Рішення № 95779293, 25.01.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/5/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2021 Справа № 908/3381/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3381/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія” (вул. Предславинська, буд. 11, м. Київ, 01350, ідентифікаційний код 36530971)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Електротехніка” (вул. Степова, буд. 246, с. Велика Знам`янка, Кам`янсько-Дніпровський район, Запорізька область, 71313, ідентифікаційний код 19275366)

про стягнення 66067,46 грн.

За участю представників:

від позивача: Кімлик І.В., довіреність № 52 від 23.11.2020

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Електротехніка” про стягнення заборгованості в сумі 66067,46 грн. за договором № 100/2019-Е про постачання електричної енергії споживачу від 04.03.2019.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3381/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/5/21. Судове засідання призначено на 25.01.2021.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 25.01.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові та зазначає, що 04.03.2019 між сторонами укладений договір № 100/2019-Е про постачання електричної енергії, на виконання умов якого позивачем у 2019 році була поставлена електрична енергія відповідачу у період квітень 2019 – вересень 2019 на загальну суму 598 678, 29 грн. Відповідачем свої зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії викона частково - ним сплачено 532 610, 83 грн. Отже, загальний розмір заборгованості становить 66 067,46 грн., яка до теперішнього часу не сплачена. Просить суд, на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 25.01.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

14.03.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Електротехніка” (Споживач) укладений договір № 100/2019-Е про постачання електричної енергії споживачу (з додатком та додатковою угодою), за умовами якого (п. 2.1.) постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує вартість купованої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.1. договору обумовлено, що ціна електричної енергію визначається за формулою, що встановлена у Додатку № 1 до Договору «Комерційна пропозиція».

Згідно п. 5.4. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.6. договору оплата поставленої електричної енергії здійснюється згідно з Додатком № 1 до Договору «Комерційна пропозиція».

Пунктом 5 Додатку № 1 до Договору «Комерційна пропозиція» відповідач здійснює оплату електричної енергії в наступному порядку:

- до 25 числа місяця, що передує розрахунковому - 25 % вартості прогнозного обсягу електричної енергії в розрахунковому періоді

- першого банківського дня розрахункового періоду - 25 % вартості прогнозного обсягу електричної енергії в розрахунковому періоді

- до 10 числа розрахункового періоду - 25 % вартості прогнозного обсягу електричної енергії в розрахунковому періоді

- до 15 числа розрахункового періоду - 25 % вартості прогнозного обсягу електричної енергії в розрахунковому періоді

- не пізніше 05 (п`ятого) банківського дня місяця який слідує за розрахунковим -кінцевий розрахунок по факту споживання у розрахунковому періоді.

Додатковою угодою № 1 до Договору від 26.06.2019 його текст викладений в новій редакції.

Відповідно до п.5.1.Договору визначено, що ціна електричної енергії визначається за формулою, що встановлена у Додатку № 1 до Договору Комерційна пропозиція».

Пунктом 5.4. Договору Сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

У пункті 5.6 Договору встановлено, що оплата поставленої електричної енергії здійснюється згідно з Додатком № 1 до Договору «Комерційна пропозиція».

Пунктом 6 Додатку № 1 до Договору «Комерційна пропозиція» визначено, що відповідач здійснює оплату електричної енергії в наступному порядку:

- до 25 числа місяця, що передує розрахунковому - 25 % вартості прогнозного обсягу електричної енергії в розрахунковому періоді

- першого банківського дня розрахункового періоду - 25 % вартості прогнозногс обсягу електричної енергії в розрахунковому періоді

- до 10 числа розрахункового періоду - 25 % вартості прогнозного обсягу електричної енергії в розрахунковому періоді

- до 15 числа розрахункового періоду - 25 % вартості прогнозного обсягу електричної енергії в розрахунковому періоді.

- не пізніше 05 (п`ятого) банківського дня місяця який слідує за розрахунковим -кінцевий розрахунок по факту споживання у розрахунковому періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору та Додаткової угоди № 1 позивачем у 2019 році була поставлена електрична енергія відповідачу у наступні розрахункові періоди:

у квітні 2019 року на суму 126 082, 63 грн., що підтверджується Актом № 0310819041 купівлі-продажу електричної енергії у квітні 2019 року від 30.04.2019;

у травні 2019 року на суму 156 529,24 грн., що підтверджується Актом № 0310819051 купівлі-продажу електричної енергії у травні 2019 року від 31.05.2019;

у червні 2019 року на суму 78845,46 грн., що підтверджується Актом № 0310819061 купівлі-продажу електричної енергії у червні 2019 року від 30.06.2019;

у липні 2019 року на суму 14 994,48 грн., що підтверджується Актом № 0310819071 купівлі-продажу електричної енергії у липні 2019 року від 31.07.2019;

у серпні 2019 року на суму 91 663,58 грн., що підтверджується Актом № 0310819081 купівлі-продажу електричної енергії у серпні 2019 року від 31.08.2019;

у вересні 2019 року на суму 130562,90 грн., що підтверджується Актом № 0310819091 купівлі-продажу електричної енергії у вересні 2019 року від 30.09.2019.

Всього поставлено електричної енергії на загальну суму 598 678, 29 грн.

Відповідачем свої зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії виконав частково - ним сплачено 532 610, 83 грн.

Отже сума основного боргу становить 66 067,46 грн.

Факт постачання обсягу електричної енергії на об`єкт відповідача підтверджується листом №007-066/4580 від 17.03.2020 від ПА' «Запоріжжяобленерго».

Позивач повторно направив відповідачу рахунок на оплату № 03108190919 від 10.10.2019, акт №0310819091 купівлі-продажу електричної енергії від 30.09.2019 та акт звірки взаємних розрахунків станом на серпень 2020 року з супровідним листом від 30.09.2020 №ЕЗБ/12315. Лист з додатками було відправлено цінним листом з описом вкладення, але лист та документи повернулись відправнику.

Оскільки, відповідач у повному обсязі не розрахувався за електричну енергію, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання – правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлену електричну енергію належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 66067,46 грн.

Відповідач позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу не спростував, доказів погашення заборгованості у заявленому позивачем розмірі не надав.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В даному випадку позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на приведені вище обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість і законність позову.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Електротехніка” (вул. Степова, буд. 246, с. Велика Знам`янка, Кам`янсько-Дніпровський район, Запорізька область, 71313, ідентифікаційний код 19275366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія” (вул. Предславинська, буд. 11, м. Київ, 01350, ідентифікаційний код 36530971) - 66 067 (шістдесят шість тисяч шістдесят сім) грн. 46коп. основного боргу та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24.03.2021.

Суддя Т.А. Азізбекян