Рішення № 95796199, 19.03.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2021 Справа №321/818/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,

з участю секретаря судового засідання Свергун Т.В., представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Людмила Василівна, Приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Будз Наталя Євгенівна, Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними заяв про відмову від спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Людмила Василівна, Приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Будз Наталя Євгенівна, Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, просить визнати недійсною заяву ОСОБА_2 про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_5 справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Будз Н.Є. 12 червня 2015 року за реєстровим № 849 на користь своєї тітки ОСОБА_4 та визнати недійсною заяву ОСОБА_2 , про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_5 , справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Л.В. 18 червня 2015 року за реєстровим № 740.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача - ОСОБА_5 . Після його смерті було відкрито спадкову справу. Оскільки, у померлого ОСОБА_5 не було своїх дітей відповідно до ст. 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мали рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Таким чином, відповідно до закону спадкоємцями другої черги майна померлого ОСОБА_5 є: ОСОБА_3 (брат померлого); ОСОБА_4 (сестра померлого); ОСОБА_2 (син брата ОСОБА_6 ). Позивач разом з іншими спадкоємцями мав намір прийняти належну йому частину спадщини в свою користь, однак, у червні 2015 року до нього звернулась ОСОБА_4 , з пропозицією прискорити процедуру оформлення спадкового майна, зокрема, оформлення належної позивачу частки спадщини на неї, так як церква хоче забрати будинок покійного ОСОБА_5 , а з метою недопущення його втрати будинку, відповідачка повідомивши, що в неї є необхідні зв`язки в м. Тернополі, запевнила в тому що так буде краще задля того щоб зберегти будинок. За інформацією отриманою від ОСОБА_4 , до спадкового майна входив лише один будинок в якому померлий ОСОБА_5 проживав за адресою: АДРЕСА_1 ., тому на підставі чого було досягнуто домовленостей про перехід спадщини до Відповідача. Посилається на те, що ОСОБА_4 користуючись довірою, вказала врахувати те, що спадкова справа щодо поділу майна ОСОБА_8 перебуває у державного нотаріуса, що територіально знаходиться у місті Тернопіль, Позивачу доведеться витрачати свій час і кошти на поїздки до нотаріуса з м. Ковеля. 12 червня 2015 року ОСОБА_2 за вказівкою відповідачки було оформлено заяву у приватного нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Будз Н.Є. про відмову від прийняття спадщини за законом, після померлого ОСОБА_9 у на користь - ОСОБА_4 . При цьому, відповідачка запевнила позивача, що оформлена заява про відмову від спадщини не вплине на набуття ним спадщини, спрямована виключно на зменшення часу і витрат на проїзд та нотаріальні послуги та дозволить прискорити оформлення спадщини яку хоче забрати церква. В подальшому ОСОБА_3 запевняючи що ОСОБА_4 обманює позивача, запропонував останньому відмовитись від спадщини не на чию-небудь користь тим самим відмінивши попередню заяву про відмову від прийняття спадщини в користь відповідачки ОСОБА_4 18 червня 2015 року позивачем за вказівкою ОСОБА_3 було оформлено заяву у приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит JI.B. про відмову від прийняття спадщини за законом без вказівки в чию-небудь користь, після померлого ОСОБА_5 . Зауважує, що позивач не має досвіду в оформленні юридичних документів та не враховував реальних правових наслідків оформлених заяв за ініціативою Відповідачів оскільки, довірився словам останніх. Починаючи з січня 2020 року відповідачі припинили відповідати на телефонні дзвінки, при телефонуванні з інших номерів, ОСОБА_4 в грубій формі повідомила Позивачу, що він втратив, будь-яке право вимоги на спадщину від ОСОБА_8 , оскільки, самостійно оформив та підписав заяву про відмову від спадщини на її користь. Все це стало підставою для звернення до правоохоронні органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого частини першої статті 190 Кримінального кодексу України.

Ухвалою судді Михайлівського районного суду Запорізької області від 02.07.2020 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 23.07.2020 року, яка залишена буз змін постановою Запорізького апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року, суд ухвалив цивільну справу направити за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняка В.М. від 29 січня 2021 року після самовідводу судді Сливки Л.М. на підставі протоколу повторно автоматизованого розподілу справ між суддями справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із занесенням до протоколу судового засідання від 23 лютого 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник звернувся до суду із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій зазначив, що знає свою сестру як людину, яка вміло маніпулює людьми, змушуючи їх робити те, що вона забажає. Повністю визнав позовні вимоги та не заперечує проти задоволення позову.

Представник відповідачки ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначив, що позивач сам, добровільно, звернувся до нотаріуса, доказів вчинення вказаних дій поза його волею суду не надано. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Треті особи в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши справу судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Батько позивача - ОСОБА_6 є рідним братом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , витягом з актового запису про одруження ОСОБА_6 та витягом за актового запису про народження ОСОБА_13 (а.с.9,11,12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 який проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

04 березня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. заведено спадкову справу № 42/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , яку 08 серпня 2015 року було направлено за належністю до Першої тернопільської державної нотаріальної контори.

Відповідно до Інформаційних довідок зі спадкового реєстру від імені ОСОБА_5 станом на 04 березня 2015 року не було посвідчено заповітів.

Згідно довідки ТОВ „Коменерго-Тернопіль-2" № 855 від 22.05.2015 року ОСОБА_5 був зареєстрований по АДРЕСА_2 сам.

