Ухвала суду № 95785649, 24.03.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5360/21

провадження № 2/753/5428/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2021 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Мицик Ю.С., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина», від імені якої дії представник ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання зобов`язань припиненими, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання зобов`язань припиненими.

За вимогами позову просив визнати повністю припиненими з 23.10.2013 зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» за договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги, зокрема: № 4 від 30.10.2012, що укладений з ОСОБА_2 , № 5 від 30.10.2012, що укладений з ОСОБА_6 , № 6 від 30.10.2012, що укладений з ОСОБА_3 , № 8 від 02.11.2012, що укладений з ОСОБА_3 , № 9 від 05.11.2012, що укладений з ОСОБА_6 , № 10 від 05.112012, що укладений з ОСОБА_2 , № 12 від 24.12.2012, що укладений з ОСОБА_6 , № 13 від 24.12.2012, що укладений з ОСОБА_3 , № 14 від 24.12.2012, що укладений з ОСОБА_2 .

Крім того, за вимогами позову просив визнати повністю припиненими з 23.10.2013 зобов`язання ОСОБА_5 щодо забезпечення виконання зобов`язань (поруку) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» за договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги, зокрема: № 4 від 30.10.2012, що укладений з ОСОБА_2 , № 5 від 30.10.2012, що укладений з ОСОБА_6 , № 6 від 30.10.2012, що укладений з ОСОБА_3 , № 8 від 02.11.2012, що укладений з ОСОБА_3 , № 9 від 05.11.2012, що укладений з ОСОБА_6 , № 10 від 05.112012, що укладений з ОСОБА_2 , № 12 від 24.12.2012, що укладений з ОСОБА_6 , № 13 від 24.12.2012, що укладений з ОСОБА_3 , № 14 від 24.12.2012, що укладений з ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що заяву та додані до неї документи слід повернути позивачу виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом пункту 2 частини 4 статті 185 ЦПК України позовна заява повертається позивачу у випадку, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

У відповідності до частини 1 статті 50 ЦПК України, позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

За змістом частини 1 статті 188 Цивільного процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Як роз`яснено у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм процесуального права, є підстави вважати, що умовою об`єднання позовів позивача в одному провадженні є однорідність позовних вимог, спільність предмета позову позивача, спільність підстав позову, прав і обов`язків відповідача/ів та процесуальна доцільність.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Доказами у цивільному судочинстві є будь-які дані, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інших обставин, які мають значення для правильного розгляду справи.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Вимоги позову, що заявлені позивачем стосуються різних договорів про надання фінансової безпроцентної допомоги та є самостійними, мають окремі підстави виникнення та випливають із договірних відносин, що виникли між позивачем та різними відповідачами.

За таких обставин суд вважає, що заявлені вимоги не можуть бути об`єднані в одному позові, оскільки позовні вимоги стосуються різних договорів, які мають різний суб`єктий склад, вимоги не пов`язані між собою підставою виникнення і поданими доказами, ці вимоги не є основними та похідними.

Сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 188 ЦПК України, але й перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті.

Крім того, за результатами вивчення позовної заяви та доданих до неї документів суд встановив підстави для визнання подання даного позову зловживанням процесуальними правами.

За загальним правилом цивільного судочинства учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (пункт 11 частини 3 статті 2, частина 1 статті 44 ЦПК України).

За змістом положень цивільного процесуального закону зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню правильного рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов`язується настання необхідного результату.

Частиною 2 статті 44 ЦПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, серед яких необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина 3 статті 44 ЦПК України).

Відповідно до положень цивільного процесуального закону позивачем є особа, яка звернулася до суду у встановленому законом порядку та стверджує про порушення, невизнання або оспорювання своїх прав, свобод чи інтересів іншими учасниками цивільних відносин, а відповідачем є особа, яка має нести установлену договором або законом відповідальність.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Від належного суб`єктного складу сторін залежить питання про задоволення позовних вимог з підстав їх законності.

За змістом положень цивільного законодавства, які визначають підстави припинення зобов`язань, учасниками справи таких правовідносин є кредитор та боржник.

Незважаючи на те, що представнику позивача ОСОБА_1 , який є фахівцем в галузі права, достовірно відомо про належний суб`єктний склад учасників даного спору, він залучив до участі у справі як співвідповідача поручителя ОСОБА_5 при цьому у позові ніяких вимог до останньої позивачем не пред`явлено. Напроти, позивач звертаючись до суду з позовом, в тому числі до поручителя, просить визнати зобов`язання відповідача ОСОБА_5 за спірними договорами припиненими, а відтак остання не може бути належним відповідачем (співвідповідачем) у такій справі.

Ураховуючи, що зареєстрованим місцем проживання інших відповідачів є м. Чернівці, а на даний позов поширюється правило загальної підсудності (частина 1 статті 27 ЦПК України), є очевидним, що поручитель ОСОБА_5 залучений як співвідповідач безпідставно, з метою штучної зміни підсудності справи.

Зважаючи на викладене, суд визнає подання даного позову зловживанням процесуальними правами та вбачає підстави для його повернення, також і з цієї підстави, оскільки прийняття даного позову Дарницьким районним судом м. Києва буде суперечити принципу верховенства права і порушить право відповідачів на розгляд справи належним судом.

Керуючись статтями 44, 185, 188, 354 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Позову заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина», від імені якої дії представник ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання зобов`язань припиненими - повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

СУДДЯ: МИЦИК Ю.С.