Рішення № 95797843, 16.02.2021, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/4429/20

Провадження №2/751/13/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретаря Ващиліна Т.В.,

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , представника відповідача Чернігівської міської ради – Гакал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , Чернігівської міської ради, третя особа Друга Чернігівська державна нотаріальна контора про визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської міської ради, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2020 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати незаконним рішення виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів від 22.03.1995 року № 62 - незаконним та скасувати його; визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧН, виданого виконкомом Чернігівської міської ради, 22.03.1995 року, та зареєстрованого в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за № 123; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 17.06.2002 року, посвідчений державним нотаріусом Другої чернігівської нотаріальної контори Кравченко А.Г., реєстровий № 3-2327.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.03.1997 року вона є власником 3/5 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Власником іншої частини будинку з відповідною частиною надвірних споруд є відповідач.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 22.03.1995 року № 62 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва» п. 14-11 ОСОБА_6 було передано у приватну власність, безоплатно, земельну ділянку, площею 0,0778 га, по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарчих споруд і будівель (присадибна ділянка).

На підставі вказаного рішення виконкому, ОСОБА_6 отримала Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧН, виданого виконкомом Чернігівської міської ради, 22.03.1995 року, та зареєстрованого в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №123.

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 17.06.2002 року, ОСОБА_3 стала власником земельної ділянки, площею 0,0778 га, по АДРЕСА_1 .

Позивач пояснює, що зараз вона розпочала процес приватизації своєї земельної ділянки, але відповідно до листа начальника управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради В. Дмитренка від 19.05.2020 року їй повідомлено, що її звернення щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 з подальшою передачею у власність є неможливою так, як частина земельної ділянки, що пропонується до відведення, вже передана у власність згідно рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 22.03.1995 року № 62. Таким чином приватизована земельна ділянка відповідача знаходиться напроти їхніх вікон і під тією частиною будинку, в якому вони живуть. Їхній будинок на час приватизації відповідачем земельної ділянки стояв на земельній ділянці площею 1380 га.

Позивач звертає увагу на те, що акт про встановлення меж ані вона, ані попередній власник не підписували, не погоджували межі суміжних земельних ділянок.

Ухвалою судді від 06 серпня 2020 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

25.08.2020 року від представника відповідача Чернігівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 38-41), в якому в задоволенні позову просять відмовити повністю. У вказаному відзиві зазначено, що пунктом 14.11 рішення виконкому Чернігівської міської ради №62 від 22 березня 1995 р. «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва» громадянці ОСОБА_6 передано у власність, безоплатно, земельну ділянку площею 778 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель (присадибна ділянка). Рішення приймалося на підставі: генерального плану (схеми) земельної ділянки затвердженого 29.11.1990 року; плану земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 778 кв. м. для підготовки рішення для приватизації, який затверджений начальником Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації, дата обміру земельної ділянки 09.02.1995 рік; акту погодження меж земельної ділянки, відповідно до якого межі погодили суміжні землекористувачі, а саме: ОСОБА_7 , директор АТП 17462 ОСОБА_8 , голова вуличного комітету №17. Тобто, на момент приватизації спірної земельної ділянки попередній землекористувач ОСОБА_7 (чоловік позивачки) не заперечував щодо приватизації земельної ділянки ОСОБА_6 у відповідних межах. 26.06.2002 року на адресу відділу земельних ресурсів надійшла заява від ОСОБА_3 з проханням видати державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . Підставою видачі державного акта на право власності на земельну ділянку відповідачці став нотаріально засвідчений Договір дарування земельної ділянки від 17 червня 2002 року, відповідно до якого гр. ОСОБА_6 подарувала, а гр. ОСОБА_3 прийняла у дар земельну ділянку № НОМЕР_1 , надану для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЧН, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 22 березня 1995 року та зареєстровано в Книзі записів актів на право приватної власності на землю №123. Таким чином, вважають, що на даний час єдиним власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_3 , яка на законних підставах володіє майном. Також вказують, що з моменту передачі у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_6 (1995 рік) і по даний час клопотань/заяв, скарг до Чернігівської міської ради не надходило.

31.08.2021 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 також надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 60- 67), в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечення у відзиві обґрунтовані тим, що реєстраційне посвідчення від 29.04.1971р. посвідчує, що жилий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , в цілому зареєстрований за гр. ОСОБА_6 . 20.05.1971р. ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_7 4/9 частин будинку з належною частиною наддвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідно до Реєстраційного посвідчення від 27.05.1983р. за ОСОБА_6 перереєстровано 5/9 частин будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . 19.05.1986р. Виконкомом Ради народних депутатів Новозаводського району міста Чернігова було затверджено Акт прийомки індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_1 , відповідно до якого прийнято прибудови до будинку у зазначеному домоволодінні. 27.08.1986р. ОСОБА_6 було видано Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок на 2/5 частин будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 у зв`язку зі зміною ідеальних частин. У лютому 1995 року ОСОБА_6 звернулась до Чернігівської міської ради із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки, що знаходилась під її нерухомим майном. Землевпорядником Макішвілі Г.А. 09.02.1995р. було складено технічну документацію на земельну ділянку, у тому числі план земельної ділянки АДРЕСА_1 для підготовки рішення для приватизації, Акт погодження меж землекористування присадибної ділянки АДРЕСА_1 . 22.03.1995р. виконавчим комітетом Чернігівської міської ради народних депутатів було прийнято рішення №62 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва», відповідно до якого було передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих споруд і будівель (присадибна ділянка) ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 площею 778 кв. м. ОСОБА_6 на підставі вказаного рішення 22.03.1995р. отримала Державний акт на право приватної власності на землю серії ЧН, що зареєстрований в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №123. 30.01.1997р. Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою АДРЕСА_1 на 2/5 будинку. 07.02.1997р. ОСОБА_6 на підставі Договору дарування частини будинку подарувала ОСОБА_3 2/5 частини жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . 17.06.2002р. ОСОБА_6 на підставі Договору дарування земельної ділянки подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку № НОМЕР_1 , надану для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 0,0778 га. ОСОБА_3 27.06.2002р. отримала Державний акт на право приватної власності на землю ІІ-ЧН №012701-123, що зареєстрований в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №123. 28.01.2003р. Чернігівська міська рада прийняла рішення «Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова», відповідно до якого ОСОБА_3 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0093 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих споруд і будівель (присадибна ділянка), про що у Державному акті на право приватної власності на землю ІІ-ЧН №012701-123 міститься відповідний запис. Розпорядженням Чернігівської міської ради № 46-р від 12.02.2016р. вулицю Комінтерна у м. Чернігові перейменовано на вул. Вячеслава Радченка. 18.10.2019р. ОСОБА_3 звернулась до ФОП ОСОБА_9 з заявою про виконання землевпорядних робіт зі складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . В результаті виконання землевпорядних робіт інженером-землевпорядником було виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0871 га ОСОБА_3 для обслуговування жилого будинку та господарчих споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . 04.06.2020р. ОСОБА_3 звернулась до Державного кадастрового реєстратора для державної реєстрації земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Так, 04.06.2020р. ОСОБА_3 отримала Витяг з Державного земельного кадастру НВ-7417741582020, відповідно до відомостей якого земельна ділянка, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , має площу 0,0871 га, належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ЧН №012701-123, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №213933510 від 25.06.2020р. Стверджує, що позивачем разом із позовною заявою не надано жодного документа, який би підтверджував наявність у неї або попереднього власника частини будинку (її покійного чоловіка) за адресою АДРЕСА_1 на час винесення оскаржуваного рішення права власності або права користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином, відсутні підстави для погодження ОСОБА_7 або позивачем технічної документації на земельну ділянку для підготовки рішення для приватизації, а саме Акту погодження меж землекористування присадибної ділянки АДРЕСА_1 , до прийняття оскаржуваного рішення. Отже вважає, що рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів №62 від 22.03.1995р «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва», відповідно до якого було передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих споруд і будівель (присадибна ділянка) ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 площею 778 кв. м. є законним, а ОСОБА_6 набула у власність вказану земельну ділянку правомірно. Також вважає, що навіть якщо б права позивача були б дійсно порушені, то строк позовної давності вже сплив. Також зазначає, що з огляду на той Факт, що рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів №62 від 22.03.1995р «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва», відповідно до якого було передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих споруд і будівель (присадибна ділянка) ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 площею 778 кв. м., є законним, а ОСОБА_6 набула у власність вказану земельну ділянку правомірно, відсутні підстави для визнання Договору дарування земельної ділянки від 17.02.2002р. недійсним.

У судовому засіданні представники позивачів позов підтримали та просили його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник у судовому засіданні позов не визнали і в його задоволенні просили відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Також заявили клопотання про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Представник відповідача Чернігівської міської ради у судовому засіданні у судовому засіданні позов не визнала і просила відмовити в його задоволенні посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи Другої Чернігівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився. Надали до суду заяву про проведення судового засідання без участі їх представника, на розсуд суду.

У судовому засіданні судом допитано в якості свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, зо 20 травня 1971 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір дарування, посвідчений нотаріусом Чернігівської державної нотаріальної контори Сіліченко Е.І., за реєстром №2-4383, відповідно до якого ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_7 прийняв у дар 4/9 частини будинку з належною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).

Пунктом 14-11 рішення виконкому Чернігівської міської ради №62 від 22 березня 1995 р. «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва» громадянці ОСОБА_6 передано у власність, безоплатно, земельну ділянку площею 778 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель (присадибна ділянка) (а.с. 47).

Вищезазначене рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради прийняте на підставі:

- генерального плану (схеми) земельної ділянки затвердженого 29.11.1990 року (а.с. 48);

- плану земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 778 кв. м. для підготовки рішення для приватизації, який затверджений начальником Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації, дата обміру земельної ділянки 09.02.1995 рік (а.с. 49);

- акту погодження меж земельної ділянки, відповідно до якого межі погоджено суміжними землекористувачами, а саме: ОСОБА_7 , директор АТП 17462 ОСОБА_8 , голова вуличного комітету №17 (а.с. 50).

ОСОБА_6 на підставі вказаного рішення від 22 березня 1995 року отримала Державний акт на право приватної власності на землю серії ЧН, що зареєстрований в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №123 (а.с. 53).

На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 березня 1997 року, засвідченим державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори Палєвої О.М., зареєстрований в реєстрі за №4546, ОСОБА_5 отримала у власність майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 3/5 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 9).

17 червня 2002 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко А.Г., зареєстрований в реєстрі за №3-2327, відповідно до якого ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку № НОМЕР_1 , надану для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 0,0778 га, яка належить дарителю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЧН, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 22 березня 1995 року, та зареєстрованого в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №123 (а.с. 52).

Розпорядженням Чернігівської міської ради № 46-р від 12.02.2016 року вулицю Комінтерна у м. Чернігові перейменовано на вул. Вячеслава Радченка.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав та інтересів судом встановлено статтею 16 ЦК України, зміст частини першої якої визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина друга статті 16 ЦК України встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів.

Власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст. 91, 96, 103 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно п. «б» ч. 2 ст. 198 ЗК України кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 10.11.2020 №4977-4980/20-24, рукописний запис « ОСОБА_7 » в акті погодження меж землекористування присадибної ділянки гр.. ОСОБА_6 від 09.02.1995 року в графі «підписи: землекористувачі присадибної ділянки», виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_7 та рукописний запис « ОСОБА_7 » в акті погодження меж землекористування присадибної ділянки гр.. ОСОБА_6 від 09.02.1995 року в графі «підписи: землекористувачі присадибної ділянки» виконані не ОСОБА_7 (а.с. 171-178).

У відповідності до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відтак, вбачається, що акт про погодження меж землекористування присадибної ділянки ОСОБА_6 від 09.02.1995 року не підписувався суміжним землекористувачем ОСОБА_7 , що наводить на висновок, що вказані межі з останнім погоджені не були. Зазначений акт був однією з обов`язкових підстав прийняття виконавчим комітетом Чернігівської міської ради рішення №62 від 22 березня 1995 р. «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва», пунктом 14-11 якого ОСОБА_6 передано у власність, безоплатно, земельну ділянку площею 778 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель (присадибна ділянка), а тому суд приходить до висновку, що п. 14-11 зазначеного рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Також є недійсним та підлягає скасуванню Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧН, виданий виконкомом Чернігівської міської ради 22.03.1995 року та зареєстрований в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №123 на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №62 від 22 березня 1995 року.

Згідно ч. 1 ст. 243 ЦК УРСР (який був чинним на момент укладення договору дарування земельної ділянки від 17.06.2002 року) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР (який був чинним на момент укладення договору дарування земельної ділянки від 17.06.2002 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Враховуючи визнання недійсним та скасування Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧН, виданого виконкомом Чернігівської міської ради 22.03.1995 року та зареєстрованого в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №123, на підставі якого підтверджувалось право власності на землю дарителя ОСОБА_7 при укладенні договору дарування земельної ділянки від 17.06.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Другої чернігівської нотаріальної контори Кравченко А.Г., реєстровий № 3-2327, а тому зазначений договір дарування також є недійсним.

У судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3 заявлено про застосування позовної давності та відмову у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Суд вважає поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки остання дізналась про порушення свого права, коли отримала лист від Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 19.05.2020 №37/2-08.04/2020, яким їй відмовлено у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (а.с. 16). Давність встановлення паркану між ділянками, про яку зазначали свідки, не доводить обізнаність позивача про факт приватизації. Тому в задоволенні заяви представника відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із проведенням експертизи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 1, 2 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідачів на користь позивача в дольовому порядку підлягають стягненню документально підтверджені (а.с. 1) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 840,80 грн. по 420,40 грн. з кожного.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що 080.07.2020 між позивачем та адвокатом Черненком Г.І. укладено договір про надання правничої допомоги (а.с.218).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано акт про приймання-передачу наданої правничої допомоги від 25.01.2021 (а.с. 219), квитанцію від 25.01.2021 року, відповідно до якої адвокатом Черненком Г.І. на підставі договору від 08.07.2020 за надані послуги прийнято 8000 грн. (а.с. 220).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи наведене, сума витрат на професійну правничу допомогу, яку поніс позивач та яка підтверджена належними доказами, підлягає стягненню з відповідачів в дольовому порядку в розмірі 8000 грн. по 4000 грн. з кожного.

Позивачем понесені витрати на оплату призначеної по справі судово-почеркознавчої експертизи в сумі 5883,90 грн. (а.с. 193, 194), які у зв`язку з задоволення позовних вимог також підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в дольовому порядку по 2941,92 грн. з кожного.

Керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 133, 137, 141, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати підпункт 14-11 рішення виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів від 22.03.1995 року № 62.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧН, виданий виконкомом Чернігівської міської ради 22.03.1995 року та зареєстрований в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №123.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 17.06.2002 року, посвідчений державним нотаріусом Другої чернігівської нотаріальної контори Кравченко А.Г., реєстровий № 3-2327.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_3 , Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. по 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. з кожного.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_3 , Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_5 витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, в сумі 5883 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 84 коп. по 2941 (дві тисячі дев`ятсот сорок одна) грн. 92 коп. з кожного.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_3 , Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. по 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко