Рішення № 9579097, 22.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22.04.2010 справа № 5020-1/005-9/086-3/143 За позовом                               Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до                                         Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант плюс”

(99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 28)

          (99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 32)

про примусове виконання обов’язку в натурі,

за зустрічним позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант плюс”

до                                         Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

про визнання переважного права на продовження договору оренди №47-05 від 10.02.2005 та зобов’язання продовжити договір оренди,

за участю третьої особи,

яка не заявляє самостійних                    Севастопольської міської Ради

вимог на предмет спору на                    (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

стороні Фонду комунального

майна Севастопольської міської Ради:

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач за первісним позовом (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) –Михайлова О.Є., головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність б/н від 11.02.2010;

відповідач за первісним позовом (ТОВ „Гарант плюс”) –Філонов О.О., представник, довіреність №140 від 14.07.2008;

третя особа (Севастопольська міська Рада) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила.

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі –позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант плюс” (далі –відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) про примусове виконання обов’язку в натурі, а саме: зобов’язання виконати пункти 2.5 та 4.12 договору оренди нерухомого майна №47-05 від 10.02.2005 та звільнити нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 32.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ „Гарант плюс” зобов’язань за договором оренди щодо повернення орендодавцю майна за закінченням строку дії договору оренди.

Ухвалою від 25.02.2008 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.03.2008 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради залучено Севастопольську міську Раду.

Ухвалою від 17.03.2008 провадження у справі зупинено на підставі частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 30 від 25.03.2008 справа № 5020-1/005 передана до провадження судді Рибіної С.А.

Ухвалою від 01.04.2008 справа прийнята до провадження суддею Рибіною С.А., справі привласнений №5020-1/005-9/086.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 104 від 09.09.2008 справа №5020-1/005-9/086 передана до провадження судді Головко В.О. у зв’язку із закінченням строку повноважень судді Рибіної С.А., визначеного статтею 128 Конституції України.

Ухвалою від 22.09.2009 справа прийнята до провадження суддею Головко В.О. з привласненням їй №5020-1/005-9/086-3/143.

Ухвалою суду від 17.11.2009 провадження у справі №5020-1/005-9/086-3/143 поновлено.

13.01.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю „Гарант плюс” звернулось до суду з зустрічною позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання переважного права на продовження договору оренди №47-05 від 10.02.2005.

Ухвалою від 16.01.2010 зустрічну позовну заяву прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у справі №5020-1/005-9/086-3/143.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за зустрічним позовом згідно з відповідними нормами Господарського кодексу України та Закону України „Про оренду державного та комунального майна” має переважне право на продовження договору оренди, оскільки належним чином виконував свої договірні обов’язки.

В процесі розгляду справи позивач, не змінюючи предмет та підстави позову надав суду заяву про збільшення позовних вимог від 05.03.2010 (вих. №133) /т. с. 2, арк. с. 33/, в якій просить зобов’язати відповідача за зустрічним позовом продовжити строк дії спірного договору.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Водночас, згідно зі статтею 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Заява позивача від 05.03.2010 (вих. №133) по суті є заявою про об’єднання позовних вимог, оскільки поряд з первісною немайновою вимогою щодо визнання переважного права на продовження договору оренди №47-05 від 10.02.2005, позивачем за зустрічним позовом висунуто додаткову немайнову вимогу –зобов’язати відповідача за зустрічним позовом продовжити договір оренди.

Згідно зі статтею 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Вказаною нормою встановлені правила об’єднання кількох позовних вимог в одній позовній заяві. При цьому, дозволяється об’єднувати вимоги, які пов’язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права та мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

Встановивши відповідність заяви позивача за зустрічним позовом від 05.03.2010 (вих. №133) приписам статті 58 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв цю заяву до розгляду.

Відповідач за первісним позовом надав відзив на зустрічний позов /т. с. 2, арк. с. 22-23/, згідно з яким зустрічні позовні вимоги не визнав, зважаючи на відсутність своєї згоди на продовження договору та на вимоги статті 73 Закону України „Про державний бюджет на 2009 рік” щодо передачі комунального майна в оренду виключно на конкурсних засадах.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

10.02.2005 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант плюс” (Орендар) був укладений договір оренди №47-05 нерухомого майна строком до 27.02.2007 /т. с. 1, арк. с. 8-9/, відповідно до якого Орендодавець на підставі акта приймання-передачі /т. с. 1, арк. с. 10/, передав вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 125,90 м2, що розташовані в м. Севастополі по вул. В. Морська, 32, а Орендар прийняв їх в оренду.

27.07.2005 між територіальною громадою в особі Севастопольської міської Ради, від імені якої діє Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант плюс” (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №47-05 (далі –Договір) /т. с. 1, арк. с. 43-44/, відповідно до якого з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –в житловому будинку літ. „А” вбудовані нежилі приміщення бару, загальною площею 75,50 м2 та вбудовані нежилі приміщення магазину та офісу загальною площею 50,40 м2, що розташовані по вул. В. Морська, 32 в місті Севастополі, що знаходяться на балансі РЕП-17.

Вбудовані нежилі приміщення бару, магазину та офісу, що здаються в оренду, належать Орендодавцю на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежилі приміщення бару, магазину та офісу, виданого Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації 23.06.2005 на підставі Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації за №1801-р від 17.11.2003, Наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності за №482 від 17.06.2005, зареєстрованого у Севастопольському бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна за реєстровим №709 у реєстровій книзі 7 мс стор. 26 від 23.06.2005 (п. 1.2 Договору).

Передача майна в оренду не передає Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Територіальна громада, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.1 Договору).

У пункті 2.5 Договору сторони домовились, що повернення Орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Майно повинно бути повернуто у стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу. Прийом-передача об’єктів оренди після закінчення дії договору оренди здійснюється комісією, що складається з представників Орендодавця та Орендаря. Вартість майна, що повертається Орендарем Орендодавцю визначається на підставі акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення договору оренди, звіреного з актом прийому-передачі майна в оренду. Передача майна Орендарем і приймання його Орендодавцем посвідчується актом прийому-передачі, що підписується представниками сторін. У випадку погіршення Орендарем стану орендованого майна, Орендар зобов’язаний відшкодувати вартість робіт, необхідних для проведення відбудованих робіт. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об’єкта оренди.

При укладенні Договору Орендар взяв на себе зобов’язання повернути орендоване майно при припиненні дії даного договору в належному стані з урахуванням його зносу (п. 4.12 Договору).

Сторони встановили, що Договір діє до 27.02.2007 (п. 7.1 Договору).

Дія Договору відповідно до пункту 7.5 припиняється внаслідок:

-          закінчення строку оренди, передбаченого договором;

-          рішення господарського суду;

-          загибелі об’єктів оренди;

-          банкрутства Орендаря;

-          ліквідації Орендаря;

-          приватизації об’єктів оренди Орендарем.

Взаємовідносини сторін, неурегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України (п. 7.6 Договору).

Договір є новою редакцією договору оренди №47-05 від 10.02.2005.

Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Т.Т. Усенко та зареєстрований в реєстрі за №1892 /т. с. 1, арк. с. 43-44/.

На підставі акта приймання-передачі вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 125,90 м2, що розташовані в м. Севастополі по вул. В. Морська, 32 були передані відповідачу за первісним позовом в оренду /т. с. 2, арк. с. 14/.

25.01.2007 Орендар надіслав Орендодавцеві листа №15 з проханням продовжити строк договору оренди №47-05 від 27.07.2005 /т. с. 2, арк. с. 15/.

В свою чергу, Орендодавець звернувся до Орендаря з листом №581 від 02.03.2007 /т. с. 1, арк. 13, т. с. 2, арк. с. 16/, в якому просив повернути орендоване майно у зв’язку з закінченням строку договору оренди.

Також, у листі від 13.03.2007 №639 /т. с. 2, арк. с. 17/ Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звертає увагу ТОВ „Гарант плюс” на те, що зміна та доповнення договорів оренди комунального майна в частині пролонгації договорів строком більше ніж на 1 рік, приймаються на підставі рішення державної комісії по оренді комунального майна. У зв’язку з чим, заява ТОВ „Гарант плюс” про продовження строку договору оренди на нежитлові приміщення по вул. В. Морська, 32 (125,9 м2) строком до 3 років винесена на розгляд державної комісії по оренді комунального майна. В свою чергу, комісія прийняла рішення про проведення конкурсу на оренду спірного майна. На підставі чого ТОВ „Гарант плюс” було запропоновано звільнити спірні приміщення або на період формування умов конкурсу та його проведення укласти додаткову угоду по використанню спірного об’єкта строком на 2 місяці.

Проте, відповідач не звільнив спірне орендоване майно, що і стало причиною звернення позивача за первісним позовом з даним позовом до суду.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що він має переважне право на продовження терміну дії спірного договору без участі у конкурсі, у зв’язку з чим і звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання переважного права на продовження договору та зобов’язання відповідача за зустрічним позовом продовжити договір.

Суд вважає первісні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги –підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Приписами статей 13, 41 Конституції України визначено, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 142-143, 145 Конституції України, пунктів 3, 5 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить нерухоме майно, що є у власності територіальних громад, управління яким здійснюють відповідні територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах отриманих повноважень. Права органів місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

За змістом частин першої, п’ятої статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, визначене відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст та районів у містах.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, визначати в угодах та договорах умови використання об’єктів, що передаються у користування і оренду та ін.

Правові засади організаційних відносин, пов’язаних з передачею в оренду майна, яке, зокрема, перебуває у комунальній власності та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, який є спеціальним законом щодо цих відносин.

Функції по управлінню комунальним майном територіальної громади міста Севастополя покладені на Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (п. 2 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради ). Також у п. 3 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради зазначено, що останній є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації.

Стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов’язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Правові наслідки припинення договору оренди передбачені статтею 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статтею 785 Цивільного кодексу України та опосередковано статтею 291 Господарського кодексу України.

Так, згідно з пунктом 1 статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі закінчення строку дії договору оренди, орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до частини 4 статті 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частина перша статті 785 Цивільного кодексу України зобов’язує наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому в договорі.

У пункту 2.5 Договору сторони домовились, що повернення Орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору.

Судом встановлено, що строк дії спірного Договору закінчився.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

Наведена норма узгоджується зі статтею 285 Господарського кодексу України, якою також унормовано, що орендар має переважне право перед іншими суб’єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Судом встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди, позивач за зустрічним позовом фактично продовжує користуватись спірним майном, сплачує орендну плату, а відповідач за зустрічним позовом приймає плату за користування.

Зазначене визнається судом як доведеність належними і допустимими доказами обставини продовження користування позивачем за зустрічним позовом об’єктом Договору після закінчення строку його дії.

Згідно з частиною сьомою статті 9 Закону України „Про оренду державного і комунального майна” за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах.

Матеріали справи свідчать, що відповідач за зустрічним позовом мав намір передати об’єкт оренди іншим особам на конкурсних умовах, однак дій по проведенню конкурсу в строки, встановлені Порядком передачі в оренду комунального майна, не здійснював.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом звертався до відповідача за зустрічним позовом з проханням продовжити строк договору оренди №47-05 від 27.07.2005 (лист №15 від 25.01.2007 /т. с. 2, арк. с. 15/).

