Рішення № 9578228, 17.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2010 р.Справа № 16/50-10-1385 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Барбуков А.Б. за довіреністю № 43-8/650 від 24.06.2009р.

Від відповідача: не з’явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства „ОДЕСЛІФТ” до Одеського обласного комунального підприємства „Видавництво „Чорномор’я” про стягнення 8734,39 грн.., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „ОДЕСЛІФТ” (далі по тексту ВАТ „ОДЕСЛІФТ”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з Одеського обласного комунального підприємства „Видавництво „Чорномор’я” (далі по тексту КП „Видавництво „Чорномор’я”) загальної заборгованості за договором № 2218 від 01.01.2008р. у розмірі 8734,39 грн., у тому числі основного боргу в сумі 6400,88 грн., витрат від інфляції у розмірі 684,66 грн., 3 % річних у сумі 200,93 грн., пеню у розмірі 1447,92 грн. Свої позовні вимоги ВАТ „ОДЕСЛІФТ” обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором підряду на часткове технічне обслуговування ліфтів адреса: м. Одеса, пл.. Незалежності, 1 № 2218, укладеним між сторонами по справі 01.01.2008р.

Під час розгляду справи згідно з усними поясненнями представника відповідача, наданими у судовому засіданні 12.04.2010р., останнім позовні вимоги були визнані у повному обсязі. Водночас, відповідачем згідно з платіжними дорученнями № 478 від 06.04.2010р. та № 574 від 22.04.2010р. основний борг у розмірі 6400,88 грн. був погашений.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.01.2008р. між КП „Видавництво „Чорномор’я” (Замовник) та ВАТ „ОДЕСЛІФТ” (Підрядник) був укладений договір підряду на часткове технічне обслуговування ліфтів за адресою: м. Одеса, пл.. Незалежності, 1 № 2218, відповідно до умов п.п. 1.1 якого Замовник доручив, а Підрядник прийняв на себе організацію та виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та диспетчерських систем на об’єктах Замовника відповідно до додатку № 1 до вказаного договору. Додатковою угодою від 01.02.2008р. до вказаного договору сторонами було викладено у новій редакції платіжні реквізити учасників угоди. Відповідно до п. 7.1 договору № 2218 від 01.01.2008р., викладеного у новій редакції додатковою угодою № 2 від 31.03.2009р., строк дії вказаного договору був визначений сторонами з 01.01.2008р. по 01.04.2009р.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами п.п. 3.1 договору № 2218 від 01.01.2008р. Підрядником було прийнято на себе зобов'язання своєчасно виконувати комплекс ремонтних робіт, усувати несправності ліфтів та систем диспетчеризації, непередбачених п. 5.6 цього договору, без додаткової оплати, сприяти Замовнику в оформленні актів технічного стану ліфтів, диспетчерських систем для їх заміни, сприяти виявленню осіб, які порушують Правила експлуатації, допускають навмисне псування ліфтового і диспетчерського устаткування та інформувати Замовника для вжиття заходів по усуненню виявлених порушень та інше. При цьому, у відповідності до п. п. 5.1, 5.2, 5.4, 5.5 договору № 2218 від 01.01.2008р. якщо до 25 числа поточного місяця від Замовника не надійшло претензій, оформлених у вигляді двостороннього акту виконаних робіт, то Підрядник має право вважати роботи виконаними. Замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою та в 3-денний термін повертає підписаний акт Підряднику. Час простою ліфтів і устаткування диспетчерських систем з вини Підрядника в результаті технічних несправностей відображаються в актах виконаних робіт і не оплачуються. Час тимчасового простою ліфтів і устаткування диспетчерських систем з вини Замовника оплачуються Замовником в повному об'ємі.

На виконання умов договору № 2218 від 01.01.2008р. позивачем за період з січня по березень 2009р. було виконано з технічного обслуговування ліфтів за виключенням часу простою ліфтів на загальну суму 6400,88 грн., про що між сторонами по справі було складено акт прийому виконаних робіт (послуг) № 02/2218 за січень 2009р. на суму 2330,16 грн., акт прийому виконаних робіт (послуг) № 2218 за лютий 2009р. на суму 1952,03 грн., акт прийому виконаних робіт (послуг) № 2218 за березень 2009р. на суму 2118,69 грн.

В свою чергу, відповідно до п. 5.3 договору № 2218 від 01.01.2008р. Замовник зобов'язався провести оплату вартості робіт щомісячно до 5 числа наступного місяця згідно з актом виконаних робіт. Згідно з п. 2.1 договору № 2218 від 01.01.2008р. щомісячна вартість робіт, відповідно до договору визначена за погодженням сторін на день його укладання з урахуванням ПДВ і складає 2 612,70 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. При цьому, згідно з ч.3 ст. 843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. В свою чергу, у відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідачем в порушення умов п.п. 2.1, 5.3 договору № 2218 від 01.01.2008р.., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України на час звернення ВАТ „ОДЕСЛІФТ” до суду з даним позовом зобов’язання із своєчасного та повного здійснення розрахунків за виконані роботи належним чином виконані не були. Так, на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем не було оплачено виконані за період з січня 2009р. по березень 2009р. роботи, у зв’язку з чим за КП „Видавництво „Чорномор’я” утворилась заборгованість у розмірі 6400,88 грн., яка була погашена відповідачем лише після звернення позивача до суду з позовними вимогами про її стягнення у примусовому порядку.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов’язань із своєчасного та повного розрахунку за виконані роботи, передбачені договором № 2218 від 01.01.2008р., ВАТ „ОДЕСЛІФТ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з КП „Видавництво „Чорномор’я” 8734,39 грн. загальної заборгованості за договором № 2218 від 01.01.2008р., у тому числі основного боргу в сумі 6400,88 грн., витрат від інфляції у розмірі 684,66 грн., 3 % річних у сумі 200,93 грн., пеню у розмірі 1447,92 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Факт погашення під час судового розгляду справи відповідачем основного боргу на загальну суму у розмірі 6400,88 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 478 від 06.04.2010р. та № 574 від 22.04.2010р.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність предмету спору між сторонами по справі в частині вимог про стягнення з КП „Видавництво „Чорномор’я” основного боргу у розмірі 6400,88 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги відсутність предмету спору між сторонами по даній справі в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 6400,88 грн., суд вважає, що провадження у цій частині позову підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

          Щодо вимог ВАТ „ОДЕСЛІФТ” про стягнення з КП „Видавництво „Чорномор’я” пені у розмірі 1447,92 грн., збитків від інфляції у сумі 684,66 грн., 3% річних у сумі 200,93 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.1 договором № 2218 від 01.01.2008р. у разі порушення терміну оплати за виконані роботи, вказаного в п. 5.3 даної угоди, Замовником було прийнято на себе зобов’язання зі сплати Підряднику пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення. При цьому, жодних застережень стосовно періоду нарахування пені за весь період прострочення сторонами зроблено не було. Посилання у договорі на нарахування пені за кожний день прострочення стосується лише порядку її нарахування, та жодним чином не може бути розцінене як домовленість сторін про вихід за межі строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з розрахунком (а.с. а.с. 42 - 43), доданим позивачем до позовної заяви, за несвоєчасне виконання Замовником грошових зобов’язань по вказаному вище договору ВАТ „ОДЕСЛІФТ” додатково було нараховано до сплати КП „Видавництво „Чорномор’я” 1447,92 грн. пені. При цьому, зважаючи, що вказаний у договорі розмір пені перевищує розмір пені встановлений Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, позивач при здійсненні розрахунку даного виду штрафних санкцій цілком правомірно застосував ставку пені, встановлену даним Законом.

Проте, як вбачається з розрахунку пені, позивачем нарахування пені по заборгованості за роботи виконані у січні 2009р. було здійснено за період з 06.02.2009р. до 19.03.2010р. (тобто за 410 днів), по заборгованості за роботи виконані у лютому 2009р. –за період з 06.03.2009р. по 19.03.2010р. (тобто за 382 днів), а по заборгованості за роботи виконані у березні 2009р. –за період з 06.04.2009р. по 19.03.2010р. (тобто за 351 днів), що перевищує встановлений ч.6 ст. 232 ГК України термін.

Таким чином, застосовуючи при нарахуванні період, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, та розмір заборгованості врахований позивачем, сума пені повинна становити:

- по заборгованості за роботи виконані у січні 2009р. –272,09 грн. (2330,16 грн. х 12%х2/(365х100%) х 129 днів (з 06.02.2009р. по 14.06.2009р.) + 2330,16 грн. х 11%х2/(365х100%) х 53 днів (з 15.06.2009р. по 06.08.2009р.)),

- по заборгованості за роботи виконані у лютому 2009р. –226,38 грн. (1952,03 грн. х 12%х2/(365х100%) х 101 днів (з 06.03.2009р. по 14.06.2009р.) + 1952,03 грн. х 11%х2/(365х100%) х 58 днів (з 15.06.2009р. по 11.08.2009р.) + 1952,03 грн. х 10,25%х2/(365х100%) х 26 днів (з 12.08.2009р. по 06.09.2009р.)),

- по заборгованості за роботи виконані у березні 2009р. –238,22 грн. (2118,69 грн. х 12%х2/(365х100%) х 70 днів (з 06.04.2009р. по 14.06.2009р.) + 2118,69 грн. х 11%х2/(365х100%) х 58 днів (з 15.06.2009р. по 11.08.2009р.) + 2118,69 грн. х 10,25%х2/(365х100%) х 56 днів (з 12.08.2009р. по 06.10.2009р.)).

З огляду на викладене, керуючись вимогами ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549 ЦК України, ст. 232 ГК України, суд вважає за правомірне позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1447,92 грн. задовольнити частково в сумі 736,69 грн.

Проаналізувавши розрахунок інфляційних витрат, нарахованих позивачем у розмірі 684,66 грн., суд вважає за необхідне звернути увагу останнього на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Однак, як вбачається з розрахунків, доданих до позовної заяви, при нарахуванні позивачем інфляційних витрат були допущені помилки. Так, визначаючи при здійсненні нарахування інфляційних період їх нарахування з моменту виникнення заборгованості по 19.03.2010р., позивачем було помилково не було враховано індекс інфляції за березень 2010 року. В свою чергу, суд звертає увагу позивача на положення листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, якими визначається, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, а відтак слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число наступного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Крім того, з розрахунку інфляційних /а.с. 40/ суду взагалі не зрозуміло, яким чином позивачем визначався розмір інфляційних та який середній індекс інфляції застосовувався.

Розрахунок витрат від інфляції мав здійснюватися наступним чином:

- по заборгованості за роботи виконані у січні 2009р. - 330,88 грн. (2330,16 грн. х 1,142 (середній індекс інфляції за період з лютого 2009р. по березень 2010р.) –2330,16 грн.),

- по заборгованості за роботи виконані у лютому 2009р. –245,96 грн. (1952,03 грн. х 1,126 (середній індекс інфляції за період з березня 2009р. по березень 2010р.) –1952,03 грн.),

- по заборгованості за роботи виконані у березні 2009р. –233,06 грн. (2118,69 грн. х 1,110 (середній індекс інфляції за період з квітня 2009р. по березень 2010р.) –2118,69 грн.)

Таким чином, витрати від інфляції повинні становити 809,90 грн. Водночас враховуючи, що позивачем в межах даної справи висуваються вимоги про стягнення з відповідача витрат від інфляції у сумі 684,66 грн., а також за відсутності у суду повноважень самостійно виходити за межі позовних вимог, суд вважає правомірним задовольнити вимоги позивача про стягнення з КП „Видавництво „Чорномор’я” витрат від інфляції в заявленому ВАТ „ОДЕСЛІФТ” розмірі - у сумі 684,66 грн.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити також три проценти річних від простроченої суми. З огляду на викладене, ВАТ „ОДЕСЛІФТ” було нараховано до сплати КП „Видавництво „Чорномор’я” 200,93 грн. 3% річних з прострочених сум.

Проаналізувавши розрахунок 3% річних, доданий позивачем до позовної заяви /а.с. 41/, суд вважає за необхідне звернути увагу ВАТ „ОДЕСЛІФТ” на невірне визначення ним при здійсненні розрахунку 3% річних кількості днів прострочення. З огляду на викладене, вірний розмір цих нарахувань становить 199,36 грн., а саме:

- по заборгованості за роботи виконані у січні 2009р. - 77,95 грн. (2330,16 грн. х 3%/(365х100%) х 407 днів (з 06.02.2009р. по 19.03.2010р.);

- по заборгованості за роботи виконані у лютому 2009р. –60,81 грн. (1952,03 грн. х 3%/(365х100%) х 379 днів (з 06.03.2009р. по 19.03.2010р.);

- по заборгованості за роботи виконані у березні 2009р. –60,60 грн. (2118,69 грн. х 3%/(365х100%) х 348 днів (з 06.04.2009р. по 19.03.2010р.).

З огляду на викладене, враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов’язань за договором № 2218 від 01.01.2008р., позов в частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 200,93 грн. слід задовольнити частково в сумі 199,36 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позову ВАТ „ОДЕСЛІФТ” частково в сумі 1620,71 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ВАТ „ОДЕСЛІФТ” інфляційні витрати у сумі 684,66 грн., пеню у розмірі 736,69 грн., 3% річних в розмірі 199,36 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 617, 625, 837, 843, 854 ЦК України, ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР. При цьому, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № 2218 від 01.01.2008р. у розмірі 6400,88 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України

При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, враховуючи ті обставини, що господарський спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов’язань з своєчасного та повного розрахунку за виконані роботи та сума основного боргу була погашена після звернення позивача до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне витрати, пов’язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, також віднести на рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог та суми основного боргу згідно із ст. 44, ч. 3 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 617, 625, 837, 843, 854 ЦК України, ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Одеського обласного комунального підприємства „Видавництво „Чорномор’я” /65076, м. Одеса, пл.. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 05905705/ на користь відкритого акціонерного товариства „ОДЕСЛІФТ”/ 65003, м. Одеса, вул.. Отамана Чепіги, 34, код ЄДРПОУ 03336031/ витрати від інфляції в сумі 684 грн. 66 коп. /шістсот вісімдесят чотири грн.. 66 коп./, 3% річних в розмірі 199 грн. 36 коп. /сто дев’яносто дев’ять грн.. 36 коп./, пеню в сумі 736 грн. 69 коп. / сімсот тридцять шість грн.. 69 коп./, 93 грн. 68 коп. / дев’яносто три грн. 68 коп./ - держмита; 216 грн. 74 коп. / двісті шістнадцять грн. 74 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

3.          Провадження у справі № 16 / 50 –10 –1385 в частині вимог відкритого акціонерного товариства „ОДЕСЛІФТ” про стягнення з Одеського обласного комунального підприємства „Видавництво „Чорномор’я” суми основного боргу за договором підряду № 2218 від 01.01.2008р. у розмірі 6400,88 грн. - припинити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 20.05.2010р.

Суддя