Як видно із матеріалів спадкової справи, до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини зверталися:

- 24 лютого 2015 із заявою про прийняття спадщини за законом ОСОБА_3 - брат померлого;

- 27 травня 2015 року із заявою про прийняття спадщини за законом ОСОБА_4 - сестра померлого;

- 20 серпня 2015 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_14 .

Також, як видно із матеріалів спадкової справи, 17 серпня 2015 року до нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_2 , яка засвідчена Будз Н.Є. приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу 12 червня 2015 року за реєстровим № 849, відповідно до якої ОСОБА_2 повідомляє, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_5 , він є його спадкоємцем за законом в порядку статті 1266 Цивільного кодексу України, усвідомлює значення своїх дій, має можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для нього істотне значення, без застосування фізичного та психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею відмовляється від прийняття спадщини за законом після смерті померлого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 . Нотаріусом роз`яснено, що заява про відмову від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною і може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, Також нотаріусом роз`яснено положення статей 1268, 1269, 1273, 1274, 1275, 1281, 1282 Цивільного кодексу України.

Крім того, 18 червня 2015 року за реєстровим № 740 приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Л.В. засвідчено справжність підпису ОСОБА_2 на заяві, відповідно якої ОСОБА_2 повідомляє, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Заявник усвідомлює значення своїх дій та розуміючи обставини, які мають для нього істотне значення, без застосування фізичного та психічного тиску з боку інших осіб, за своєю волею відмовляється від прийняття спадщини, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Нотаріусом роз`яснено, що заява є безумовною та беззастережною і може бути відкликана протягом до спливу шести місяців з моменту відкриття спадщини, та роз`яснено зміст статей 1273, 1275 Цивільного кодексу України. Також на заяві міститься напис про те, що вона прочитана заявником особисто в присутності нотаріуса, її зміст зрозумілий та відповідає його волевиявленню.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А. 05.12.2018 року, ОСОБА_2 повідомив, що він відмовляється від заяв, які були засвідчені 12 червня 2015 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Будз Н.Є. за реєстровим № 849 та 18 червня 2015 року приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Л.В за реєстровим № 740.

Розглянувши справу суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, зважаючи на таке.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно із положеннями частин першої, п`ятої, шостої статті 1273 ЦК України заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відповідно до частини п`ятої статті 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229 - 231 і 233 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За змістом наведеної норми обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі. (Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного суду у справі 273/175/16-ц від 28 лютого 2018 року).

Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 роз`яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

У справі № 404/5790/16-ц Верховний Суд у цій справі зазначив, що зміна думки щодо відмови від спадщини у зв`язку зі смертю у подальшому особи (майже через три роки), на користь якої здійснена така відмова, не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання такої відмови недійсною. Недійсність правочину є тією рисою, що притаманна правочину у момент його вчинення, а не у зв`язку з обставинами, що виникли пізніше.

У справі № 638/7528/15-ц Верховний Суд погодився із висновками суді першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову через те, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Із змісту статті 12, 13 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Із змісту статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звернувшись із позовом позивач покликається на те, що оспорювані заяви були ним складені внаслідок помилки, що має істотне значення, а саме він повірив ОСОБА_4 , яка користуючись довірою, вказала і необхідність Позивачу, враховуючи те що спадкова справа щодо поділу майна ОСОБА_8 перебуває у державного нотаріуса, що територіально знаходиться у місті Тернопіль, щоб Позивачу не довелось витрачати свій час і кошти на поїздки до нотаріуса з м. Ковеля, запевняючи в тому що існує термінова необхідність зберегти будинок покійного ОСОБА_5 від нібито якихось посягань церкви. В подальшому ОСОБА_3 запевняючи що ОСОБА_4 обманює Позивача, запропонував останньому відмовитись від спадщини не на чию-небудь користь тим самим відмінивши попередню заяву про відмову від прийняття спадщини в користь відповідачки ОСОБА_4 18 червня 2015 року. Крім того покликається на те, що не має досвіду в оформленні юридичних документів та не враховував реальних правових наслідків оформлених заяв за ініціативою Відповідачів оскільки, довірився словам останніх.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що надані позивачем доводи та докази не є достатніми для висновку, що складаючи оскаржувані заяви, позивач помилилася щодо обставин, які мають істотне значення.

Так, позивач є особою молодого віку, проявивши належну обачність, він мав можливість дізнатися про зміст та справжню правову природу вчинених ним правочинів.

Суддя не бере до уваги доводи позивача про те, що він не розумів наслідків відмови від написання заяви про прийняття спадщини, оскільки такі заяви він писав двічі в різних нотаріусів, в двох випадках, як слідує із змісту заяв, йому роз`яснювалися їх наслідки та правова природа. Також, частиною другою статті 68 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Суд зауважує, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним, позивач як спадкоємець за законом скористалась своїм правом відмови від спадщини, а тому позов є безпідставним та не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.ст. 203, 215, 230, 231, 570 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - Приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Людмила Василівна, Приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Будз Наталя Євгенівна, Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними заяв про відмову від спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ;

Відповідачі:

ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 Ідентифікаційний код: НОМЕР_2 тел. НОМЕР_3.

ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 Ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , тел. НОМЕР_5.

Треті особи:

Приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Людмила Василівна, 45000, м. Ковель, вул. Незалежності, 142, Тел.: (03352) 5-90-21.

Приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Будз Наталя Євгенівна Адреса: 46001, м. Тернопіль, вул. Б.Хмельницького, 14/1 Тел.: (0352) 43-06-06

Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, 46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Коперника, 1, код ЄДРПОУ: 02900587, тел.: 0352 25 47 74.

Повний текст виготовлено 25 березня 2021 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк