Постанова № 95793615, 25.03.2021, Токмацький районний суд Запорізької області

328/392/21

25.03.2021

3/328/197/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 березня 2021 року м. Токмак

Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Погрібна Ольга Миколаївна, розглянувши справу за матеріалами, що надійшли з Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за правопорушення, передбачені ч.1 ст. 130 КУпАП,

встановила:

07.02.2021 о 10 год 20 хв, на автодорозі Н-30 Василівка – Бердянськ, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2102 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини роту). Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 неодноразово викликався шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами з повідомленням, за адресою, яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення зі слів ОСОБА_1 як місце його проживання, однак в судові засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надав, заяви про розгляд справи без його участі також не подав.

Отже, ОСОБА_2 був попереджений про те, що йому слід очікувати виклику до місцевого суду і він був зобов`язаний цікавитись відомостями про рух справи відносно нього.

Як вбачається з положень п.7 ч.2 ст.129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

За змістом ч.1 ст.268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, з урахуванням положень ст. 38 КУпАП, строк притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення в суді складає три місяці з моменту вчинення або виявлення адміністративного правопорушення.

Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даних категорій справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Частиною 1 ст.277-2 КУпАП передбачено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Крім цього, керуючись завданнями законодавства про адміністративні правопорушення (стаття 1 КУпАП) та завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення (стаття 245 КУпАП), враховуючи принцип невідворотності адміністративної відповідальності, а також необхідністю забезпечення прав та інтересів потерпілого і інтересів суспільства, є можливим розгляд справи про адміністративне правопорушення без наявності даних про вручення судової повістки безпосередньо особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.08.2018 (справа №11-237сап18) звертає увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст.268 КУпАП, не є абсолютним, а суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В постанові від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12, адміністративне провадження № К/9901/6938/19, Верховний Суд дійшов висновку, що «сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки».

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Стаття 17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Про день, час та місце розгляду справи, призначеної на 25.03.2021, ОСОБА_1 було також повідомлено у встановленому порядку та, виходячи з вищезазначеного, в матеріалах справи є достатні дані про своєчасне сповіщення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Додатково слід зауважити, що інформація про завчасне публікування списків справ, призначених до розгляду в кожному суді України, у тому числі в Токмацькому районному суді Запорізької області, на офіційному сайті, дошці об`яв, є загальновідомою.

Судом з достатньою мірою, вжито всіх заходів для того, щоб ОСОБА_1 мав можливість надати свої аргументи під час слухання цієї справи у суді, і оскільки він неодноразово викликався до суду, проте в судові засідання не з`являвся, у справі маються всі дані про своєчасне його сповіщення про місце і час розгляду справи, наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи.

Таким чином, внаслідок систематичних неявок ОСОБА_1 у судові засідання, розгляд справи носить затяжний характер, що може стати підставою уникнення особи від відповідальності.

За таких обставин, враховуючи усталену практику Європейського Суду з прав людини з аналогічних питань, а також правові позиції Суду, який визнав пріоритет публічного інтересу над приватним, встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП, суддя не вбачає підстав для подальшого відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 104412 від 07.02.2021 за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).

Із аналізу наведених доказів та норм законодавства слід зробити висновок, що водій транспортного засобу має право відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння, про що складається відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, така відмова особи повинна бути прийнята працівниками поліції виключно у присутності двох свідків (ч. 2 ст. 266 КУпАП, п.6 Розділу 1 Інструкції № 1452/735).

Відповідно до п. 2 розділу Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015, (далі за змістом- Інструкція), особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом не скористався, навпаки, у своїх письмових зазначив, що відмовляється від огляду на стан сп`яніння, та зазначив, що ввечері 06.02.2021 вживав алкоголь. Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні вищезазначених протоколів про адміністративні правопорушення, невідповідність внесених даних не заявляв.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, поліцейськими дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, вищезазначених Інструкцій.

Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними матеріалами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 104412 від 07.02.2021, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07.02.2021 за ч.2 ст.121 КУпАП, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.02.2021, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 07.02.2021, з яких вбачається, що 07 лютого 2021 року вони були запрошені співробітниками поліції як свідки та в їх присутності ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння, на пропозицію співробітників поліції пройти медичний огляд на стан сп`яніння відмовився.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п.150, п.253).

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів вказані вище докази, які надані представниками поліції на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з довідкою інспектора Токмацького відділу поліції Мамедової Н.М., за обліками ГУНП Запорізької області ОСОБА_1 не має повторності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП; отримав посвідчення водія НОМЕР_2 від 17.02.2015.

Призначаючи адміністративне стягнення, підлягає врахуванню суспільна небезпечність адміністративного проступку та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі чого, приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, майновий стан, суду відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, належить піддати правопорушника адміністративному стягненню, що відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, яке буде справедливим, достатнім і необхідним для виховання особи в дусі поваги до законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень, а так само співмірним стягненням за вчинене.

Разом з тим, при призначенні покарання ОСОБА_1 , суддя керується положеннями, закріпленими в ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Вказана конституційна норма кореспондується зі ст. 8 КУпАП, відповідно до якої особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП, на момент вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, передбачала накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік

Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 № 1231-IX, який набрав законної сили 17.03.2021 року, санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП викладено в наступній редакції: «тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

З огляду на те, що адміністративне правопорушення вчинено ОСОБА_1 07.02.2021 року, тобто до внесення змін до ст. 130 КУпАП згідно із Законом № 1231-IX від 16.02.2021 року, який набрав чинності 17.03.2021 року, суд вважає за можливе застосувати відносно нього адміністративне стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфікуються його діяння в редакції закону про адміністративну відповідальність, який діяв на час вчинення правопорушення.

При визначенні виду та розміру стягнення, слід врахувати характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного правопорушення, особу правопорушника та його ставлення до скоєного та, враховуючи безальтернативний характер санкції ч.1 ст.130 КУпАП, призначити ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП України, особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 36, 130 ч.1, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що складає 10 200,00 (десять тисяч двісті) гривень 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Реквізити по сплаті адміністративного штрафу: отримувач: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку: UA708999980313000149000008001,код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень 00 коп.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м.Токмак/22030101, код отримувача: 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку: UA188999980313191206000008507, код класифікації доходів бюджету: 22030101. Призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області.

Строк пред`явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання три місяці з дня її винесення.

Суддя: