Рішення № 95779439, 11.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021Справа № 910/17889/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Волковій Д. Р., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 1 372 744,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Будова Н. М.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000" (далі - ТОВ "Автопоставка 3000", позивач) із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 372 744,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № ПЗ/НХ-19906/НЮ від 22.07.2019 р. в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Автопоставка 3000" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 1 255 319,94 грн., пеню у сумі 64 141,69 грн., інфляційні втрати у сумі 21 383,46 грн., 3 % річних у сумі 31 899,73 грн., що разом становить 1 372 744,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, вказав, що строк для сплати товару не настав, оскільки за узгодженими сторонами умовами, оплата за товар здійснюється при наявності зареєстрованої податкової накладної. Також вказав, що позивачем не підтверджено факт поставки товару, оскільки акт приймання-передачі та видаткова накладна, якими позивач обґрунтовує поставку, з боку залізниці підписані неуповноважною особою.

Зазначений відзив відповідач просив прийняти до розгляду та поновити йому пропущений процесуальний строк для подання цього відзиву.

Розглянувши клопотання про поновлення пропущеного строку, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання є обгрунтованим.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 23.11.2020 р. відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву - не менше 15-ти днів з дня вручення цієї ухвали. При цьому з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477218942 вбачається, що вищевказана ухвала суду була отримана відповідачем - 30.11.2020 р., а відзив був поданий відповідачем 11.01.2021 р., тобто з пропуском визначеного законом строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Обгрунтовуючи причини пропуску строку для подачі відзиву, АТ "Українська залізниця" зазначило про продовження терміну дії в Україні карантину, спричиненого коронавірусом "COVID-19", з 12.03.2020 р. по 28.02.2021 р., а також вказало на встановлення режиму дистанційної роботи працівників Регіональної філії «Південно-Західна залізниця», якій було доручено ведення даного спору, та перебування необхідних документів у вказаному структурному підрозділі.

Суд розглянувши зазначені доводи відповідача враховує, що дійсно, постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами) та № 392 від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з 12.03.2020 на всій території України був встановлений карантин, який діє і на час розгляду даної справи. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів № 641 від 22.07.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-2019), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в країні продовжено карантин з 01.08.2020 р. по 19.12.2020 р., а постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09.12.2020 р. - карантин продовжено з 19.12.2020 р. по 30.04.2021 р.

Також суд приймає до уваги, що з метою з`ясування фактичних обставин справи у відповідача АТ "Українська залізниця" виникла необхідність звернення до свого структурного підрозділу - Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» з метою отримання необхідних матеріалів для підготовки відзиву на позовну заяву.

За таких обставин, враховуючи продовження строків введення карантину, особливості работи підприємства в період карантину (переведення на дистанційну роботу працівників відповідача, неповний робочий день), суд визнає поважними причини пропуску подачі відзиву у встановлений законом строк, а тому поновлює відповідачу такий процесуальний строк і приймає наданий відзив до розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 11.03.2021 р., не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі. У минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 22.07.2019 р. між ТОВ "Автопоставка 3000" (постачальник) та АТ "Українська залізниця" (покупець) був укладений договір поставки ПЗ/НХ-19906/НЮ (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується у 2019 році поставити і передати у власність покупцю певний товар (двигуни дизельні 2018-2019 років, виробником якого є: ВАТ «Мінський моторний завод» (Білорусія)), відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору (п. 1.1).

Кількість та асортимент товару визначається у специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.4 договору).

Ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України (п. 3.1 договору). Загальна сума договору становить 1 255 319,94 грн. (п. 3.2 договору).

Оплата за кожну партію поставленого товару здійснюється покупцем у безготівковій формі не пізніше 30 банківських днів після дати поставки партії товару, відповідно з рахунком-фактурою на дану партію товару, обумовлену п. 6.1 договору та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідно до вимог чинного законодавства (п. 4.1 договору). Датою оплати вважається дата відправлення коштів покупцем за банківськими реквізитами постачальника (п. 4.2 договору).

Постачальник здійснює поставку товару на склад покупця на умовах DDP (Київський головний матеріальний склад: Київська область, с. Шевченкове, вул. Польова, 5 (ст. Бобрик) або інший підрозділ покупця, вказаний у заявці на поставку товару відповідно до Правил Інкотермс 2010 року (п. 5.1 договору). Поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів на підставі відповідної письмової заявки покупця підписаної уповноваженими представниками покупця (п. 5.2 договору). Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної або акта приймання-передачі (п. 5.5 договору).

Постачальник зобов`язаний поставити товар у строк, встановлений цим договором, а покупець - своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар (п. 7.1, 7.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 р. включно (п. 13.1).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що специфікацією № 1 до договору сторони погодили найменування товару - двигун дизельний у кількості 7 одиниць загальною вартістю 1 225 319,94 грн.

У подальшому, на виконання вказаного договору, відповідно до видаткової накладної № 281 від 21.11.2019 р., підписаної сторонами без зауважень, позивач поставив відповідачу товар на суму 1 255 319,94 грн., що також підтверджується актом приймання передачі від 21.11.2019 р. та товарно-транспортною накладною № Р281 від 21.11.2019 р.

Проте, відповідач свої зобов`язання зі сплати вартості поставленої продукції виконав неналежним чином, вартість товару на вказану суму не сплатив.

Заперечуючи проти наявної заборгованості, відповідач зазначив, що позивач не підтвердив належними доказами факт поставки товару, зокрема - видаткова накладна та акт приймання-передачі з боку залізниці підписані неуповноваженою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні, що являються підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри. При цьому первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наявних у справі видаткової накладної № 281 від 21.11.2019 р. та акту приймання - передачі від 21.11.2019 р. вбачається, що, окрім постачальника, ці документи були підписані з боку покупця (Регіональної філії «Південно-Західна залізниця») начальником майстерні виробничого підрозділу Шепетівська дистанція колії Гетьман Р. Н. та скріплені печаткою цього підрозділу.

Тобто, видаткова накладна та акт приймання-передачі є первинними документами бухгалтерського обліку, які пітверджують факт поставки відповідачу товару.

Доводи залізниці про те, що начальник майстерні Гетьман Р. Н. не мав права на підписання зазначених документів від імені залізниці без довіреності, на підставі якої він діяв, та без дотримання правила двох підписів, передбачених Статутом залізниці, суд вважає безпідставними, оскільки товар був прийнятий відповідачем без будь-яких заперечень та з 21.11.2019 р. (дати поставки) - до цього часу про такі обставини залізниця не повідомляла позивача.

Разом з тим, відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання, якщо навіть підписаний неуповноваженою особою, договір був прийнятий до виконання та погоджений відповідачем.

З урахуванням викладеного, оскільки фактична поставка товару за вищевказаними документами була схвалена відповідачем, доводи залізниці про неповноважність підписанта первинних документів, не мають значення для правильного вирішення даного спору.

Також суд відхиляє твердження АТ "Українська залізниця" про те, що відповідач не повинен сплачувати позивачу вартість поставленого товару з огляду на відсутність реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зокрема, суд вважає, що умовами господарського договору не можуть регулюватися податкові відносини сторін (зокрема, щодо обов`язку реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних у спірних відносинах поставки), при цьому зазначення у договорі поставки про сплату вартості товару при наявності податкової накладної (п. 4.1) не має своїм наслідком зміну строку оплати товару, який у договорі визначений у якості істотної умови - не пізніше 30 банківських днів після дати поставки товару.

Також суд враховує пояснення позивача про обізнаність АТ "Українська залізниця" щодо рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року у справі № 440/3177/20, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2021 р., яким позов ТОВ "Автопоставка 3000" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії було задоволено та Державну податкову службу зобов`язано зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 21.11.2019 № 3, складену ТОВ "Автопоставка 3000" за договором поставки № ПЗ/НХ-19906/НЮ від 22.07.2019 року.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач своєчасно та в повному обсязі вартість поставленого йому товару не сплатив, він допустив порушення зобов`язання та у нього виникла заборгованість на суму 1 255 319,94 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення зобов`язання на підставі п. 8.2.1 договору у сумі 64 141,69 грн.

За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 8.2.1 договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 64 141,69 грн., тобто, у заявленій позивачем сумі.

Також за порушення зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 21 383,46 грн. та 3 % річних у сумі 31 899,73 грн., які суд вважає правомірно нарахованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19, якщо сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, то вона індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Тобто, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Здійснивши перерахунок сум матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 21 383,46 грн. та 3 % річних у сумі 30 456,94 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки нарахування 3 % річних необхідно здійснювати з 07.01.2020 р. (на 31 банківський день після поставки товару, як це передбачено у п. 4.1 договору), а не з 24.12.2019 р., як вважав позивач.

Отже, позов ТОВ "Автопоставка 3000" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості у сумі 1 372 744,82 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000" (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Київська 34; ідентифікаційний код 39185235) основний борг у сумі 1 255 319 (один мільйон двісті п`ятдесят п`ять тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 94 коп., пеню у сумі 64 141 (шістдесят чотири тисячі сто сорок одна) грн. 69 коп., інфляційні втрати у сумі 21 383 (двадцять одна тисяча триста вісімдесят три) грн. 46 коп., 3 % річних у сумі 30 456 (тридцять тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. 94 коп., судовий збір у сумі 20 569 (двадцять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 53 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 11 березня 2021 року.

Повний текст рішення складений 24 березня 2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.