Вирок № 95789744, 25.03.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/18035/20

Провадження №1-кп/127/724/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Іванченка Я. М.,

за участю:

секретаря - Коваль А.П.,

сторони обвинувачення - прокурора Ліщук О.М.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника - Голівського В.В.,

потерпілої: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, неодруженого, із середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 09.09.2004 Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 , раніше судимого:

- 22.08.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень;

- 17.07.2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.2 ст.185, ст. 71 КК України до покарання у виді арешту строком 4 місяці;

- 11.12.2015 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 10.01.2017 року вироком Апеляційного суду Вінницької області за ч. 2 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання попереднє ув`язнення за період з 23.06.2016 по 10.05.2017 р. Звільнений 04.08.2017 року по відбуттю строку покарання;

- 10.09.2020 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі; на підставі ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув`язнення під час досудового розслідування та судового розгляду зараховано у строк покарання з 01.11.2017 року по 21.12.2017 року включно та з 26.11.2019 року по день набрання вироком законної сили - 03.11.2020,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019020030001390 від 23.10.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , маючи не зняті і не погашені судимості за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, близько 17:00 год. 22.10.2019, умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, з тамбуру розташованого у під`їзді будинку АДРЕСА_2 , двері якого були не зачинені, таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, викрав належний ОСОБА_2 велосипед торгової марки «Avalon Safari» салатового кольору, вартістю відповідно висновку судової товарознавчої експертизи № 6941/19-21 від 05.11.2019 становить 3340, 83 грн., який знаходився на першому поверсі під`їзду вказаного будинку.

Після цього ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник разом з викраденим велосипедом, яким розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 3340,83 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та суду пояснив, що він дійсно вчинив злочин за обставин, викладених в обвинувальному акті, а саме: що він 22.10.2019 прогулюючись у м. Вінниці в мікрорайоні міста «Вишенька» зайшов до під`їзду одного із будинків, звідки з тамбуру викрав велосипед, який в подальшому продав на центральному ринку.

Про вчинене шкодує, у вчиненому розкаюється, пояснив, що злочин вчинив через скрутне матеріальне становище.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що 22.10.2019, коли вона близько 17:00 години, вийшла з дитиною з квартири, то виявила, що з тамбуру, який був не зачинений, зник велосипед, який до цього вона там залишила. Вона звернулась з відповідною заявою до поліції та згодом працівники поліції показали їй відеозапис з камер відеоспостереження, на якому вона побачила чоловіка, який йшов з її велосипедом.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого та потерпілої, дослідження витягу з кримінального провадження №12019020030001390 (т.1 а.с. 73), постанови слідчого від 23.07.2020 року про перекваліфікацію кримінального правопорушення в кримінальному провадженні №12019020030001390 (т.1 а.с. 74), протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_2 від 22.10.2019 (т.1 а.с. 75), висновку судової товарознавчої експертизи №6941/19-21 від 05.11.2019 з актом про вартість проведення експертизи (т.1 а.с. 77-81), ухвали слідчого судді Вінницького міського осуду Вінницької області від 17.12.2019 №127/33707/19 (т.1 а.с. 84), постанови старшого слідчого від 10.01.2020 про визнання предметів речовими доказами в кримінальному провадженні (т.1 а.с. 85), суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_1 , який являється особою раніше судимою (т.1 а.с. 86-87, 91-102), за місцем проживання характеризується позитивно (т.1 а.с. 90), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с. 88), перебував на обліку у лікаря-нарколога (т.1 а.с. 89).

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав у вчиненому щиро розкаявся, однак завдану шкоду не відшкодував через відсутність у нього коштів, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення ОСОБА_1 , а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі на строк, визначений в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України.

При цьому суд враховуючи, що кримінальне правопорушення було вчинене ОСОБА_1 до постановлення відносно нього попереднього вироку, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України йому необхідно визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення меш суворого покарання більш суворим - у виді позбавлення волі, зарахувавши у строк відбування покарання частково відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2020 року.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 за цим вироком слід рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальні витрати у відшкодування вартості проведення судово-товарознавчої експертизи № 6941/19-21 від 05.11.2019 року в даному кримінальному провадженні (т.1 а.с. 77-81), оскільки її проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 63, 65-67, 70 КК України, ст. ст. 100, 124, 126, 349 ч. 3, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком покаранням, призначеним за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2020 року, визначивши ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі, зарахувавши у строк відбування покарання частково відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2020 року.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави Україна процесуальні витрати в сумі 471,00 гривень у відшкодування вартості проведення судово-товарознавчої експертизи №6941/19-21 від 05.11.2019 року.

Речовий доказ в кримінальному провадженні №12019020030001390 від 23.10.2019 року - комп`ютерний диск «DVD-R» з відеозаписом з камер відеоспостереження, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Я.М. Іванченко