Рішення № 9579101, 22.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22.04.2010 справа № 5020-10/065

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Юріної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА»ЛТД

(вул. Леніна, 53, смт. Станично-Луганське, Станично-Луганський район, Луганська область, 93600)

(квартал Сонячний, 4-а, м. Луганськ, 91050)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1 99000)

про стягнення 20000,00 грн.,

за участю представників сторін:

позивача Терентєва С.В., довіреність №823 від 01.12.2010;

відповідача не зявився.

15.03.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 20000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору №1 від 05.09.2007 (далі Договір), а саме, обовязку щодо виконання робіт, передбачених Договором.

Представник Позивача у судовому засіданні 22.04.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 17.03.2010, 08.04.2010, у судові засідання 08.04.2010, 22.04.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повідомлення про повернення поштового відправлення вх. №16237 від 06.04.2010 /а.с.28-32/).

Відповідач отримав копію позовної заяви з додатком, що підтверджується фіскальним чеком №3111 від 12.12.2009 /а.с.9/ та описом вкладення у цінний лист /а.с.10/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані Позивачем у судовому засіданні 09.03.2010 для огляду оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА»ЛТД (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) був укладений договір №1 /а.с.15-17/ (далі Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець, за винагороду, надає послуги по оформленню документів (паспорт) на три рекламні конструкції, розташовані за адресами: м. Сімферополь, вул. Леніна, біля знаку паркування і електричної опори №64; м. Сімферополь, вул. Леніна, 1, біля знаку електричної опори №7; м. Сімферополь, вул. Пролетарська, 8, біля знаку електричної опори №11 (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість наданої послуги складає 20000,00 грн., яка перераховується на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 5-ти днів після укладання договору та з моменту предявлення рахунку.

Позивачем на підставі платіжного доручення №20301 /а.с.21/ 24.09.2007 було перераховано на поточний рахунок Відповідача 20000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3 Договору строк виконання робіт складає 1 місяць з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Проте, Відповідач свої зобовязання за договором в цей строк не виконав.

З метою досудового врегулювання спору, Позивачем на адресу Відповідача направлявся лист /а.с.18/ з проханням виконати договірне зобовязання в строк до 01.09.2008 або повернути грошові кошти.

10.09.2009 за вих. №1570 /а.с.34/ на адресу Відповідача надісланий лист з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 20000,00 грн., у звязку з невиконанням останнім своїх зобовязань за Договором.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що Договір може бути розірваний достроково при невиконанні однією стороною вимог Договору або неможливістю виконання Договору, причому сторона , яка розриває договір зобовязана попередити про це другу сторону за 14 календарних днів до моменту розірвання.

Відповідно до пункту 5.3 Договору у разі розірвання Договору, згідно пунктів 6.2 і 6.6 сторони зобовязуються підписати акт виконаних робіт на виконану частину послуг, а Виконавець зобовязується протягом 5-ти календарних днів перерахувати на рахунок Замовника залишок грошових коштів, які не були використані.

06.10.2009 за вих. №1800 /а.с.34/ на адресу Відповідача надісланий лист про розірвання Договору з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 20000,00 грн.

На час закінчення строку договору будь-які роботи за Договором Відповідачем не виконані.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються також, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

Відповідач не представив суду доказів виконання зобовязань за Договором або повернення отриманих грошових коштів, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання Відповідачем своїх зобов'язань по наданню послуг за Договором, через що отримання Відповідачем грошових коштів у розмірі 20000,00 грн. розцінюється судом як безпідставне набуття майна. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 20000,00 грн. підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 99000, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в СФ АКБ «ТАС-Комерцбанк», ИФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА»ЛТД (вул. Леніна, 53, смт. Станично-Луганське, Станично-Луганський район, Луганська область, 93600, ідентифікаційний код 20163224, р/р 26006003330410 в ЛФ АБ «Брокбізнесбанк», МФО 304632) заборгованість в сумі 20000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 200,00 грн. (двісті грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 23.04.2010.