Рішення № 95795760, 24.03.2021, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/907/20

Провадження № 2/581/19/21

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2021 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання Бочкун Л.І., представника позивача Калити С.Г., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Козін Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Липова Долина цивільну справу спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Сутність заявлених до суду вимог

У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» (як правонаступник всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 06 серпня 2010 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками, оплачувати комісії та пеню. У свою чергу банк, у разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань, нараховує відсотки, пеню, штрафи. Позивач договірні зобов`язання перед відповідачем виконав шляхом надання останньому кредиту в розмірі, встановленому договором, а відповідач, у порушення договірних обов`язків, своєчасно не сплатив банку грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань відповідачем та з урахуванням внесених ним коштів на погашення заборгованості, станом на 16 вересня 2020 року виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 20384 грн. 90 коп., з яких: 11955 грн. 70 коп. - заборгованість по тілу кредиту, з яких 0 грн. 00 коп. – заборгованість за поточним тілом кредиту, 11955 грн. 70 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. 00 коп. – заборгованість за нарахованими відсотками, 0 грн. 00 коп. – заборгованість за простроченими відсотками, 3324 грн. 51 коп. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, 5104 грн. 69 коп. – нарахована пеня, 0 грн. 00 коп. – нарахована комісія, яку разом із судовим збором банк просив суд стягнути з відповідача.

Позиція позивача, відповідача по даній справі

Представник позивача про час та місце розгляду справи повідомлявся в порядку п.1 ч.7 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився. Представник позивача ОСОБА_2 подала до суду відповідь на відзив, у якій підтримала позовні вимоги, зазначала, що 06 серпня 2010 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у анкеті-заяві. Посилаючись на відповідні норми Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифи банку обґрунтовувала заявлені вимоги в частині стягнення тіла кредиту, пені та заборгованості за відсотками на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України. Із приводу заяви відповідача про застосування позовної давності у даному спорі, то зазначила про те, що строк позовної давності до всіх заявлених вимог не пропущений, а тому немає підстав для його застосування, оскільки порушення зобов`язання триває, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні 23 березня 2021 року, підтримавши заявлені позовні вимоги в повному обсязі, суду пояснив про те, що відповідачка після підписання у 2010 році заяви-анкети та отримання у 2012 році кредитної картки набула статусу клієнта АТ КБ «ПриватБанк» із визначеним на картку кредитним лімітом в розмірі 1000 грн. Належно та своєчасно не виконавши кредитні зобов`язання перед банком, станом на 16 вересня 2020 року у відповідача виник борг в розмірі 20384 грн. 90 коп. Зазначав, що тіло кредиту складається з установленого кредитного ліміту 1000 грн., використання сервісу «Миттєва розстрочка» (4000 грн. з 1000 грн. комісії з липня 2017 року протягом 10 місяців), членських внесків за «Gold клуб» (по 20 грн. щомісячно, всього на суму 460 грн.), страхування кредитного ліміту в розмірі 1209 грн. 97 коп., а також на це тіло кредиту нараховувалися окремо відсотки на загальну суму 3325 грн. 51 коп. Хоча відповідачка особисто не підписувала Умови та Правила надання банківських послуг АТ «ПриватБанк», проте користувалася кредитним лімітом та послугою «Миттєва розстрочка»; при видачі кредитної картки клієнт за бажанням знайомиться з Умовами, Правилами та Тарифами «ПриватБанку» і отримує кредитну картку, фотографуючись із нею, про точну дату ознайомлення і підписання Шулежко Л.М. зазначених документів представнику було складно надати відповідь.

Відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, а також заперечення на відповідь на відзив, в яких позов не визнала. Усно підтвердила укладення між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» 06 серпня 2010 року договору, відповідно до якого, вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 1000 грн. на картковий рахунок, проте вона не отримувала кредитні кошти в розмірі 11000 грн. Зазначала, що вона багаторазово користувалася кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість. Свою позицію щодо невизнання позовних вимог мотивувала тим, що банком не надано чіткого обґрунтування того як обраховувалося тіло кредиту в сумі 11955 грн. 70 коп., з аналізу розрахунку, який наданого позивачем, вбачається, що банк, нараховуючи відсотки та пеню, таким чином збільшував тіло кредиту. Також банком не надано доказів того, що вона особисто була ознайомлена з Тарифами банку, Правилами та розуміла їх зміст підписуючи їх, окрім того в анкеті-заяві не передбачено нарахування відсотків на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, штрафів та пені, а тому вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Уточнювала, що після проведених нею щомісячних проплат, наприклад по сплаті чергових платежів, у липні 2019 року відповідач погашав борг по пені та відсоткам і тіло кредиту не зменшувалося, і так відбувалося практично щомісячно; сума коштів в розмірі 536 грн. 64 коп. сплачувалася нею щомісячно протягом 10 місяців в якості «Миттєвої розстрочки» за купівлю товарів у магазинах, у неї в користуванні у спірний період часу перебували дві картки видані позивачем: перша зарплатна (останні літери «2573»), та кредитна карта «Gold» (останні літери «1565»), на анкеті-заяві від 06 серпня 2010 року відсутній її особистий підпис (а.с. 10), отримані нею грошові кошти в якості «Миттєвої розстрочки» є вже повністю виплаченими, кредитною карткою позивача вона не користується з серпня 2019 року і не здійснює будь-яких проплат, визнала, що вона має борг перед позивачем, який дорівнює 1000 грн. (розмір визначеного кредитного ліміту).

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги також не визнала, підтримала позицію відповідачки, викладену нею у запереченні на позов та у запереченні на відповідь, додатково суду пояснила про те, що остання проплата на виконання укладеного кредитного договору проведена відповідачем 09 квітня 2019 року в розмірі 100 грн. і після цього протягом 2019-2020 років позивач цілеспрямовано не вживав заходів до стягнення боргу за кредитним договором, а подав позов до суду лише 18 листопада 2020 року після спливу спеціального строку позовної давності щодо додаткових вимог. Додатково пояснила про те, що банк у заявлених позовних вимогах посилається на п. 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг, в редакції, що почала діяти з 01 березня 2019 року, щодо встановлення відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак у наданому суду витягу з Умов зазначений пункт (п. 2.1.1.2.12) врегульовує дії клієнта та банку при закінченні строку дії картки, і не містить жодних положень щодо нарахування відсотків на прострочену заборгованість. В анкеті-заяві нарахування відсотків на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України, штрафів та пені не визначено. У судовому засіданні 23 березня 2021 року представник відповідача підтвердила те, що ОСОБА_1 визнає наявність у неї боргу перед позивачем в розмірі кредитного ліміту в сумі 1000 грн.; заяву-анкету відповідач не підписувала та позивач не надав суду доказів погодження розміру процентів за користування кредитом та пені із клієнтом; окремо письмовий кредитній договір сторони між собою не підписували. Уважала позовні вимоги безпідставними та належним чином необгрунтованими, просила суд відмовити в їх задоволенні.

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 19 листопада 2020 року залишено без руху позовну заяву по даній справі з метою уточнення сутності вимог та істотних обставин справи. Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 грудня 2020 року у даній справі відкрито провадження, призначено судовий розгляд на 05 січня 2021 року о 09 год. 30 хв. 05 січня 2020 року розгляд справи відкладено до 01 лютого 2021 року за клопотанням відповідача. 01 лютого 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 15 лютого 2021 року за клопотанням відповідача. 15 лютого 2021 року протокольною ухвалою суду оголошена перерва до 02 березня 2021 року для надання часу позивачу висвітлити позицію на поданий відзив на позовну заяву. 02 березня 2020 року у судовому засіданні оголошена перерва до 23 березня 2021 року за клопотанням позивача. 23 березня 2021 року продовжено розгляд справи по суті, залишено без розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 17 лютого 2021 року, заслухана позиція представника позивача. 24 березня 2021 року проголошено рішення по суті спору.

