Рішення № 95792553, 01.03.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2609/20

Провадження № 2/522/4639/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Міністерства оборони України (м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6) до Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (м.Одеса, 4-й Басейний провулок, 7), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось до суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», ОСОБА_1 , у якому просило суд визнати недійсним Договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2018, укладений між ОСОБА_1 та Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів».

При цьому позивач посилається на те, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 12.08.2019 року № 432 прийнято рішення про ліквідацію Державного підприємства Міністерства оборони України “Одеський завод будівельних матеріалів”, внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.08.2019.

Під час здійснення своїх повноважень ліквідаційною комісією були виявлено низку порушень, зокрема, стало відомо, що між ОСОБА_1 та Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» в особі ТВО директора ОСОБА_2 було укладено Договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2018 року.

Згідно із п. 1.1. Договору Позикодавець передає Позичальнику безвідсоткову зворотню фінансову допомогу у сумі 90 000 гривень, позичальник зобов`язується повернути зазначену суму в обумовлений строк.

На запит Південного територіального юридичного відділу листом з Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України від 24.01.2020 № 24 повідомлено про те, що на адресу Міністерства оборони України Договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2018 не надавався.

Тобто в Міністерстві оборони України як органі управління державною власністю не погоджувався оспорюваний договір.

Таким чином, позивач вважає, що Договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», суперечить вимогам законодавства, тому підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2020 року відкрито провадження по вказаній цивільній справі.

10.06.2020 року представником ОСОБА_1 був поданий відзив на позов, відповідно до якого у задоволенні позову просить відмовити.

07.07.2020 року представником Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» був поданий відзив на позов, відповідно до якого просить визнати недійсним Договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2018, укладений між ОСОБА_1 та Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів».

У судовому засідання представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у його задоволенні відмовити з підстав зазначених у відзиві на позов.

Представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» у судовому засіданні позов визнав, не заперечував проти його задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що наказом ТВО директора ДП МОУ “Одеський завод будівельних матеріалів” А.В.Короленка від 28.12.2016 року № 74ос ОСОБА_1 був переведений із посади начальника відділу матеріально-технічного постачання та збуту на посаду комерційного директора.

Наказом директора ДП МОУ “Одеський завод будівельних матеріалів” А.В.Короленка від 25.06.2019 року № 22ос ОСОБА_1 звільнено за п.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 12.08.2019 року № 432 прийнято рішення про ліквідацію Державного підприємства Міністерства оборони України “Одеський завод будівельних матеріалів”, внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.08.2019 року.

Під час здійснення своїх повноважень ліквідаційною комісією були виявлені порушень, зокрема, те, що між ОСОБА_1 (Позикодавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» в особі ТВО директора ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено Договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2018 року.

Згідно із п. 1.1. Договору Позикодавець передає Позичальнику безвідсоткову зворотню фінансову допомогу у сумі 90 000 гривень, а Позичальник зобов`язується повернути зазначену суму в обумовлений строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 3, 4, 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, надає пропозиції до Кабінету Міністрів України на передачу або реалізацію нерухомого військового майна, яке вивільнене та не планується для використання Збройними Силами України. Як центральний орган виконавчої влади Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Міністерство оборони України надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об`єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, веде облік об`єктів державної власності, які належать до сфери управління Міноборони України, здійснює у межах повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України.

Згідно з пп. 14.1.257 ПК України поворотна фінансова допомога (ПФД) – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання коштів або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми.

Таким чином укладений між ОСОБА_1 та Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» Договір є договором позики.

Згідно із ч. 4 ст. 67 ГК України державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 року № 809 “Про затвердження Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням погоджується органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю – щодо внутрішніх короткострокових кредитів (позик).

Відповідно до п. 4 Положення про Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 258 від 16.05.2016, Головне управління майна та ресурсів організовує погодження залучення підприємствами кредитних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством України.

На запит Південного територіального юридичного відділу листом з Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України від 24.01.2020 № 24 повідомлено про те, що на адресу Міністерства оборони України Договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2018 року не надавався.

З наведеного вбачається, що Міністерство оборони України як органі управління державною власністю не погоджувався оспорюваний договір.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами статті 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

На підставі наведеного можливо зробити висновок про те, що ТВО директора Державного підприємства Міністерства оборони України “Одеський завод будівельних матеріалів” ОСОБА_2 без погодження з Міністерством оборони України уклав спірний договір, тобто без повноважень на його укладання.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Таким чином, Договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», суперечить вимогам законодавства, тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позову Міністерства оборони України (м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6) до Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (м.Одеса, 4-й Басейний провулок, 7), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання договору недійсним – задовольнити.

Визнати недійсним Договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2018, укладений між ОСОБА_1 та Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів»

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (м.Одеса, 4-й Басейний провулок, 7), ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України (м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1051 гривень, з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:

01.03.2021