Рішення № 95792505, 25.03.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/3351/20

Провадження № 2/317/222/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сакояна Д.І.

за участі:

секретаря судового засідання Борисенко Д.Р.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Трохової Л.І.

третьої особи ОСОБА_3

представника третьої особи Коломоєць І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької гімназії № 17 Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до Запорізької гімназії № 17 Запорізької міської ради та з урахуванням уточнень (а.с. 38-44) просить:

- скасувати наказ про звільнення з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування Запорізької гімназії № 17 Запорізької міської ради від 22.10.2020;

- поновити його на роботі на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування Запорізької гімназії № 17 Запорізької міської ради з 22.10.2020.

Позов обґрунтовує тим, що з 01.12.2015 він працював електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування в Запорізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 17 Запорізької міської ради Запорізької області. У вересні 2020 року назву навчального закладу було змінено на «Запорізька гімназія № 17 Запорізької міської ради».

22.10.2020 його звільнено з ініціативи уповноваженого власником органу наказом № 214/тр «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул». Позивач вважає наказ про звільнення незаконним, а дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення таким, що не відповідає вимогам законодавства. При звільненні були порушені норми матеріального і процесуального права.

По-перше, з наказу видно, що позивач звільнений за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. У наказі підставою звільнення вказано те, що 25.08.2020, 26.08.2020, 27.08.2020 електромонтер з обслуговування та ремонту електроустаткування Запорізької гімназії № 17 ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, що підтверджується актами від 25.08.2020, 26.08.2020, 27.08.2020. Про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 роботодавця не повідомив, від надання пояснень відмовився, поважності причин відсутності на робочому місці не надано.

Позивач вважає, що у наказі спотворені факти. Так, 25.08.2020 він прибув на роботу до гімназії о 7 годині ранку. Приблизно о 8 годині він відчув себе зле, відкрилася носова кровотеча. Він звернувся до медичної сестри гімназії за допомогою. Вона поміряла йому тиск та порекомендувала звернутися до лікаря. Він повідомив про це свого керівника, завгоспа ОСОБА_4 , та поїхав до сімейного лікаря за місцем проживання. Сімейний лікар направив його на медичне обстеження в центральну районну лікарню до невропатолога на 26.08.2020, до якого він потрапив лише о 14 годині. Сімейний лікар видав йому довідку проте, що позивач був у нього на прийомі 25.08.2020. У районній лікарні лікар-невропатолог обстежив його, видав медичний висновок та направив до кардіолога на 27.08.2020. Кардіолог його обстежив та видав медичний висновок. Ці документи, а також довідку про звернення 25.08.2020 до сімейного лікаря, разом із заявою на ім`я директора гімназії ОСОБА_3 щодо надання відпустки за власний рахунок на три дні (25, 26, 27 серпня) для проходження медичного обстеження за станом здоров`я, позивач надав особисто в руки секретарю гімназії ОСОБА_5 , оскільки на той час ні завгоспа, ні директора в гімназії не було.

У зв`язку з тим, що районний кардіолог виявив в кардіограмі позивача інфаркт міокарда, його донька домовилася на 28.08.2020 зі знайомими їй спеціалістами медичного центру в м. Дніпрі про доскональне обстеження стану його здоров`я. 27.08.2020 позивач через завуча ОСОБА_6 передав заяву на ім`я директора гімназії щодо надання ще одного дня відпустки за власний рахунок для проходження медичного обстеження, оскільки в гімназії не було нікого крім завуча. Він її попрохав передати заяву ОСОБА_3 , коли вона її побачить, що вона і зробила.

28.09.2020 секретар гімназії принесла голові профспілкового комітету ОСОБА_7 листа від директора школи з вимогою надати згоду на звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогули у вищезазначені дні, оскільки позивач за ці дні не має лікарняного листа. Позивач зазначає, що про відсутність на робочому місці він повідомляв роботодавця, пояснень від нього ніхто не вимагав, тому вважає, що немає жодних підстав зазначати у наказі про відмову від надання пояснень.

У наказі про його звільнення зазначено, що відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затв. наказом Міністерства охорони здоров`я України № 455 від 13.11.2001, тимчасова нездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Листок непрацездатності ОСОБА_1 не надано.

Дійсно, п. 1.1 Інструкції містить таке положення, проте у наказі не взято до уваги п.п. 1.2, 2.18 Інструкції.

По-друге, у наказі про звільнення зазначено, що згоди на зміну істотних умов праці працівник не надав, тобто не погодився на зміну істотних умов праці. Наказ обґрунтовано статтею, яка стосується надання згоди працівника на зміну істотних умов праці, а звільнення проведено за прогул. Хвороба перешкоджала виконанню ним роботи і він вважає, що обстеження, лікування в стаціонарі, а після цього перебування на лікарняному виключає його провину.

По-третє, позивач зазначає, що був звільнений за прогул, однак в наказі про звільнення є посилання на ч. 3 ст. 32 КЗпП України, положення якої до нього не мають ніякого відношення. На переконання позивача в наказі не представлено жодного доказу його відмови від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці. У вказаних наказах він розписався тільки за ознайомлення. На наказах немає його запису про відмову від продовження роботи, також він не писав заяву про відмову від продовження роботи у зв`язку зі змінами істотних умов праці. Ніяких змін в організації виробництва і праці у електромонтера з обслуговування та ремонту електроустаткування не було, жодних наказів і розпоряджень з цього приводу не видавалось.

По-четверте, позивача звільнено за прогул, але в його трудовій книжці зазначено, що його звільнено згідно п. 4 ст. 40 та п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

По-п`яте, позивач був обраний до профспілкового комітету гімназії № 17. ОСОБА_3 здійснила три спроби звільнити його за ініціативою адміністрації. На перше подання профспілковий комітет гімназії свою згоду не дав. Друге подання профспілковий комітет гімназії не встиг розглянути у зв`язку з тим, що він з 01.09.2020 по 10.10.2020 знаходився у відпустці і з об`єктивної причини не міг взяти участь в засіданні профспілкового комітету. На третє подання профспілковий комітет гімназії відреагував оперативно. 21.10.2020 профспілковий комітет гімназії зібрався на засідання майже у повному складі (була відсутня ОСОБА_7 , яка перебувала у лікарні). Незважаючи на те, що позивач перебував на лікарняному з 15 по 21 жовтня 2020 року, він прибув на засідання профспілкового комітету і брав участь у його роботі. Профспілковий комітет не дав свою згоду на його звільнення за прогул. Вранці 22.10.2020 ця відмова у наданні згоди на звільнення позивача була зареєстрована у секретаря директора. 22.10.2020 позивач з`явився на роботу і одразу був запрошений до кабінету директора, де знаходились два свідки директора. Директор усно оголосила, що позивач звільнений за прогул і попросила розписатися в наказі про ознайомлення. Він сказав, що розпишеться лише після ознайомлення. Після цього було складено акт про те, що позивач відмовився від підпису. Таким чином він був звільнений без попередньої згоди виборного органу, членом якого він є.

По-шосте, практично з вересня 2020 року, коли ОСОБА_3 стала директором, вона змушувала його працювати з порушенням вимог законодавства про охорону праці, несправним інструментом, який не був повірений в центрі метрології, не пройшов державні випробування, не забезпечуючи його запасними частинами і матеріалами. При цьому ОСОБА_3 постійно розповсюджувала чутки і плітки, що він не хоче працювати. Позивач був змушений звернутись до Головного управління Держпраці у Запорізькій області щодо порушення законодавства. Була проведена перевірка дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки в ЗОШ №17. У результаті перевірки виявлено 52 порушення. На думку позивача це підтверджує, що ОСОБА_3 вирішила звільнити його саме за те, що він намагався працювати не порушуючи законодавство і вимагав забезпечити безпечні умови праці.

26.01.2021 до суду надійшли пояснення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 .

Адвокат Коломоєць І.В. у поясненнях зазначила, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з огляду на наступне.

Підставами звільнення є прогул ОСОБА_1 25.08.2020, 26.08.2020, 27.08.2020 без поважних причин. Прогул 25.08.2020 підтверджується актом від 25.08.2020 про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 8 до 15 години. Прогул 26.08.2020 підтверджується актом від 26.08.2020 про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом робочого дня. Прогул 27.08.2020 підтверджується актом від 27.08.2020 про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом робочого дня.

Факт відсутності ОСОБА_8 на робочому місці 25.08.2020, 26.08.2020, 27.08.2020 визнається позивачем у позові. Довідку та два медичних висновки, на які посилається позивач, не надано ні роботодавцю, ні суду.

ОСОБА_1 вказує про заяву від 27.08.2020 на ім`я директора про надання відпустки без збереження заробітної плати. Бажання взяти відпустку без збереження заробітної плати суперечить попереднім поясненням про відсутність на роботі з підстав непрацездатності, адже навіщо брати відпустку, якщо є поважні причини відсутності на робочому місці. Позивач вказує, що із заявою про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на 25.08.2020, 26.08.2020, 27.08.2020 до гімназії він з`явився тільки 27.08.2020. Вказану заяву також не було надано ні роботодавцю, ні суду. Листка непрацездатності, медичних довідок, висновків та заяв від ОСОБА_1 працедавцем не отримано, в матеріалах справи вони відсутні. 12.10.2020 після відпуски ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень щодо відсутності його на робочому місці. Систематичність невиконання посадових обов`язків, порушення трудової дисципліни, відсутності на робочому місці ОСОБА_1 , численні скарги працівників гімназії на поведінку та образи ОСОБА_1 спонукали директора звільнити його за прогул без поважних причин.

У матеріалах справи наявні акти та доповідні записки, що підтверджують систематичність порушення трудової дисципліни, відсутності на робочому місці ОСОБА_1 . Наказами від 03.02.2020, 19.02.2020, 10.03.2020 вже були оголошені догани ОСОБА_1 , які не оскаржувались.

Щодо згоди виборного органу профспілки на звільнення ОСОБА_9 представник третьої особи зазначає, що було здійснено декілька запитів до профспілки для надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , а саме: 12.10.2020 та 19.10.2020. Профспілковим комітетом згоди на звільнення ОСОБА_1 не надано, обґрунтувань не зазначено, а тому директором звільнено ОСОБА_1 без згоди профспілки. Окрім того, як з`ясувалось пізніше профспілкової організації (комітету) в Запорізькій гімназії № 17 не існує, оскільки відсутні: установчий документ (статут, положення, рішення тощо), яким створено профспілку гімназії; документи, які регулюють діяльність профспілки; рішення (постанова, наказ, тощо), яким обрано чи призначено керівні органи профспілки, що здійснюють діяльність на даний час в гімназії; заява ОСОБА_1 на вступ до профспілки; заява про легалізацію профспілкового комітету; протокол з`їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження; відомості про виборні органи, наявність організацій профспілки, свідоцтво про легалізацію профспілкового комітету із зазначенням відповідного статусу; відомості про включення профспілки до реєстру об`єднань громадян; рішення, яким обрано чи призначено органи профспілки гімназії, що здійснювали керівництво з 01.01.2020 по 22.10.2020, списки членів профспілкового комітету за період з 01.01.2020 по 22.10.2020. У позові ОСОБА_1 зазначає, що він був обраний до профспілкового комітету, однак не зазначає коли, ким, не надано жодного доказу щодо зазначеної обставини.

02.07.2020 р. ОСОБА_1 було повідомлено про зміни істотних умов праці, а саме про те, що навантаження з 1 ставки буде зменшено на 0,5 ставки, відповідно зменшено режим роботи з восьми годин до чотирьох, що має наслідком зміни в оплаті праці. 06.10.2020 ОСОБА_1 відмовився від надання згоди на зміну істотних умов праці, що підтверджується актом від 06.10.2020. Саме тому ОСОБА_1 був звільнений також у зв`язку з відмовою від зміни істотних умов праці за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Наказ на звільнення ОСОБА_1 , що наданий ним до справи в копії, є не остаточним. Від отримання наказу на звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 36, п. 4 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 відмовився, про що складено акт 22.02.2020. Наказ було направлено йому поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення. Зазначений лист ОСОБА_1 отримав особисто 27.10.2020.

Щодо визнання позовних вимог ОСОБА_6 у судовому засіданні 11.01.2021 представник третьої особи зазначає, що таких повноважень вона не мала. Станом на 11.01.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником значилась ОСОБА_3 . Таких повноважень та повноважень на участь в даній справі ОСОБА_6 не надавалось.

Представник позивача, адвокат Пересипко Г.В., у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що у ньому викладені.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити. Зазначив, що прогулів у нього не було, в цей час він проходив обстеження у лікарні. Коли його перевели на 0,5 ставки, то він ніяких заяв не писав. Наказ про переведення його на 0,5 ставки йому дали підписати у липні 2020 року. Заяву про те, що він хоче перейти на 0,5 ставки його писати не просили. Документи щодо відсутності 25, 26, 27 числа були надані до секретаря через медичну сестру. 22.10.2020 о 8 год. 30 хв. його викликали до ОСОБА_3 , вона зачитувала йому наказ про звільнення. Він попросив надати йому копію наказу для ознайомлення, вона надала йому. Через пів години він повернувся до секретаря, але та сказала, що ОСОБА_3 вже немає. У наданому йому наказі немає посилань на п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Поштою він отримав уточнений наказ.

У судовому засіданні 22.03.2021 позивач вказав, що оскаржує саме той наказ, яким його було звільнено з роботи, тобто той, який містить дві підстави для звільнення.

У судове засідання з`явилась представник відповідача ОСОБА_6 , яка позов визнала, зазначила, що ОСОБА_1 звільнений незаконно. Завжди для електромонтера було 0,5 ставки, тому ОСОБА_1 обґрунтовано було запропоновано лише 0,5 ставки. У 2019-2020 навчальному році 0,5 ставки гардеробника вивели з штатного розкладу і ввели додатково 0,5 ставки електромонтера. Це було лише один рік. У табелі обліку робочого часу за 25, 26, 27 серпня зазначено, що ОСОБА_1 відпрацював по 8 годин. 24 серпня був вихідним днем. Табель за серпень 2020 року містить недостовірні дані. ОСОБА_1 дійсно не було на роботі 25, 26, 27 серпня. Журналу реєстрації актів у них у закладі немає.

У судовому засіданні 22.03.2021 представник відповідача зазначила, що навчальний заклад вважає ОСОБА_1 звільненим за ч. 4 ст. 40 та п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, оскільки такий запис міститься у його трудовій книжці.

У заяві від 17.02.2021 (а.с. 157) представник відповідача ОСОБА_6 зазначила, що не заперечує проти скасування судом наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі.

Третя особа, ОСОБА_3 , у судовому засіданні зазначила, що заперечує проти позову у повному обсязі. Вона отримала у спадок занедбане електрогосподарство. Були розхитані розетки та вимикачі. ОСОБА_1 належним чином не виконував свої обов`язки. 25.08.2020 ОСОБА_1 після роботи був у закладі. Вона пропонувала написати йому заяву про перехід на 0,5 ставки. Він заяву не написав, згоду не надав. Заяву на 28.08.2020 він надав ОСОБА_6 . Вона видала наказ про зняття оплати праці та звільнення. Коли була перевірка Держпраці, то вона була на лікарняному, саме тому не були надані необхідні документи. Оскільки табель вони закривають до 10 числа, то у разі якихось змін вона видає наказ про зняття оплати праці у зв`язку з відсутністю працівника. У наказній частині наказу про звільнення дійсно додруковано статтю. Коли вона видала ОСОБА_1 наказ, то він сказав, що буде читати. Вона попросила дати їй наказ, щоб додрукувати статтю, але він не надав. Саме тому остаточний наказ було направлено ОСОБА_1 поштою.