Установлені судом фактичні обставини даної справи

06 серпня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», підписана анкета-заява з ОСОБА_1 (відповідачкою по справі), згідно з якою остання прохала видати кредитну картку АТ КБ «ПриватБанк». У анкеті-заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 10).

В анкеті-заяві не вказана сума бажаного кредитного ліміту, тип кредитної картки, термін дії, розмір відсотків за користування кредитом або інші умови кредитування.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» за договором № б/н від 06 серпня 2010 року позивачем видано відповідачу наступні кредитні карти: НОМЕР_1 (дата відкриття 20 вересня 2012 року, термін дії – липень 2016 року); НОМЕР_2 (дата відкриття 31 травня 2016 року, термін дії – травень 2018 року); НОМЕР_3 (дата відкриття 06 червня 2018 року, термін дії – березень 2022 року) (а.с. 9).

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» на картковий рахунок № НОМЕР_1 з 20 вересня 2012 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 0 грн. 00 коп. 31 травня 2016 року зменшено кредитний ліміт до 0 грн. 00 коп., 12 грудня 2016 року збільшено кредитний ліміт до 1000 грн. 00 коп., 22 серпня 2018 року зменшено кредитний ліміт до 0 грн. 00 коп. (а.с. 8).

Із наданої інформації АТ КБ «ПриватБанк» убачається користування відповідачем коштами з кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», пільговий період – до 55 днів, базова відсоткова ставка в місяць – 3,6%, обов`язковий щомісячний платіж – 5% (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості). Крім того, Тарифами передбачена сплата пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів у розмірі 0,24% від суми загальної заборгованості за кожний день прострочення кредиту + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн., пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше (а.с. 11).

Із наданої інформації АТ КБ «ПриватБанк» убачається користування відповідачем коштами з кредитної карти «Універсальна GOLD», пільговий період – до 55 днів, базова відсоткова ставка в місяць – 3,5%, обов`язковий щомісячний платіж – 5% (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості). Крім того, Тарифами передбачена сплата щорічної комісії за обслуговування – 500 грн., членського внеску – 20 грн. у місяць, пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів у розмірі 0,233% від суми загальної заборгованості за кожний день прострочення кредиту + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн., пеня = 0,233% від суми загальної заборгованості + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше та штрафу за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань – 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (а.с. 11 зворот).

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач багаторазово протягом дії договірних відносин користувався кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість, останнє погашення датоване 09 квітням 2019 року у розмірі 100 грн. 00 коп., а 31 липня 2019 року відбулася остання проплата на суму 10 грн. 15 коп. за ініціативою банку (автоматичне погашення простроченої заборгованості) (а.с. 6, 6 зворот, 47).

У наданій АТ КБ «ПриватБанк» інформації наявні відомості про неповну і несвоєчасну сплату відповідачем щомісячних платежів на погашення заборгованості за кредитом, а тому за період з 28 квітня 2017 року по 16 вересня 2020 року виникла заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором у розмірі 20384 грн. 90 коп., з яких: 11955 грн. 70 коп. - заборгованість по тілу кредиту, з яких 0 грн. 00 коп. – заборгованість за поточним тілом кредиту, 11955 грн. 70 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. 00 коп. – заборгованість за нарахованими відсотками, 0 грн. 00 коп. – заборгованість за простроченими відсотками, 3324 грн. 51 коп. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 5104 грн. 69 коп. – нарахована пеня, 0 грн. 00 коп. – нарахована комісія (а.с. 4 зворот, 7).

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Висновки суду по суті заявлених вимог

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору, що узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Установивши обставини того, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які наявні в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, суд приходить до висновку, що їх не можна вважати частиною кредитного договору, укладеного між сторонами 06 серпня 2010 року шляхом підписання анкети-заяви, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі тіла кредиту та по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та пені.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором, зокрема, заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) у розмірі 11955 грн. 70 коп., для підтвердження чого надав відповідні розрахунки заборгованості.