У відповідь на цей лист Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради у листі №639 від 13.03.2007 /т. с. 2, арк. с. 17/ зазначив, що зміна та доповнення договорів оренди комунального майна в частині пролонгації договорів строком більше ніж на 1 рік, приймаються на підставі рішення державної комісії по оренді комунального майна. У зв’язку з чим, заява ТОВ „Гарант плюс” про продовження строку договору оренди на нежитлові приміщення по вул. В. Морська, 32 (125,9 м2) строком до 3 років винесена на розгляд державної комісії по оренді комунального майна. В свою чергу, комісія прийняла рішення про проведення конкурсу на оренду спірного майна, на підставі чого ТОВ „Гарант плюс” було запропоновано звільнити спірні приміщення або на період формування умов конкурсу та його проведення укласти додаткову угоду по використанню спірного об’єкта строком на 2 місяці.

Відповідно до частини першої статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов’язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов’язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, –в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що діючим законодавством передбачається можливість продовження договору оренди на новий термін і не вимагається укладення нового договору оренди цього ж майна між цими ж сторонами. При цьому переважного права орендар позбавляється тільки у випадку недосягнення домовленостей між сторонами.

Викладені обставини та надані докази свідчать про те, що відповідач не заперечував проти оренди позивачем майна після закінчення строку дії договору, але на умовах конкурсу.

Крім того, матеріали справи дають суду підстави вважати, що пропозиція позивача за зустрічним позовом про продовження договору на новий строк, не розглянута відповідачем за зустрічним позовом у встановлені законом строки, а мала місце нова пропозиція відповідача за зустрічним позовом про зміну умов в частині строку дії договору –до визначення орендая на конкурсній основі.

Між сторонами фактично має місце договірний спір про право та про внесення змін до договору оренди в частині строку його дії: предметом спору є визнання за позивачем переважного права на продовження договору оренди на новий строк та зобов’язання Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради продовжити договір оренди.

Статтею 764 Цивільного кодексу України унормовано, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма узгоджується з частиною другою статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов’язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.

Правове навантаження частин другої та третьої статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” різне за своєю суттю, а отже доказова база ґрунтується в залежності від предмета та підстав заявленого позову.

Отже, лист відповідача за зустрічним позовом від 02.03.2007 /т. с. 2, арк. с. 16/ дісно свідчить про відсутність згоди на продовження договірних орендних відносин з позивачем за зустрічним позовом.

Однак пізніше, але в межах місячного строку після закінчення строку дії Договору, надісланий відповідачем за зустрічним позовом лист від 13.03.2007 /т. с. 2, арк. с. 17/ свідчить про його згоду на продовження орендних відносин з позивачем за зустрічним позовом.

Позивач за зустрічним позовом дотримав приписи статті 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статті 641 Цивільного кодексу України, статей 181, 188 Господарського кодексу України, які визначають порядок продовження дії, зміни умов договору або його укладення.

Відповідач за зустрічним позовом не надав доказів неналежного виконання позивачем умов договору. Також відсутні докази позитивної реалізації умов конкурсу у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні первісного позову відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити повністю.

3.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант плюс” (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 28; 99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 32; ідентифікаційний код 25149476) переважне право на продовження договору оренди щодо нерухомого майна –вбудованих нежилих приміщень бару, загальною площею 75,50 м2 та вбудованих нежилих приміщень магазину та офісу загальною площею 50,40 м2 в житловому будинку літ. „А”, що розташований по вул. В. Морська, 32 в місті Севастополі.

4.          Вважати продовженим на строк два роки і 7 місяців договір оренди вбудованих нежилих приміщень бару, загальною площею 75,50 м2 та вбудованих нежилих приміщень магазину та офісу загальною площею 50,40 м2 в житловому будинку літ. „А”, що розташований по вул. В. Морська, 32 в місті Севастополі, який був укладений 27.07.2005 між територіальною громадою в особі Севастопольської міської Ради, від імені якої діє Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант плюс”.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено

і підписано в порядку

статті 84 ГПК України

23.04.2010.