Представник третьої особи, адвокат Коломоєць І.В., заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі з підстав, зазначених у письмових поясненнях.

Вислухавши доводи учасників справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як видно з трудової книжки ОСОБА_1 , 17.10.2017 він був прийнятий на роботу на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 17 Запорізької міської ради Запорізької області.

Згідно наявного у трудовій книжці ОСОБА_1 запису від 11.09.2020, Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 17 Запорізької міської ради Запорізької області змінила назву на «Запорізька гімназія № 17 Запорізької міської ради».

Згідно наказу № 214к/тр, який наданий позивачем разом із позовом, ОСОБА_1 звільнений за прогул з 22.10.2020 згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України 22.10.2020 (а.с. 9).

За змістом наказу № 214к/тр, який наданий третьою особою разом із письмовими поясненнями, ОСОБА_1 був звільнений за прогул з 22.10.2020 згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України та відмову на зміну істотних умов праці згідно п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 124).

Обидва накази у мотивувальній частині обґрунтовані відсутністю ОСОБА_1 на робочому місці 25.08.2020, 26.08.2020, 27.08.2020, а також тим, що він не надав згоди на зміну істотних умов праці.

Відповідний запис від 22.10.2020 про звільнення за п. 4 ст. 40 та п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України міститься у трудовій книжці ОСОБА_1 .

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У відповідності до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

За приписами п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затв. наказом № 58 від 29.07.1993, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звільнено одночасно за двома підставами - п. 4 ст. 40 та п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що є неприпустимим.

Той факт, що ОСОБА_1 дійсно був звільнений за двома підставами - п. 4 ст. 40 та п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, випливає із наявного у трудовій книжці запису, підтверджений у судовому засіданні представником відповідача та третьою особою.

При звільненні позивача не було враховано, що застосування однієї підстави для звільнення повністю виключає застосування іншої підстави для звільнення, тож позивач апріорі не міг бути звільнений одночасно за двома підставами.

Не ґрунтується на нормах чинного законодавства й складання двох наказів про звільнення з одним й тим же номером та датою, у яких зазначені різні підстави звільнення.

За таких обставин наявні підстави для скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі.

При цьому суд вважає передчасним надавати оцінку законності звільнення ОСОБА_1 по кожній з цих підстав, оскільки саме по собі одночасне застосування двох підстав для звільнення є незаконним.

Разом із тим, суд вважає, що відсутні підстави зазначати у рішенні суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі саме з 22.10.2020 як про це просить позивач, оскільки таким чином позивач просить поновити його на роботі минулою датою.

Урахувавши встановлені у судовому засіданні обставини, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до остаточного висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Позивачем під час розгляду справи судових витрат до стягнення заявлено не було. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , заявила до стягнення витрати на професійну правничу допомогу. Дані витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки третя особа безпідставно заперечувала проти задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Запорізьким РВ УМВС України в Запорізькій області 06.05.1996, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Тараса Шевченка, буд. 103) до Запорізької гімназії № 17 Запорізької міської ради(код у ЄДРПОУ 26291058, 69027, м. Запоріжжя, вул. Освітянська, буд. 20), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі- задовольнити частково.

Скасувати наказ про звільнення електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування Запорізької гімназії № 17 Запорізької міської ради ОСОБА_9 від 22.10.2020.

Поновити ОСОБА_1 на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування Запорізької гімназії № 17 Запорізької міської ради.

В іншій частині позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування Запорізької гімназії № 17 Запорізької міської ради.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Повне рішення суду складено 25.03.2021.

Суддя Д.І. Сакоян