Ухвала суду № 95779795, 25.03.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі

25 березня 2021 року м.Харків Справа № 913/159/21

Провадження №7/913/159/21

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви виконуючого обов`язки керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області (92700, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Монастирська, 15) в інтересах держави

до відповідача-1 – Біловодського ліцею №1 Біловодської селищної ради Луганської області (92800, Луганська область, Біловодський район, смт Біловодськ, вул. Центральна, буд. 93, ідентифікаційний код 26070952),

відповідача-2 – Фермерського господарства «Лілія» (92800, Луганська область, Біловодський район, смт Біловодськ, вул. Біловодська, буд. 124, ідентифікаційний код 32547473)

про визнання недійсним договору про спільну діяльність та зобов`язання повернути земельну ділянку,

Без повідомлення та виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов`язки керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави з позовом до Біловодського ліцею №1 Біловодської селищної ради Луганської області та Фермерського господарства «Лілія» про визнання недійсним договору про спільну діяльність та зобов`язання повернути земельну ділянку, в якому просить:

- визнати недійсним договір про спільну діяльність по використанню земель для ведення дослідних, навчальних робіт та проведення навчально-виробничої практики з учнями 8,10 класів №20/05-2020 від 20.05.2020 року, укладений між Біловодським опорним закладом загальної середньої освіти та Фермерським господарством «Лілія»;

- зобов`язати Фермерське господарство «Лілія» повернути постійному користувачу Біловодського ліцею №1 Біловодської селищної ради Луганської області земельні ділянки з кадастровими номерами 4420655100:08:002:0065 та 4420655100:08:002:0066 загальною площею 21,266 га, які розташовані на території Біловодської селищної ради Старобільського (Біловодського) району Луганської області.

В обгрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що 20.05.2020 року між відповідачами укладено спірний договір, за яким внеском відповідача-1 у спільну діяльність є надання права доступу відповідачу-2 до вищевказаних земельних ділянок з метою спільної обробки, а також теоретичні знання та навички з вирощування сільгоспкультур, а також власна праця працівників – обслуговуючого персоналу, вчителів та учнів, що проходять навчально-виробничу практику.

Проте, відповідач-1 не є сільськогосподарським прибутковим підприємством чи професійно-технічним навчальним закладом, а також не є науковим сільськогосподарським закладом. Головною метою діяльності відповідача-1 є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Саме відповідач-2, основним видом діяльності якого є, зокрема, вирощування зернових культур, фактично володіє, користується та експлуатує вищезазначені земельні ділянки.

Отже, мета, яку переслідують сторони договору, з урахуванням їх видів діяльності, є різною, що є неприпустимим для учасників спірної діяльності та суперечить змісту спірного договору.

Крім того, прокурор наголошує на тому, що спірний договір про спільну діяльність є удаваним правочином і приховує під собою передачу земельних ділянок в користування на правах оренди. До того ж відповідач-1 не мав права розпорядження земельними ділянками шляхом передачі їх на правах оренди.

Також, прокурор зауважує, що використання земельних ділянок здійснюється не за їх цільовим призначенням. Так, вони призначені для ведення дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, а не для здійснення здійснення господарської діяльності, ведення фермерського господарства.

Враховуючи вищевикладене прокурор вважає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а передані земельні ділянки мають бути повернуті.

Разом з тим, прокурор на виконання вимог ч. 4 ст. 53 ГПК України обґрунтовуючи факт порушення інтересів держави та необхідність їх захисту вказує, що правовідносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням землями беззаперечно становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконна передача земельних ділянок в користування такому суспільному інтересу не відповідає. При цьому, відзначає, що порушення порядку передачі вказаних земельних ділянок може призвести до їх нецільового використання, що є прямим порушенням інтересів держави.

Крім цього, прокурор зазначає, що у даному випадку відсутні інші органи, які б мали повноваження на звернення до суду за захистом порушених інтересів держави. Головне управління Держгеокадастру у Луганській області також не наділено повноваженнями на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

А тому прокурор звертається до суду з даною позовною заявою як самостійний позивач.

Щодо належності відповідача-1 у справі Біловодського ліцею №1 Біловодської селищної ради Луганської області суд зазначає, що 20.05.2020 року між Біловодським опорним закладом загальної середньої освіти та Фермерським господарством «Лілія» було укладено спірний договір №20/05-2020 про спільну діяльність по використанню земель для ведення дослідних, навчальних робіт та проведення навчально-виробничої практики з учнями 8,10 класів.

Рішенням дев`ятнадцятої сесії сьомого скликання Біловодської районної ради №19/18 «Про зміну найменування Біловодської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та затвердження її статуту у новій редакції» від 30.06.2017 року вирішено змінити найменування Біловодська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів на Опорний навчальний заклад – Біловодська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

Наказом №11-1 виконавчого комітету Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області «Про зміну назв закладів освіти Біловодського району» від 11.01.2018 року наказано змінити назву Опорного навчального закладу – Біловодська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів на Біловодський опорний заклад загальної середньої освіти.

Рішенням сорок дев`ятої сесії сьомого скликання Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області №49/14 «Про перейменування Біловодського опорного закладу загальної середньої освіти та затвердження статуту закладу в новій редакції» від 20.08.2020 року вирішено перейменувати Біловодський опорний заклад загальної середньої освіти в Біловодський ліцей №1 Біловодської селищної ради Луганської області.

