Рішення № 95779133, 22.03.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.03.2021 Справа № 905/174/21

Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сіверська, 54, ідентифікаційний код 09334702)

Відповідач: Державне підприємство «Торецьквугілля» (місцезнаходження: 85200, Донецька область, місто Торецьк, вул. Дружби, будинок 19, ідентифікаційний код 33839013)

про стягнення 267 845, 19 грн. утому числі:

· 152 466, 14 грн. – комісійна винагорода;

· 84 360, 79 грн. – інфляційні втрати;

· 31 018, 26 грн. – 3% річних.

судовий збір: 4 017,68грн. (сплачено 4 017,68 грн.)

Суддя Матюхін В.І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог і ії обгрунтування

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Торецьквугілля» стягнення 267 845, 19 грн. у тому числі:

ь 152 466, 14 грн. – комісійна винагорода;

ь 84 360, 79 грн. – інфляційні втрати;

ь 31 018, 26 грн. – 3% річних.

Мотиви позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про перерахування та виплату грошових коштів через установи банку фізичним особам №10/08 від 25.02.2008, а саме, несплати комісійної винагороди у розмірі 152 466, 14 грн.

2. Позиція відповідача/ів

05.03.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заявлені вимоги Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в межах справи №905/174/21 визнає в повному обсязі, а саме - заборгованості з комісійної винагороди у сумі 152 466, 14 грн., інфляційних збитків у сумі 84 360, 79 грн. та 3% річних у сумі 31 018, 26 грн.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, справу визнано малозначною, відкрите провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; розгляд справи призначено на 22.03.2021.

Встановлено відповідачу строк для надання (суду і позивачеві) відзиву на позовну заяву, всіх письмових та електронних доказів, висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову - протягом (не пізніше) п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Із урахуванням вимог ст.ст.166, 167, 251 ГПК України встановлено:

позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3-х робочих днів з дня отримання відзиву;

відповідачу строк для подання заперечення на відповідь - протягом 3-х робочих днів з дня отримання відповіді.

Вказану ухвалу було надіслано сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони, належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (відповідач - в строк для подання відзиву (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі), а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву) не подали.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Укладення договору

Відповідно до ч.1 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно приписів частин 2, 3 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

25 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» змінено назву відкрите акціонерне товариство на публічне акціонерне товариство, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2011р. №502 із внесенням змін до установчих документів 07.06.2.011р.; відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» змінено назву Публічне акціонерне товариство на Акціонерне товариство, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 568 із внесенням змін до установчих документів 18.07.2019 р.) в особі керуючого Філією Дзержинське відділення №5369 Уколової Н.А., діючої на підставі положення про філію та довіреності від 28.03.2007 №2262 (банк) та Державним підприємством «Дзержинськвугілля» (з 11.08.2016 р. змінено найменування на Державне підприємство «Торецьквугілля») в особі директора з економіки та фінансів Сищикової Л.І., яка діяла на підставі статуту та довіреності від 08.06.2006 №2-1866 (клієнт) був укладений договір № 10/08 на перерахування та виплату грошових коштів через установи банку фізичним особам.

В подальшому зміни та доповнення до договору вносились додатковими угодами №1 від 22.02.2011, №2 від 05.03.2012, №3 від 01.12.2015, №4 від 07.03.2017 та №5 від 15.03.2018. Зокрема, додатковою угодою №3 від 01.12.2015 сторони домовились розділи 1. ~ 9. договору в попередній редакції скасувати та викласти в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.12.2015) Організація замовляє та оплачує, а Банк бере на себе зобов`язання здійснювати зарахування на поточні рахунки, операції за якими здійснюються з використанням платіжних карток, відкриті в Банку працівникам Організації, на умовах та в строки, визначені Договором, заробітної плати працівників Організації.

Укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановленого договором.

Відповідно до ч.2 ст.901 Цивільного кодексу України, «положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання».

Ч.1 ст.902 Цивільного кодексу України передбачено, що «виконавець повинен надати послугу особисто».

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, «якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором».

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно п.6.1 договору він «набуває чинності з моменту підписання і діє до 25 лютого 2013 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за місяць до запланованої дати припинення строку її дії не попередила іншу сторону про припинення дії цього Договору».

Надалі відповідно до додаткової угоди №3 від 01.12.2015 строк дії договору продовжено до 31.12.2018. Також п.6.2. сторони погодили у наступній редакції: «Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік і на тих самих умовах, якщо кожна із Сторін не попередить у письмовій формі іншу Сторону про припинення його дії не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку цього Договору».

Доказів на підтвердження припинення строку дії договору сторонами суду надано не було (в матеріалах справи вони відсутні), у зв`язку з чим суд робить висновок, що договір №10/08 від 25.02.2008 не припинив свою дію.

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 2.1.3. в первісній редакції договору клієнт зобов`язався здійснювати оплату за послуги, які надаються банком, у розмірі 0,7 % від кожної суми, що перераховується.

Згідно п.2.1.4. договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015 клієнт мав перераховувати в банк «комісійну винагороду за безготівкове зарахування коштів у розмірі 0,4 (нуль цілих чотири десятих) відсотків від загальної суми, що призначається для зарахування на карткові та поточні вкладні (ощадні книжки) рахунки працівників ... Оплату проводити одночасно з перерахуванням сум заробітної плати окремим платіжним дорученням або одним платіжним дорученням, виділяючи її окремим рядком».

Відповідач відповідно до п. 2.1.4 договору (редакція додаткової угоди № 5 від 15.03.2018) зобов`язався перерахувати в банк «комісійну винагороду за безготівкове зарахування коштів у розмірі 0,4 (нуль цілих чотири десятих) відсотків від загальної суми, що перераховується на рахунок № НОМЕР_1 . Оплата мала здійснюватися «одночасно з перерахуванням сум заробітної плати окремим платіжним дорученням або одним платіжним дорученням, виділяючи її окремим рядком».

Згідно ст.638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст.180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою

хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на те, що сторони досягнули згоди щодо усіх істотних умов спірного договору, договір №10/08 від 25.02.2008 вважається укладеним.

Умови договору, що стосуються предмету спору

Відповідно до п. 1.1. Договору (у редакції Додаткової угоди № 3 від 01.12.2015) Організація замовляє та оплачує, а Банк бере на себе зобов`язання здійснювати зарахування на поточні рахунки, операції за якими здійснюються з використанням платіжних карток, відкриті в Банку працівникам Організації, на умовах та в строки, визначені Договором, заробітної плати працівників Організації.

Державне підприємство “Торецьквугілля”, відповідно до п. 2.1.4 Договору (редакція Додаткової угоди № 5 від 15.03.2018 р.) зобов`язано перерахувати в Банк загальну суму заробітної плати, авансів та інших виплат, що призначаються для зарахування на рахунки працівників Організації на рахунок № НОМЕР_1 та комісійну винагороду за безготівкове зарахування коштів у розмірі 0,4 (нуль цілих чотири десятих) відсотків від загальної суми, що перераховується на рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до умов пункту 2.1.4 оплата проводиться одночасно з перерахуванням сум заробітної плати окремим платіжним дорученням або одним платіжним дорученням, виділяючи її окремим рядком.

Згідно умов п.6.1 Договору договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 25.02.2013 року включно.

Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії Договору (п.6.2 Договору про надання послуг).

Надалі відповідно до додаткової угоди №3 від 01.12.2015 строк дії договору продовжено до 31.12.2018.

Виконання договору

За твердженням позивача починаю з 06.08.2015 відповідач почав порушувати умови договору щодо своєчасної оплати комісії, яка встановлена у розмірі 0,4 % від загальної суми перерахованої заробітної плати працівникам.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про сплату виниклої заборгованості з комісійної винагороди за договором №10/08 від 25.02.2008, про що свідчать листи АТ «Ощадбанк» № 458 від 29.08.2017 р., № 550 від 13.10.2017 р., № 89 від 22.03.2018 р., № 145/1 від 23.05.2018 р., № 209 від 26.07.2018 р., № 315 від 29.10.2018 р., № 341 від 22.11.2018 р., які залишились без задоволення.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 07.11.2018 № 555 «Про реорганізацію Державного підприємства «Торецьквугілля» реорганізовано Державного підприємства «Торецьквугілля» шляхом приєднання до Державного підприємства «Національна вугільна компанія».

16.11.2018 позивачу стало відомо, що 12.11.2018 Державне підприємство “Торецьквугілля” знаходилось у стані припинення відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

11.01.2019 позивач звернувся до Державного підприємства “Торецьквугілля” з заявою про визнання кредиторських вимог у сумі 156 057, 83 грн. заборгованості за договором №10/08 від 25.02.2008. та задоволення кредиторських вимог.

У відповідь на заяву позивача Державне підприємство “Торецьквугілля” листом №1-14/308 від 01.02.2019 повідомило, що заборгованість у сумі 156 057, 83 грн. визнано у повному обсязі. Також зазначено, що кредиторська заборгованість включена до передавального акту, який в строк до 14.01.2019 з висновками комісії переданий до міністерства енергетики та вугільної промисловості України на затвердження.

Листом від 30.07.2020 АТ «Державний ощадний банк України» звернулось до ДП «Торецьквугілля» з проханням надати інформацію, стосовно вирішення питання, щодо розгляду вимог кредитора та погашення дебіторської заборгованості.

У відповідь на вищезазначений лист 26.08.2020 на адресу АТ «Державний ощадний банк України» від ДП «Торецьквугілля» надійшов лист №1-14/1498 від 17.08.2020, яким відповідач повідомив позивача, що відповідно до наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 20.02.2020 р. № 121 «Про втрату чинності наказів Міненерговугілля» наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 07.11.2018 р. № 555 «Про реорганізацію Державного підприємства «Торецьквугілля» втратив чинність. Також відповідач зазначив, що у зв`язку з тяжким фінансовим становищем підприємства, ДП «Торецьквугілля» на цей час не має можливості погасити визнану заборгованість у сумі 156 057, 83 грн. та одночасно завірив банк, що у разі поліпшенні фінансового стану сума заборгованості за послуги, які надаються Банком, буде перерахована на розрахунковий рахунок у добровільному порядку.

Відповідно до виписки по рахунку заборгованості позивача, відповідач в період з грудня 2018 по листопад 2020 здійснив часткову сплату, в результаті чого заборгованість за договором №10/08 від 25.02.2008 становить 152 466, 14 грн.

Отже, відповідачем, всупереч умов укладеного договору та чинного законодавства, не виконано своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг за договором №10/08 від 25.02.2008, у зв`язку з чим заборгованість на момент подання позову склала 152 466, 14 грн., що підприємством визнано і підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення інфляційні втрати – 84 360, 79 грн. та 3% річних - 31 018, 26 грн. за період з 06.08.2015 по 12.01.2021.

Відповідач відзивом на позовну заяву №1-14/437 від 01.03.2021 визнав позов повному обсязі, а саме заборгованість з комісійної винагороди у сумі 152 466,14 грн., інфляційні збитки у сумі 84 360, 79 грн. та 3% річних у сумі 31 018, 26 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки визнання позову відповідачем, викладене у відзиві №1-14/437 від 01.03.2021, не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів інших осіб, визнання позову відповідачем судом прийнято.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі, доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати отриманих від позивача послуг не надано та не спростовано, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором №10/08 від 25.02.2008 належним чином доведений та документально підтверджений, а тому позовні вимоги щодо стягнення 267 845, 19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати в межах встановлених законодавством, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.526, 530, 612, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України і керуючись ст.ст.91, 210, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (місцезнаходження: 85200, Донецька область, місто Торецьк, вул. Дружби, будинок 19, ідентифікаційний код 33839013) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сіверська, 54, ідентифікаційний код 09334702) 152 466, 14 грн. - заборгованості, 84 360, 79 грн. – інфляційних втрат, 31 018, 26 грн. – 3% річних, 4 017,68 грн. на відшкодування витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

Повний текст судового рішення складено 24.03.2021.

Суддя В.І. Матюхін