, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Галицької районної державної адміністрації, третя особа: Коростовичівська сільська рада, про визнання незаконним та скасування розпорядження і державного акта на право приватної власності на землю відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня вручення їм рішення суду.

Учасники:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 );

відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ),

відповідач: Галицька районна державна адміністрація (місцезнаходження: м. Галич, площа Волі, 1, код ЄДРПОУ 23806119);

третя особа: Коростовичівська сільська рада (місцезнаходження: с. Коростовичі, вул. Б. Хмельницького).

Суддя:М. Р. Мергель