Рішення № 9579452, 19.05.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.10 Справа № 11/56-10. за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі

Сумської обласної дирекції

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Суми

про стягнення заборгованості в сумі 234 177 грн. 96 коп.

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача: Бордюк Л.Р. довіреність б/н від 06.11.2009 р.

Від відповідача:не зявився

За участю секретаря судового засідання Чижик С.Ю.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 234 177 грн. 96 коп. боргу по кредитному договору № 012/06-11/1972 від 24.05.2006 р., за рахунок реалізації заставленого майна відповідно до договору іпотеки реєстровий № 2241 від 05.10.2006 року, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 79,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, заставною вартістю 225460 грн. 00 коп. та договору іпотеки реєстровий № 797 від 27.05.2009 року, а саме: нежитлового приміщення під літерою «З-ІІ», загальною площею 282 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, заставною вартістю 385700 грн. 00 коп., а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи ухвалою господарського суду Сумської області від 07.05.10 р., яка була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом від 07.05.10 р.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не подав.

Явка представників сторін не визнавалася судом обовязковою, а тому не зявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача заявив суду клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача розяснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України щодо його процесуальних прав та обовязків, зокрема право заявляти відводи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до статуту позивача (нова редакція) затвердженого загальним зборами акціонерів ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, протокол № 3б-45 від 14.10.2009р. було прийнято рішення про зміну найменування ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” на Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, що є правонаступником за всіма правами та обовязками ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”.

24.05.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 012/06-11/1972. Відповідно до п. 1 кредитного договору позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію в сумі 150000 грн. 00 коп. зі сплатою 19% річних, строком до 24.05.2009 р. Додатковими угодами № 2 від 15.11.2006 року та № 1 від 15.01.2007 року до вищевказаного кредитного договору позивач збільшив ліміт кредитування відповідачу до 220000 грн. 00 коп., а потім до 245000 грн. 00 коп.

Відповідно до додаткової угоди № 7 від 22.05.2009 року до кредитного договору № 012/06-11/1972 відновлювальна кредитна лінія була замінена на не відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 220000 грн. 00 коп. та сплатою 22% річних строком до 24.10.2010 року.

Відповідно до додатковою угоди № 8 від 22.10.2009 року до кредитного договору № 012/06-11/1972 збільшена річна процентна ставка за користування кредитними коштами до 24% та продовжений термін їх повернення до 24.05.2012 року, а додатковою угодою № 5 від 22.10.2009 року встановлений графік погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання кредитного договору між позивачем та відповідачем, були укладені договір іпотеки реєстраційний № 2241 від 05.10.2006 року, згідно якого в іпотеку Банку передано нежитлове приміщення, загальною площею 79,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, заставною вартістю 225460 грн. 00 коп. та договір іпотеки реєстровий № 797 від 27.05.2009 року, згідно якого в іпотеку Банку передано нежитлове приміщення під літерою «З-ІІ», загальною площею 282 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 заставною вартістю 385700 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору та додаткової угоди № 8 від 22.10.2009 року позичальник зобовязується забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених договором та Графіком погашення заборгованості.

Пунктом 10.2 кредитного договору встановлено, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що позичальник не виконує свої зобовязання по кредитному договору: не погашає кредит, що передбачено договором та графіком погашення кредиту. Кінцевий строк повернення кредиту 24.05.2012 року.

Згідно п.п. 5.2, 5.3 договору іпотеки реєстраційний № 2241 від 05.10.2006 року та п.п. 6.2, 6.3 договору іпотеки реєстровий № 797 від 27.05.2009 року, у разі порушення боржником умов кредитного договору № 012/06-11/1972 іпотекодержатель має право достроково стягнути суму заборгованості. У цьому випадку він має повідомити боржника в тридцяти денний строк у письмовій формі. Якщо боржник не виконає вимогу про дострокове повернення боргу, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна.

17.02.2010 року відповідачу направлено претензію з вимогою погасити заборгованість, але заборгованість погашена не була.

Згідно ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є підставою виникнення господарського зобовязання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленої іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобовязання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає: 211095 грн. 00 коп сума основного боргу по кредиту, в тому числі сума прострочки згідно графіку 39220 грн. 00коп.; сума заборгованості за відсотками 20739 грн. 07 коп., в тому числі сума прострочених відсотків 16991 грн. 41 коп.; сума сума пені на суму простроченого кредиту 1619 грн. 13 коп.; сума пені на суму прострочених відсотків 724 грн. 76 коп., а всього сума заборгованості складає 234177 грн. 96 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 1050 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (40030, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції (40030, м. Суми, пл. Незалежності, 1, код 21125295) 234 177 грн. 96 коп. боргу по кредитному договору № 012/06-11/1972 від 24.05.2006 р., за рахунок реалізації заставленого майна відповідно до договору іпотеки реєстровий № 2241 від 05.10.2006 року, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 79,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, заставною вартістю 225460 грн. 00 коп. та договору іпотеки реєстровий № 797 від 27.05.2009 року, а саме: нежитлового приміщення під літерою «З-ІІ», загальною площею 282 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, заставною вартістю 385700 грн. 00 коп., 2 341 грн. 78 коп державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 21.05.2010 р.

Суддя Зражевський Юрій Олексійович