Як убачається з наданих розрахунків та виписки по банківському рахунку, за період з вересня 2012 року по вересень 2020 року ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, що підтверджується відповідними сумами у графі «Витрати клієнтом кредитних коштів» (загальна сума витрачених коштів становить 13439 грн. 30 коп.), а також нею здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 16492 грн. 67 коп., що підтверджується відповідними сумами у графі «Сума коштів, внесених клієнтом на погашення заборгованості», та довідкою про рух коштів по кредитним карткам (а.с. 3-7, 47-50).

Із огляду на це, суд уважає, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кредитні кошти добровільно повернуті банку у повному обсязі.

Отже, суд приходить до висновку, що фактично отримані та використані відповідачем кошти, повернуті в повному обсязі, відтак відсутні підстави для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Крім того, з наданих АТ КБ «ПриватБанк» розрахунків вбачається, що банк нараховував відсотки за користування кредитними коштами, а починаючи з 01 лютого 2017 року позивач погашав відсотки за рахунок тіла кредиту на загальну суму 11134 грн 50 коп. (4-та колонка розрахунку). Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами. Отже, банк безпідставно збільшив тіло кредиту за рахунок відсотків (а.с. 3-7, 47-50).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, борг по відсоткам за ст. 625 ЦК України та пеню за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06 серпня 2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору, які відповідачем не підписані.

Позовні вимоги в цій частині мотивовані банком посиланням на п 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг, в редакції, що почала діяти з 01 березня 2019 року, положеннями якого встановлено домовленість сторін, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також відсотки від неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Однак, у наданому суду витягу з Умов зазначений пункт (п 2.1.1.2.12) урегульовує дії клієнта та банку при закінченні строку дії картки, і не містить жодних норм щодо нарахування відсотків на прострочену заборгованість. За відсутності доказів погодження цих Умов та Правил надання банківських послуг з позичальником, підстави для покладення на відповідача такої відповідальності відсутні.

В анкеті-заяві від 06 серпня 2010 року, яку підписав відповідач, нарахування відсотків на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України не визначено.

При цьому, матеріали справи також не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків та пені, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (06 серпня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (листопад 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків та пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг із тарифів та витяг із умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог банку про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України.

Із урахуванням наведеного вище, суд уважає за необхідне у задоволенні заявленого позову відмовити в повному обсязі у зв`язку з його необґрунтованістю.

При цьому, з урахуванням вищеустановлених обставин справи та сформульованих висновків щодо необґрунтованості заявленого позову, суд уважає непереконливими доводи сторони позивача про наявність боргу у відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 20384 грн. 90 коп. і заперечення відповідача про застосування строку позовної давності у даному спорі і відповідно їх не розглядає по суті.

Разом із цим, суд також уважає необґрунтованим відповідним засобом доказування (висновком експерта) довід відповідача та його представника про непідписання анкети-заяви від 06 серпня 2010 року. Також з огляду на фактичне тривале використання кредитних коштів відповідачем із їх поверненням позивачу, суд уважає, що між сторонами спору тривали договірні кредитні відносини та їх наявність не є самостійною підставою для відмови у задоволенні заявленого позову.

Також, на думку суду, не підлягає прийняттю визнання відповідачем позову в частині стягнення боргу по кредитному договору в межах кредитного ліміту в розмірі 1000 грн., оскільки таке визнання не ґрунтується на вищенаведених нормах права та не узгоджується із установленими судом обставинами справи щодо відсутності боргу по кредиту у відповідача перед позивачем.

Розподіл судових витрат по справі

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову АТ КБ «Приват Банк» в повному обсязі, а інші учасники справи (сторона відповідача) не заявили про відшкодування судових витрат, понесених ними у даній справі, то за змістом ст. 141 ЦПК України суд уважає за необхідне розподіл судових витрат у даній справі не проводити у зв`язку з відсутністю предмету такого розподілу.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі у зв`язку з його необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570).

Представник позивача: ОСОБА_3 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Представник відповідача: ОСОБА_4 (місце здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_3 ).

Повне рішення суду складено 25 березня 2021 року.

Суддя Д. В. Бутенко