Рішення № 9577812, 18.05.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2010 р. Справа № 4/47/10

Позивач          Товариство з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг”,

                    проспект Возз’єднання, 15, м. Київ, 02160

Відповідач Приватне сільськогосподарське підприємство “Відродження”,

вул. Гагарина, 36, с. Грушівка, Первомайський район, Миколаївська обл., 55225

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача          - Присенко О.О. довіреність № 11/43 від 25.02.10р.

Від відповідача           - керівник Рідош В.І.

          СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості в сумі 3394,37 грн., з яких: 2000,00 грн. основного боргу за договором поставки від 16.10.08р., 240,66 грн. –пені, 416,71 грн. – 15% річних, 437,00 грн. –інфляції, 300,00 грн. – 15% штрафу.

Відповідач надав відзив, яким позов заперечив, посилаючись на те, що платіжним дорученням № 94 від 16.04.10р. він оплатив борг в сумі 6563,10 грн. на підставі листа позивача від 15.04.10р., переданого факсом. Крім того, вважає, що несплата відбулась не з його вини, оскільки позивач не повідомив про зміну назви та реквізитів підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2000,00 грн. основного боргу, інфляції за період з листопада 2008 року по березень 2010 року в сумі 437,00 грн., 15% річних за період з 29.10.08р. по 20.03.10р. в сумі 416,71 грн., пені в сумі 240,66 грн. за період з 29.10.08р. по 29.04.09р. та 15% штрафу в сумі 300,00 грн., посилаючись на невиконання відповідачем обов’язків за договором поставки від 16.10.08р. щодо розрахунків та обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 173, 174, 193 ГК України та ст. 625 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, але підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

          16.10.08р. ПП “Хімагромаркетинг” та відповідач уклали договір поставки № Ап-08-0387 (арк.спр. 9), згідно якого позивач повинен передати товар у власність, а відповідач прийняти та своєчасно розрахуватися за отриманий товар відповідно до умов договору.

Згідно статуту, зареєстрованого 31.08.09р. позивача було утворено шляхом перетворення ПП “Хімагромаркетинг”.

          Пунктом 2.1 договору поставки від 16.10.08р., сторони передбачили, що відповідач був зобов’язаний сплатити позивачу вартість товару в сумі 2000,00 грн. не пізніше 29 жовтня 2009 року.

На виконання своїх зобов’язань за договором позивач поставив відповідачу товар, який відповідач прийняв без зауважень на загальну суму 2000,00 грн., про що свідчить копія видаткової накладної №Ап-08-0506 від 17.10.08р. (арк.спр. 10), підписана представниками та скріплена печатками обох сторін.

Проте, відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, за товар не розрахувався. Таким чином, борг відповідача станом на час порушення справи складав суму 2000,00 грн.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте, після подачі позову відповідач погасив основний борг повністю - 19.04.10р., що підтверджується листом позивача № 101 від 18.05.10р. та платіжним дорученням № 94 від 16.04.10р. (арк.спр. 24, 31).

          За таких обставин, провадження в частині основного боргу на суму 2000,00 грн. слід припинити в зв'язку з відсутністю предмету спору, судові витрати в цій частині віднести на відповідача, оскільки спір виник з вини відповідача, а погашення відбулось після звернення позивача з позовом до суду –06.04.10р. (арк.спр.2)

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору або вимог ЦК України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв’язку з простроченням відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки позивачем нараховані інфляція за період з листопада 2008 року по березень 2010 року в сумі 437,00 грн., 15% річних за період з 29.10.08р. по 20.03.10р. в сумі 416,71 грн., пеня в сумі 240,66 грн. за період з 29.10.08р. по 29.04.09р. та 15% штрафу в сумі 300,00 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 5.5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки і визначили її в розмірі 25% річних, проте позивач заявив 15% річних, що не перевищує договірної ставки.

Отже, позов в частині стягнення інфляції в сумі 437,00 грн. та 15% річних в сумі 416,71 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктами 5.4, 5.2 договору поставки від 16.10.08р. (арк.спр. 9) сторони також передбачили, що у випадку прострочення виконання зобов’язань, передбачених пунктами 2.1 договору більше ніж 30 днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 15% від ціни договору та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

А в пунктах 5.3, 7.6 договору сторони визначили, що досягли згоди про зміну строків позовної давності та встановлюють її тривалістю у п’ять років по сплаті основного боргу та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов’язань. При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов’язання повинно було бути виконане.

Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Отже, нараховані позивачем пеня в сумі 240,66 грн. за період з 29.10.08р. по 29.04.09р. та 15% штрафу в сумі 300,00 грн. підлягають задоволенню повністю на підставі ст.ст. 549-551 ЦК України, оскільки підтверджені розрахунком позивача (арк.спр. 11), строки розрахунків та розмір пені і штрафу узгоджені сторонами в договорі поставки від 16.10.08р.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги як підстава відмови в позові, оскільки відповідач не довів будь-якого доказу, щодо прийняття заходів по перерахуванню коштів як до зміни позивачем назви та реквізитів - 31.08.09р., так і після зміни, тобто не довів відсутність своєї вини у не перерахуванні коштів.

          Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.                    

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства “Відродження” (вул. Гагарина, 36, с. Грушівка, Первомайський район, код 03764117) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг” (проспект Возз’єднання, 15, м. Київ код 30262667) суму 240,66 грн. –пені, 416,71 грн. –15% річних, 437,00 грн. –інфляції, 300,00 грн. 15% штрафу, 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу.

На суму 2000,00 грн. основного боргу провадження по справі припинити.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Суддя

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 19.05.2010р.