Тобто, з моменту укладення спірного договору відбулася зміна назви сторони Біловодського опорного закладу загальної середньої освіти, а тому відповідач-1 є належним відповідачем по справі.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва виконуючим обов`язки керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області інтересів держави в суді, суд відзначає наступне.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 також встановлено, що прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Так, доводи прокурора зводяться до того, що незаконна передача земельних ділянок в користування не відповідає суспільному інтересу, а також відзначає, що порушення порядку передачі земельних ділянок може призвести до їх нецільового використання, що є прямим порушенням інтересів держави.

Тобто, ймовірно має місце факт незаконного використання спірних земельних ділянок на підставі спірного договору про спільну діяльність, що у свою чергу призводить до триваючого порушення права власності на землю, як на основне національне багатство, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, є об`єктами права власності Українського народу. Згідно ст. 14 Конституції України, з якими узгоджуються приписи ч. 1 ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладених законодавчих положень, зважаючи на те, що земля є об`єктом права власності Українського народу, основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, можна дійти висновку, що порушення прав на землю, у тому числі у сфері незаконного користування нею, призводить як до порушення інтересів народу, суспільного інтересу, так і інтересів держави, яка в особі органів державної влади та органів місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, здійснює права власника від імені Українського народу.

А тому, враховуючи, що правовідносини з незаконного використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення становлять суспільний інтерес, а володіння і користування відповідачем-2 спірними земельними ділянками може здійснюватися без відповідних правових підстав, то може мати місце порушення інтересів держави у сфері земельних правовідносин.

Щодо питання наявності органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, шляхом звернення до суду за захистом порушених інтересів держави слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

За п. в) ч. 3 вказаної статті землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Так, згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №165689 від 15.06.2006 року, виданого на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 23.05.2006 року за №200, Біловодська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів є постійним користувачем земельної ділянки площею 11,9976 га у межах згідно з планом, яка за цільовим призначенням надана в постійне користування для ведення дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, та належить до земель запасу, розташованих за межами населеного пункту, на території, яка за даними земельного кадастру враховується в Біловодській селищній раді.

Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №165690 від 15.06.2006 року, виданого на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 23.05.2006 року за №200, Біловодська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів є постійним користувачем земельної ділянки площею 9,2684 га у межах згідно з планом, яка за цільовим призначенням надана в постійне користування для ведення дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, та належить до земель запасу, розташованих за межами населеного пункту, на території, яка за даними земельного кадастру враховується в Біловодській селищній раді.

Крім того, станом на момент видачі розпорядження голови районної державної адміністрації від 23.05.2006 року №200 та актів на право постійного користування земельною ділянкою в силу приписів ч. 3 ст. 122 ЗК України саме районні державні адміністрації на їх території надавали земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання.

Таким чином, вказані земельні ділянки належать до складу земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, які розташовані за межами населеного пункту, на території, яка за даними земельного кадастру враховується в Біловодській селищній раді.

В силу п.п. є1) ч. 1 ст. 15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з абз. 4 ст. 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14 січня 2015 р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме:

1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Отже, територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області є законними розпорядником спірної земельної ділянки.

При цьому, відповідно до пп. 3 п. 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду тільки з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Тобто Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не наділено повноваженнями на звернення до суду з заявленими прокурором позовними вимогами. Разом з тим, відсутній і будь-який інший орган, уповноважений державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 цієї норми, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

За таких обставин, зважаючи на те, що у даному випадку в уповноваженого державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з відповідним позовом у спірних правовідносинах, а також зважаючи на те, що відсутній і будь-який інший орган, наділений повноваженнями захисту порушених інтересів, беручи до уваги доцільність та необхідність захисту інтересів держави, і те, що дії прокурора спрямовані на недопущення незаконного, без відповідної правової підстави використання земельних ділянок та запобігання порушенню права власності на них, тобто на захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді та підтверджує їх.

При цьому, суд зауважує, що в силу абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

А тому у даній справі прокурор набуває статусу позивача.

Подана позовна заява відповідає вимогам, викладеним у ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.

Частиною 1 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч. 3 ст. 12 ГПК України).

При цьому, відповідно до частини 3 ст. 247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Положеннями ст. 181 ГПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, характер спірних правовідносин і предмет доказування, а також необхідність дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст. 2 ГПК України, зокрема, принципів змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності у господарському судочинстві, суд приходить до висновку про доцільність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та вважає необхідним розпочати підготовче провадження, призначивши підготовче засідання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 12, 53, 181, 234, 235, ч. 3. ст. 247 ГПК України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №913/159/21.

3. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

4. Призначити підготовче засідання у справі на 20.04.2021 року о 10 годині 00 хвилин.

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Луганської області за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 5, зал №109.

5. Повідомити сторін по справі про дату, час і місце підготовчого засідання.

Явка представників учасників справи у підготовче засідання є необов`язковою.

7. Встановити, у відповідності до ст. 165 ГПК України, відповідачам строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі – для подання суду: обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 178 ГПК України.

9. Встановити позивачу строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позовну (якщо такі будуть подані) - для подання суду: відповіді на відзив на позов.

10. Встановити відповідачам строк - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, - для подання до суду (якщо такий буде поданий): заперечень на відповідь на відзив.

Повідомити учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/ та на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Роз`яснити сторонам по справі, що відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вони можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно ч. 1 ст. 235 ГПК України, дана ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 25.03.2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.В. Тацій