Рішення № 95777734, 25.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2021 року м. Київ № 640/7686/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Аграрний фонд» до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» (надалі по тексту також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві вчинити дії щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 по справі №910/9645/18 за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів; зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві надати суду звіт про виконання судового рішення протягом 15 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що невиконання наказу Господарського суду м. Києва від 03.09.2018 у справі № 910/9645/18 Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві порушує права та інтереси АТ «Аграрний фонд».

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, у якому зазначено, що боржнику за наказом Аграрному фонду встановлені бюджетні асигнування в 2018, 2019 роках, виконавчий документ не підлягає виконанню за рахунок бюджетних асигнувань за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Зауважено, що на виконання у відповідача перебуває 18 судових рішень, по яких боржником є Аграрний фонд, які будуть виконуватись в порядку черговості після з`явлення бюджетних асигнувань у боржника.

Ухвалою суду від 25.11.2020 вирішено замінити найменування позивача з Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» на Акціонерне товариство «Аграрний фонд».

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи установлено, що 03.09.2018 рішенням господарського суду міста Києва по справі № 910/9645/18 позовну заяву ПАТ «Аграрний фонд» до Аграрного фонду про стягнення 8 124 319,80 грн задоволено в повному обсязі.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2018 у справі № 910/9645/18 було видано наказ від 02.10.2018.

Відповідно до Положення про Аграрний фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2005 № 543, Аграрний фонд є державною бюджетною спеціалізованою установою, яка утримується за рахунок державного бюджету.

18.10.2018 ПАТ «Аграрний фонд» звернулося до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві з заявою № 02-08/1/1917 щодо виконання наказу господарського суду м. Києва від 02.10.2018 у справі № 910/9645/18 (стягнення з Аграрного фонду на користь ПАТ «Аграрний фонд» 8 124 319,80 грн заборгованості та 121 864,80 грн судового збору).

Ураховуючи, що наказ Господарського суду м. Києва від 02.10.2018 у справі № 910/9645/18 залишався невиконаним та перебування виконавчого документу на виконанні Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві більше 6 місяців, 28.03.2019 ПАТ «Аграрний фонд» звернулося до відповідача із запитом № 02-08/1/700, у якому просило повідомити на якій стадії перебуває виконання наказу, причини його не виконання та просило надати інформацію чи передано даний наказ для безспірного списання коштів державного бюджету, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Листом від 15.04.2019 № 07-08.10-06/1682 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повідомило, що списання коштів буде здійснено після відкриття асигнувань по бюджетній програмі боржника в порядку черговості.

ПАТ «Аграрний фонд» повторно направлено запит від 24.04.2019 № 02-08/1/915 (вх. від 25.04.2019) до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо надання інформації чи передано даний наказ для безспірного списання коштів державного бюджету, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

На вказаний запит відповідь до позивача не надходила.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У свою чергу, Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання. (ст. 1 Закону)

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»)

Згідно з нормами ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Так, п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, на органи Казначейства покладено обов`язок, зокрема, вживати заходи до виконання виконавчих документів.

Відповідно до норм п. 24 Порядку, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Пунктом 6 цього ж Порядку, передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Згідно з п. 28 Порядку, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів. З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.

У свою чергу, відповідно до п. 11 Порядку, відкладення безспірного списання коштів здійснюється у разі: 1) призначення до розгляду органом, який видав виконавчий документ, заяви про роз`яснення рішення про стягнення коштів, встановлення або зміну порядку і способу, розстрочку та/або відстрочку його виконання чи виправлення помилки або про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 2) необхідності отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, щодо підтвердження їх зарахування до бюджету або встановлення залишку сум платежів, що підлягають безспірному списанню, чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо; 4) у випадках, передбачених пунктами 39, 44 і 49 цього Порядку.

На час відкладення безспірного списання коштів перебіг строку виконання рішення про стягнення коштів зупиняється.

При цьому, відповідачем не вчинено дій та/або встановлено обставин, які у відповідності до наведених вимог пункту 11 Порядку свідчили б про необхідність відкладення безспірного списання коштів.

Згідно з приписами п. 31 Порядку у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою. Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що наведений у п. 11 Порядку, перелік є вичерпним та не передбачає, що в разі наявності обставин, визначених пунктом 31 Порядку, має місце відкладення безспірного списання коштів, а отже, безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, є протилежний підхід до його правозастосування.

Отже, посилання відповідача на те, що виконавчий документ не підлягає виконанню за програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», оскільки боржнику у 2018, 2019 роках були встановлені бюджетні асигнування, є неприйнятними, оскільки при цьому казначейська служба не надала обґрунтованих посилань на норми законодавства, якими заборонено виконання рішення за програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» у разі якщо виконавчий документ перебуває у черзі на безспірне списання тривалий час.

Відповідно до п. 48 Порядку, перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів. У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Положеннями п. 49 Порядку, передбачено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету, згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку, необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Тож, маючи відповідні повноваження щодо звернення до Мінфіну про необхідність внесення змін до закону про Державний бюджет України в частині збільшення обсягу відповідних бюджетних призначень, ГУ ДКС України у м. Києві таких дій вчинено не було, наслідком чого стало не відкладення безспірного списання коштів на підставі вимог пунктів 11, 49 Порядку, що, в свою чергу, призвело до порушення визначених законом строків здійснення такого безспірного списання коштів, є обґрунтованим та таким, що ґрунтується на обставинах справи та вимогах законодавства.

Слід врахувати, що не дивлячись на надсилання органом казначейства до боржника - Аграрного фонду вимоги про вжиття заходів щодо виконання судового, не вжито всіх передбачених законом заходів з реального виконання рішення суду у справі № 910/9645/18, адже даний механізм у даному випадку виявився неефективним та не призвів таки до виконання судового рішення, проте інші можливі варіанти, визначені Порядком, відповідачем не вчинено.

Посилання відповідача, що бюджетні асигнування боржника встановлюються головним розпорядником бюджетних коштів, яким є Міністерство аграрної політики та продовольства України, а казначейство та боржник відповідей на листи про необхідність виділення фінансування не отримували, копії затверджених паспортів бюджетних програм Аграрний фонд не отримував, асигнування за бюджетними програмами відсутні, є необґрунтованими та не спростовують висновків по суті даного спору, оскільки відповідач, в силу наданих повноважень, має право вчиняти необхідні дії, які, головне, в кінцевому результаті мають призвести до виконання судового рішення та стягнення коштів з боржника без відсилання до інших державних органів/установ, які відповідальні за додаткове фінансування.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi «проти Італії», заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004).

Отже, позивач, отримавши рішення суду (виконавчий лист) про стягнення на його користь коштів та пред`явивши це рішення (виконавчий лист) до органу казначейської служби, мав «законні сподівання» на його безперешкодне та швидке виконання.

Згідно з рекомендаціями, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» Консультативна рада Європейських суддів вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ex-officio. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що визначальним критерієм при вирішенні питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт є наявність підстав вважати, що він буде ухилятися від його належного та своєчасного виконання.

Разом з тим, сукупність наявних у матеріалах справи доказів не свідчать про те, що рішення суду, прийняте за результатами розгляду цієї адміністративної справи по суті, залишиться невиконаним відповідачем, після набрання ним законної сили, або буде ним виконуватись не в розумні строки, або не належним чином.

Відповідно, наразі відсутні підстави для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 287, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Акціонерного товариства «Аграрний фонд» задовольнити.

2. Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві вчинити дії щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 по справі №910/9645/18 за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Акціонерного товариства «Аграрний фонд» судовий збір в сумі 3 842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.).

Позивач: Акціонерне товариство «Аграрний фонд» (03151, м. Київ, вул. Очаківська/пров. Очаківський, 5/6, код ЄДРПОУ 38926880)

Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 37993783)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко