Ухвала суду № 95782974, 25.03.2021, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/511/21

Провадження №1-кс/430/65/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року смт. Станиця Луганська

Слідчий суддя Станично-Луганського районного суду Луганської Дьоміна О.П., за участю прокурора Станично-Луганського відділу Щастинської окружної прокуратури Луганської області Рабочого Д.А., старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області Труфанова В.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Бірюкова І.Ю., секретаря судового засідання Курганової Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області Труфанова В.Ю., погоджене прокурором Станично-Луганського відділу Щастинської окружної прокуратури Луганської області Рабочим Д.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за №12021131570000058, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2021 року, відносно: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська, українця, громадянина України, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

24.03.2021 року до слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області Труфанова В.Ю., погоджене прокурором Станично-Луганського відділу Щастинської окружної прокуратури Луганської області Рабочим Д.А., в кримінальному провадженні за №12021131570000058 від 22.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що СВ ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021131570000058, відомості про яке внесені до ЄРДР 22.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , діючи в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 за №60/95-ВР, маючи умисел на незаконний посів та незаконне вирощування рослин конопель у кількості п`ятдесят і більше рослин, перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись в кухонній кімнаті вказаного домоволодіння, за допомогою господарських інструментів в ємності та поліпропіленові мішки незаконно посіяв 104 (сто чотири) рослини конопель, які мали самостійне коріння. Так, з невстановленого в ході досудового розслідування часу до 22 березня 2021 року, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на незаконне вирощування конопель, з моменту незаконного їх посіву, періодично здійснював догляд за рослинами конопель для поліпшення властивостей ґрунту, сприяючи їхньому росту, вчиняючи тим самим незаконне вирощування конопель у кількості п`ятдесят і більше рослин.

22.03.2021 року, в період часу з 20 год. 55 хв. до 21 год. 30 хв., працівниками поліції ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області проведено огляд за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого в кухонній кімнаті виявлено та вилучено 104 (сто чотири) рослини зеленого кольору, які складаються із кореня, центрального стебла з гілками, листя, верхівок, які відповідно до висновку експерта Луганського НДЕКЦ МВС України про проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/113-21/3390-НЗПРАП від 23.03.2021 року, є рослини роду коноплі, які віднесені до рослин, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей.

23.03.2021 року о 01 год. 27 хв. ОСОБА_2 , відповідно до ст. 208 КПК, затримано за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України.

23.03.2021 року о 21 год. 08 хв. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель, у кількості п`ятдесят і більше рослин, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 22.03.2021 року, під час проведення якого за місцем мешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 виявлено та вилучено рослини роду конопель у кількості 104 штуки, а також особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс та пристрої для його вживання.

- висновком експерта №СЕ-19/113-21/3390-НЗПРАП від 23.03.2021 року за результатами експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, відповідно до якого вилучені в ході огляду за місцем мешкання ОСОБА_2 рослини у кількості 104 штуки є рослини роду коноплі, які віднесені до рослин, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , який в ході допиту пояснив, що він пустив мешкати ОСОБА_2 до будинку, до якого мав доступ, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель, у кількості п`ятдесят і більше рослин, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років та яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Метою та підставою застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Так, в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового слідства та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється, що з великою імовірності спонукатиме його до втечі у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, вагомість наявних достатніх доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Окрім цього дану злочинну діяльність він здійснював за власною ініціативою, суспільна небезпека якої визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, що спричиняє шкоду здоров`ю населення. Крім того, підозрюваний неодружений, не має постійного місця роботи, або навчання та джерела доходів, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зав`язків за місцем проживання та місцем проведення досудового розслідування, окрім того ОСОБА_2 не є місцевим мешканцем Щастинського району, Луганської області та зареєстрований в м. Лисичанськ, що свідчить про відсутність зв`язків останнього з місцем проведення досудового розслідування, також ОСОБА_2 вчинив умисний тяжкий злочин, що спонукатиме останнього у зв`язку з відсутністю грошових коштів продовжити свою злочинну діяльність, окрім того під час проведення досудового розслідування у зв`язку з малим проміжком часу не встановлені всі місця зрощування рослин роду конопель ОСОБА_2 , що спонукатиме останнього до знищення вказаних рослин з метою уникнення кримінальної відповідальності, також ОСОБА_2 були надані копії матеріалів досудового розслідування, де в протоколах допиту свідків вказані всі анкетні данні останніх, що спонукатиме останнього шляхом вмовляння або погроз змінити свої покази, а це, в свою чергу негативно вплине на проведення досудового розслідування, окрім того деякі свідки особисто знайомі з ОСОБА_2 та тривалий проміжок часу підтримували дружні відносини з останнім.

У зв`язку з існуванням вищезазначених ризиків, з метою виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, враховуючи, що останній вчинив злочин, що відноситься до категорії тяжких злочинів, обрання більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети кримінального провадження, а також запобігання зазначеним вище ризикам.

Крім того, є необхідність врахування суспільної небезпеки інкримінованого ОСОБА_2 злочину у сфері обігу наркотичних засобів, яка визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу цих засобів та речовин, що спричиняє шкоду здоров`ю населення, а це свідчить про наявність у даному кримінальному провадженні конкретного суспільного інтересу який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому обрання підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.

В судовому засіданні прокурор та слідчий подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, вважаючи, що підозра є обґрунтованою, наявні ризики, що дають підставу для застосування саме вказаного запобіжного заходу. Крім того прокурор додав, що 25.03.2021 року відносно ОСОБА_1 складене повідомлено про нову підозру за ст. 263 ч. 1 КК України, яку він відмовився отримати перед судовим засіданням. Крім того 25.03.2021 року прокурором Станично-Луганського відділу Щастинської окружної прокуратури Луганської області винесена постанова, якою матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за №12021131570000056 від 21.03.2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України, за №12021131570000058 від 22.03.2021 року за ч. 2 ст. 310 КК України, за №12021131570000061 від 24.03.2021 року за ч. 1 ст. 263 КК України та за №12021131570000062 від 24.03.2021 року за ч. 1 ст. 263 КК України об`єднані в одне провадження та зареєстровані в ЄРДР за №12021131570000056 від 21.03.2021 року.

Підозрюваний та захисник проти клопотання заперечували, оскільки вважають, що є всі підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. ОСОБА_1 пояснив, що він є учасником бойових дій, але наразі підтвердити це та надати суду копію посвідчення не має можливості. Дійсно він без реєстрації мешкав на території Щастинського району, існував за рахунок випадкових заробітків, останній час постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали надані разом з клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Зі змісту ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зокрема спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті – зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Судом встановлено, що ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021131570000058, відомості про яке внесені до ЄРДР 22.03.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України.

23.03.2021 року о 01 год. 27 хв. ОСОБА_1 затриманий співробітниками ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області в порядку ст. 208 КПК України.

23.03.2021 року ОСОБА_1 в порядку ст. 277, 278 КПК України, вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу», повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Про обґрунтованість підозри свідчать наступні докази, що містяться в матеріалах справи:

- протокол огляду місця події від 22.03.2021 року, висновок експерта №СЕ-19/113-21/3390-НЗПРАП від 23.03.2021 року за результатами експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, протокол допиту свідка ОСОБА_3 , протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 23.03.2021 року, які слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання досліджені в повному обсязі.

Сукупність наведених доказів дозволяє зробити обґрунтований висновок про вірогідність вчинення даного кримінального правопорушення саме підозрюваним та дають підстави зробити висновок про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення саме за ч. 2 ст. 310 КК України.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України - термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з самого клопотання та наданих стороною обвинувачення матеріалів, що його обґрунтовують, зазначені обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в самому клопотанні прокурора. Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановлено.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Про існування ризиків, передбачених п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, що має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчать: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення.

Доводи прокурора та слідчого про те, що підозрюваний може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Але на думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного слідчим запобіжного заходу, а тому при вирішенні клопотання, крім наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: вік та стан здоров`я підозрюваного, той факт, що ОСОБА_1 не судимий, зареєстрований та фактично мешкає за різними адресами, неодружений, не має постійного місця роботи або навчання, відсутність у нього родини та утриманців, який зареєстрований в іншому населеному пункті, а в с. Милинове мешкав тимчасово за різними адресами, за останнім фактичним місцем мешкання характеризується посередньо, як особа, що має шкідливі звички, що свою чергу свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання.

Таким чином, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

В той же час, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом.

Так, згідно з частиною 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 7 ст. 182 КПК України вказує на те, що у випадках, передбачених частинами 3-4 ст. 183 цього кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зі змісту статті 202 ч. 4, ч. 5 КПК України слідує, що підозрюваний звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави – та уповноважена службова особа місця ув`язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Частина 3 статті 182 КПК України зазначає, у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюється уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Таким чином відповідно до вище перелічених статей суд вважає за необхідне при винесенні ухвали щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, а саме 90 800 грн. (40*2270) грн., яку він має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, після чого він може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, перелічені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Але у випадку невиконання вище перелічених обов`язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 181, 183,184, 194, 197, 198 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області Труфанова В.Ю., погоджене прокурором Станично-Луганського відділу Щастинської окружної прокуратури Луганської області Рабочим Д.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою– задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Старобільський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто по 21.05.2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України встановити ОСОБА_1 заставу в розмірі 90 800 гривень, яку необхідно внести на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою. При цьому сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, отримувач коштів – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк отримувач ДКСУ м. Київ, рахунок отримувача - UA208201720355209001000002672; призначення платежу: застава згідно КПК по справі №_від_____(П.І.П.), назва суду.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_1 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, перебуває чи зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

В разі внесення застави, вище перелічені обов`язки, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному роз`яснюється положення п. п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

На дану ухвалу у п`ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду.

Слідчий суддя О.П. Дьоміна