Рішення № 95787542, 15.03.2021, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6594/20

2/405/1087/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря : Фришко А.Ю.

представника позивача : адвоката Романюк О.В.

представника відповідача : Бондарь Б.А.

відповідача : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кропивницької міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати п. 20 рішення № 124 від 27.01.2011 року третьої сесії шостого скликання Кіровоградської міської ради про передачу ОСОБА_1 (12/25 частин домоволодіння) та йому (13/25 частин домоволодіння) у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1696 га (у тому числі по угіддях: 0,0747 га - землі одно та двоповерхової житлової забудови, 0,0949 га - багаторічні насадження) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 655493 від 25.07.2011 року, виданого на підставі рішення сесії № 124 від 27.01.2011 року Кіровоградської міської ради на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1696 га, розташовану в межах згідно з планом, кадастровий номер 3510100000:24:300:0015 яка розташована по АДРЕСА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею за № 351010001000632.

Позов обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 13.12.2000 року № 1610, в обмін договору купівлі-продажу від 21.09.1984 року реєстровий № 1-2614 він є власником 13/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Відповідач по справі, ОСОБА_1 є власником 12/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 4.09.2005 року, посвідченого Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2354.

Рішенням Кіровоградської міської ради № 939-а від 05.09.1953 року виділена земельна ділянка загальною площею 0,1696 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови за вищевказаною адресою.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.2000 року був встановлений порядок користування вказаною земельною ділянкою відповідно до якого ОСОБА_3 (матері відповідача ОСОБА_1 ) в користування залишена земельна ділянка площею 768,42 кв.м., йому в користуванні залишено земельну ділянку площею 927,08 кв.м., а двір залишити в загальному користуванні сторін.

На підставі п. 20 рішення № 124 від 27.01.2011 року третьої сесії шостого скликання Кіровоградської міської ради передано ОСОБА_1 (12/25 частин домоволодіння) та йому (13/25 частин домоволодіння) у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1696 га (у тому числі по угіддях: 0,0747 га - землі одно - та двоповерхової житлової забудови, 0,0949 га - багаторічні насадження) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови.

На підставі вказаного рішення на ім`я відповідача був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 655493 від 25.07.2011 року площею 0,1696 га. в межах згідно з планом, кадастровий номер 3510100000:24:300:0015, яка розташована по АДРЕСА_1 . Відповідно до додатку № 1 до державного акту вказано список співвласників земельної ділянки, а саме: ОСОБА_1 належить - 12/25 частки, а йому - 13/25 частки у спільні власності.

Виходячи з загальної площі земельної ділянки 0,1696 га - 12/25 частці в будинку відповідає земельна ділянка площею 814,08кв.м. (1696:25x12=814,08 кв.м.), а частці 13/25 в будинку відповідає земельна площею 845,52кв.м. (1696:25x13=845,52 кв.м.).

Таким чином, рішення Кіровоградської міської ради про передачу їм у власність земельної ділянки мало гуртуватися, та повністю відповідати рішенню Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.2000 року, яке було чинне на момент прийняття рішення Кіровоградської міською радою, та є обов`язковим до виконання.

Рішення № 124 від 27.01.2011 року Кіровоградської міської ради стало підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, що в результаті призвело до порушень в процесі приватизації. В результаті приватизації він отримав земельну ділянку розміри якої на 81,56 кв.м. менше за належну йому по рішенню суду (927,08 кв.м.-845,52 кв.м. =81,56 кв.м.), а відповідач отримала земельну ділянку розміри якої на 45,06 кв.м. більше за належну їй по рішенню суду (814,08 кв.м.-768,42 кв.м. =45,60 кв.м.)

До травня 2020 року він вважав, що площа земельної ділянки зазначена в рішенні Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.2000 року - 927,08 кв.м. відповідає його частці в будинку - 13/25 зазначеній в додатку до державного акту на право власності на земельну ділянку, а в травні 2020 року звернувся до ОКП «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації» для виготовлення документів на будинок, який побудував для сина, з метою оформлення договору дарування. Вказана обставина об`єктивно підтверджується актом розрахунку ідеальних часток в житловому будинку виданим 25.05.2020 року ОКП «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації». Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку є недійсним, так як порушує його право власності на належну йому земельну ділянку та підлягає скасуванню.

