Рішення № 9579381, 19.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-3/054 За позовомВідкритого акціонерного товариства

“Енергетична компанія “Севастопольенерго”

(вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99007)

про стягнення заборгованості в розмірі 1811,24 грн.

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго”) Васіна О.М., юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №1872/0/2-10 від 08.02.2010;

відповідач (ФОП ОСОБА_1) не зявився.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1811,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором №1021-13/08 від 04.12.2008 про реструктуризацію заборгованості щодо своєчасності погашення заборгованості відповідно до графіку погашення.

Ухвалою від 09.04.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-3/054.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 19.05.2010 відповідач втретє не зявився, явку уповноважених представників не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином (рекомендованою кореспонденцією /арк. с. 36-40/, відповідно до адреси, вказаної у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 20/), про причини незявлення не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Не скористався відповідач і своїм правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позов та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Беручи до уваги вищевикладене, а також з метою забезпечення принципу вирішення спору протягом розумного строку, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами (у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2008 між Відкритим акціонерним товариством “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (Севастопольенерго) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Організація) був укладений договір про реструктуризацію заборгованості №1021-13/08 (далі Договір).

Предметом Договору є погашення зобовязань Організації по сплаті заборгованості за спожиту електроенергію за договором №4561 від 12.10.2004 на поставку електроенергії в розмірі 5411,24 грн. (розділ I Договору).

Сторони під час підписання Договору фіксують спільним актом звірки суму грошових зобовязань Організації по оплаті спожитої електроенергії станом на 04.12.2008 (п. 2.1 Договору).

Зобовязання Організації відповідно до п. 2.1 Договору в розмірі 5411,24 грн. остання зобовязується погасити шляхом здійснення щомісячних грошових платежів відповідно до графіку (п. 2.2 Договору).

Сторони у п. 2.5 Договору домовились, що Організація зобовязана вносити щомісячний платіж, встановлений Додатком 1 до Договору, не пізніше останнього календарного дня відповідного місяця.

Договір набирає сили з моменту підписання та діє до виконання сторонами своїх зобовязань за Договором (п. 5.1 Договору).

У графіку погашення заборгованості відповідно до умов Договору про реструктуризацію станом на 04.12.2008 в сумі 5411,24 грн. (додаток 1 до Договору) (далі Графік) /арк. с. 10/ сторони встановили, що сума боргу в розмірі 5411,24 грн. повинна погашатися відповідачем, щомісячно протягом 3 місяців, наступним шляхом:

грудень 1803,75 грн.

січень 1803,75 грн.

лютий 1803,74 грн.

На час підписання Договору заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Відкритим акціонерним товариством “Енергетична компанія “Севастопольенерго” згідно з актом звірки взаємних розрахунків №1576 від 04.12.2008 /арк. с. 11/ становила 5411,24 грн.

Протягом лютого 2009 року в рахунок погашення заборгованості відповідач сплатив позивачеві 3600,00 грн. /арк. с. 12/. Решта заборгованості залишилася непогашеною.

Внаслідок прострочення виконання зобовязань відповідачем за Договором та Графіком у останнього утворилась заборгованість в розмірі 1811,24 /арк. с. 12/, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

У статті 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору, зокрема, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем існують договірні зобовязання, які оформлені договором про реструктуризацію заборгованості №1021-13/08.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, статтями 251-253 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у Договорі не визначили строк (у тому числі і термін) виконання зобовязання відповідачем.

Зі змісту п. 2.2 Договору випливає, що заборгованість в розмірі 5411,24 грн. відповідач зобовязався сплатити позивачу відповідно до Графіка погашення заборгованості.

За Графіком погашення заборгованості відповідач зобовязувався сплатити позивачу заборгованість протягом 3 місяців, а саме: у грудні 1803,75 грн., у січні 1803,75 грн., у лютому 1803,74 грн.

Отже, в Графіку сторони визначили місяці виконання зобовязання відповідачем, але не визначили рік, до якого відноситься той чи інший місяць, а відтак строк виконання зобовязання за Договором в розумінні статті 530 Цивільного кодексу України сторонами не був визначений.

Водночас, 07.05.2009 позивач направив відповідачу претензію про необхідність оплати заборгованості за Договором впродовж 10 днів /арк. с. 42-43/.

Таким чином, відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити заборгованість за Договором протягом 10 днів від дня предявлення вимоги позивачем.

Вимогу предявлено 07.05.2009, отже, відповідач мав сплатити решту заборгованості в строк до 18.05.2009.

Станом на час винесення рішення зобовязання щодо оплати заборгованості в сумі 1811,24 грн. відповідачем не виконано, про що свідчить відсутність належних та допустимих доказів її погашення, які надаються сторонами в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача /арк. с. 12/, суд вважає його вірним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором про реструктуризацію заборгованості в повному обсязі

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99007; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040; ідентифікаційний код 05471081; п/р №260073537 в АБ „Перший інвестиційний банк” м. Києва, МФО 300506) заборгованість в розмірі 1811,24 грн. (одна тисяча вісімсот одинадцять грн. 24 коп.), а також державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 20.05.2010.