Рішення № 95779348, 25.03.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/76/21Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс",

вул. Героїв Майдану, буд.272 В, м. Шаргород,

Вінницька область,23500;

поштова адреса: вул. Липовецька, 6-а, офіс 505, м. Вінниця, 21007;

представник позивача: адвокат Комар Олександр Георгійович,

АДРЕСА_1 ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро",

с. Підгороддя, Рогатинський район,

Івано-Франківська область,77023;

про стягнення 129 118,55грн, з яких: 125 229,81грн - основний борг, 863,03грн - 3% річних,

3 025,71грн - інфляційні втрати.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" 129 118,55грн, з яких: 125 229,81грн - основний борг, 863,03грн - 3% річних, 3 025,71грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак адресував суду заяву б/н (вх№3324/21) від 04.03.2021, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі позивача за наявними у ній матеріалами. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов"язання з оплати повної вартості поставленого в період з 07.08.2017 по 22.10.2020 товару (ветеринарні препарати) по видаткових накладних в сумі 125 229,81грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того через прострочення виконання грошового зобов"язання позивач просить суд покласти на відповідача додаткові юридичні обов"язки обумовлені приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 863,03грн - 3% річних, 3 025,71грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані приписами статей 525, 526, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, статей 20, 173, 174 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 04.03.2021. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав. Однак адресував суду клопотання б/н (вх№4381/21) від 24.03.2021 про відкладення розгляду справи у зв"язку з пандемією COVID-19.

При розгляді клопотання відповідача про відкладення розгляду судом встановлено відсутність правових підстав для його задоволення. Судом взято до уваги те, що: - справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, провадження у справі відкрито 03.02.2021 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 календарних днів з дня вручення ухвали від 03.02.2021, який з урахуванням дати повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення 09.02.2021 сплив 25.02.2020 і відповідач своїм правом наданим статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не скористався; - ухвалою суду від 03.02.2021 розгляд справи уже відкладався, а явка відповідача не визнавалась судом обов`язковою; - приписами частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України надано можливість відповідачу брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; - приписи частини 2 статті 42, частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України зобов"язують учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, добросовісно користуватися процесуальними правами та не зловживати ними. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що кожен зобов"язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов"язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Саме лише посилання відповідача на пандемію COVID-19, за відсутності інших об`єктивних обставин, в т. ч. обумовлених частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для відкладення розгляду справи, а відтак в задоволенні клопотання б/н (вх№4381/21) від 24.03.2021 слід відмовити.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1,3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи і його явка не визнавалась судом обов"язковою, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що позивач - Приватне підприємство "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" в період з 07.08.2017 по 22.10.2020 поставив, а відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" прийняв товар (ветеринарні препарати) на загальну суму 1 536 643,74грн, підписав без жодних зауважень та скріпив печаткою видаткові накладні (а.с.8-77).

Як вбачається з виписки АТ "Райффайзен Банк Аваль" по рахунку ПП "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" за період з 01.08.2017 по 28.01.2021 (а.с.79-83) відповідач - ТОВ "Росан-Агро" частково сплатив кошти за отриманий товар в розмірі 1 401 813,93грн, а накладною №ВН-0000105 від 17.01.2019 (а.с.78) здійснив повернення позивачу товару на суму 9 600,00грн. Проте доказів сплати повної вартості поставленого товару у сумі 125 229,81грн відповідач суду не подав.

Наявність неоплаченої вартості отриманого товару в розмірі 125 229,81грн визначено самим відповідачем у підписаному та скріпленому печатками сторін акті звірки взаємних розрахунків станом на 21.01.2021.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку 129 118,55грн, з яких: 125 229,81грн - основний борг, 863,03грн - 3% річних, 3 025,71грн - інфляційні втрати.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами частини 1 статті 202, частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та

скріпленого печатками.

Водночас правила частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускають укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вказують норми частини 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Вірогідно в цьому випадку, як поведінка сторін, так і вчинені ними дії надають суду підстави для висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, урегульовані главою 54 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

В свою чергу зобов"язання покупця зі сплати продавцеві повної ціни переданого товару визначено частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України.

Термін виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі- продажу, встановлений частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України відповідно до якої, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку термін оплати кожної партії товару узгоджено сторонами у видаткових накладних (а.с.8-77).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання свого зобов"язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар, то вимога позивача про стягнення 125 229,81грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин позивачем правомірно нараховано відповідачу за порушення виконання грошового зобов"язання 863,03грн - 3% річних, 3 025,71грн - інфляційні втрати за період вказаний у розрахунку (а.с.7), який перевірено судом та визнано арифметично правильним.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 125 229,81грн - основного боргу, 863,03грн - 3% річних, 3 025,71грн - інфляційних втрат.

За змістом частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а згідно з частиною 8 статті 129 цього Кодексу, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже витрати на професійну правничу допомогу, за умови документального підтвердження обсягу наданих послуг/виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи лише має бути сплачено. Така ж правова позиція дотримана у постанові Об"єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №905/1055/19, від 09.02.2021 у справі №910/15201/17.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Нормою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування за рахунок відповідача понесених Приватним підприємством "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" судових витрати на професійну правничу допомогу адвоката О.Г.Комар (довіреність від 11.01.2021; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ВН №000290 від 18.07.2018) в сумі 5 000,00грн, в підтвердження чого суду подано договір про надання правничої допомоги №2/1/2021 від 11.01.2021, додаткову угоду №3 від 11.01.2021 до договору, розрахунок вартості виконаних робіт по наданню правничої допомоги від 28.01.2021, акт приймання-передачі виконаних робіт №3/РОСАН-АГРО від 22.03.2021 на суму 5 000,00грн.

Зважаючи на вищевикладене правове визначення обставин, які склались в даному випадку, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер спору, принципи співрозмірності та розумності заявлених до стягнення судових витрат - 5 000,00грн з ціною позову - 129 118,55грн, відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат, беручи до уваги приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на те, що судові витрати пов"язані з розглядом справи у разі задоволення позову - покладаються на відповідача, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача понесених витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00грн, як і судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 202, 205, 509, 525, 526, 610-612, 625, 626, 655, 664, 692 Цивільного кодексу України, статтями 173, 181, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" про стягнення 129 118,55грн -задовольнити.

Сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро", с. Підгороддя, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77023 (ідентифікаційний код 30425351) на користь Приватного підприємства "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс", вул. Героїв Майдану, буд.272 В, м. Шаргород, Вінницька область, 23500 (ідентифікаційний код 33437883) 125 229,81грн (сто двадцять п"ять тисяч двісті двадцять дев"ять грн 81коп.) - заборгованості, 863,03грн (вісімсот шістдесят три грн 03коп) - 3% річних, 3 025,71грн (три тисячі двадцять п"ять грн 71коп.) - інфляційних втрат, 2 270,00грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00коп.) - судового збору, 5 000,00грн (п"ять тисяч грн 00коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено 25.03.2021

Суддя С.Кобецька