Посилаючись на вказані обставини, норми чинного законодавства, просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 26.10.2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

27.11.2020 року представником відповідача Кропивницької міської ради подано відзив на позов, в якому він просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 та застосувати до спірних відносин строки позовної даності.

15.01.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив.

22.01.2021 року представником відповідача Кропивницької міської ради подано заперечення на відповідь на відзив та заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 01.02.2021 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача Кропивницької міської ради в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов, просив відмовити в його задоволенні та застосувати до спірних відносин строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що було рішення суду і з 2000 року між нею та відповідачем встановлено порядок користування земельною ділянкою, сусід поставив паркан і кожен з них користується своєю земельною ділянкою.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 13.12.2000 року № 1610, в обмін договору купівлі-продажу від 21.09.1984 року реєстровий № 1-2614 позивач ОСОБА_2 є власником 13/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 є власником 12/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 4.09.2005 року, посвідченого Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2354.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.2000 року був встановлений порядок користування вказаною земельною ділянкою відповідно до якого ОСОБА_3 (матері відповідача ОСОБА_1 ) в користування залишена земельна ділянка площею 768,42 кв.м., ОСОБА_2 в користуванні залишено земельну ділянку площею 927,08 кв.м., а двір залишити в загальному користуванні сторін.

На підставі п. 20 рішення № 124 від 27.01.2011 року третьої сесії шостого скликання Кіровоградської міської ради передано ОСОБА_1 (12/25 частин домоволодіння) та ОСОБА_2 (13/25 частин домоволодіння) у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1696 га (у тому числі по угіддях: 0,0747 га - землі одно - та двоповерхової житлової забудови, 0,0949 га - багаторічні насадження) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови.

На підставі вказаного рішення на ім`я відповідача ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 655493 від 25.07.2011 року площею 0,1696 га. в межах згідно з планом, кадастровий номер 3510100000:24:300:0015, яка розташована по АДРЕСА_1 . Відповідно до додатку № 1 до державного акту вказано список співвласників земельної ділянки, а саме: ОСОБА_1 належить - 12/25 частки, ОСОБА_2 - 13/25 частки у спільні власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави.

Згідно зі статтею 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Частинами 1, 4 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами вільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні за та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділені повноваженнями у сфері регулювання земельних відносин.

Пункт 34 частини 1 статті 26 зазначеного Закону встановлює, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Відповідно до пунктів "а"-"г" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

За змістом статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Прийняття органом місцевого самоврядування акта індивідуальної дії породжує виникнення правовідносин, що пов`язані із реалізацією певних об`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу місцевого самоврядування є підставою для виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статей 152, 155 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, засобів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці рушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У Рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого урядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Позивачем у позові та його представником в судовому засіданні жодним чином не доведено невідповідність оскаржуваного рішення вимогам законодавства та не доведено порушення його законних інтересів.

Частиною 4 статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до статті 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки, зокрема співвласників жилого будинку. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Судом встановлено, що при винесенні рішення № 124 від 27.01.2011 року третьої сесії шостого скликання Кіровоградської міської ради про передачу ОСОБА_1 (12/25 частин домоволодіння) та ОСОБА_2 (13/25 частин домоволодіння) у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1696 га (у тому числі по угіддях: 0,0747 га - землі одно та двоповерхової житлової забудови, 0,0949 га - багаторічні насадження) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, вищезазначена земельна ділянка передавалась у спільну сумісну власність без виділення окремих часток, а тільки зазначались частини спільного домоволодіння.

Відповідно до вимог ст. 256, ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

При цьому, за змістом ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатись про порушення свого права.

Як зазначила представник позивача фактичних порядок користування між її довірителем та відповідачем по справі склався з 2000 року, посилання на те, що позивач вважав, що площа земельної ділянки зазначена в рішення суду 927,08 кв.м відповідає його частці судом не приймаються до уваги, а тому враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність позову ОСОБА_2 та відмову в його задоволенні.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Кропивницької міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Судові витрати по справі вважати фактично понесеними.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення в повному обсязі виготовлене 25.03.2021 року.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Кропивницька міська рада, 25006 м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_1 .

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко