Рішення № 95777701, 25.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2021 року м. Київ № 640/19138/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій

та внутрішньо переміщених осіб України,

2. Державної казначейської служби України

третя особа без

самостійних вимог - ОСОБА_2 ,

на предмет спору

про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (надалі - замінено на Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, відповідач 1, Держслужба у справах ветеранів війни та учасників АТО, Мінветеранів), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2, ДКС України) та з урахуванням поданої 06 листопада 2019 року остаточно просить суд:

- визнати протиправними дії Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції щодо недотримання умов, порядку розподілу і суми призначеної одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця, працівника міліції ОСОБА_3 членам сім`ї загиблого: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , визначених абз.1 пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №855 в частині розподілу сум лише на двох членів сім`ї загиблого (замість чотирьох членів сім`ї загиблого) і розрахунку та виплати самої одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця, працівника міліції ОСОБА_3 двом членам сім`ї загиблого: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , у значно нижчому розмірі ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №855 на момент здійснення розрахунку і виплати грошової допомоги;

- визнати протиправним рішення міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 06 вересня 2018 року №10/ІІІ/12/1 та від 06 вересня 2018 року №10/ІІІ/12/2 в частині здійсненого порядку визначення суми призначеної одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, працівника міліції ОСОБА_3 , членам сім`ї загиблого: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , і її розподілу в порушення вимог, визначених абз.1 пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №855, в частині розрахунку грошової виплати у значно нижчому розмірі ніж було передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №855 на момент здійснення розрахунку і виплати грошової допомоги;

- зобов`язати Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції здійснити визначення суми призначеної одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, працівника міліції ОСОБА_3 , членам сім`ї загиблого: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , її розподіл з дотриманням вимог, визначених абз.1 пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №855, з визначенням прожиткового мінімуму із розрахунку на 01 січня календарного року, у якому подано рапорти/заяви про виплату одноразової грошової допомоги, тобто станом на 18 березня 2018 року, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум членам сім`ї загиблого.

Також позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 1 через Державну казначейську службу України судових витрат на правову допомогу у розмірі 8 652,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у с. Урзуф, Першотравневого району Донецької області, який проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера взводу №2 роти №1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» Головного управління МВС України в Дніпропетровській області.

З 04.06.2014 року ОСОБА_3 відряджено до безпосереднього несення служби по охороні громадського порядку в районах ведення бойових дій у складі батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області, де під час несення служби на блок-посту самопроголошеного збройного формування «ДНР» останній був незаконно викрадений і переправлений до будівлі управління з боротьби з організованою злочинністю міста Горлівки, у якій був вбитий.

Факт викрадення та вбивства підтверджується рішеннями Першотравневого районного суду Донецької області від 18.07.2016 року у справі №241/1390/16-ц, від 07.09.2017 р. у справі №241/2094/16-ц, якими встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Урзуф Першотравневого району м. Горлівка Донецької області викрадений та вбитий невідомими особами 15.07.2014 року у м. Горлівка Донецької області.

Також рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 26.07.2018 у справі 241/479/18 встановлено факт перебування ОСОБА_3 у полоні у м. Горлівка, Донецької області, застосування до нього нелюдського поводження, катування та тортур і отримання від ОСОБА_3 неправдивої інформації шляхом застосування катування, тортур і нелюдського поводження з полоненим, та використання у подальшому інформації шляхом обмовлення себе і інших під тортурами після його загибелі в якості агресивної пропаганди, як елементу агресії РФ проти України.

Позивачем 18.03.2018 року подано до відповідача 1 заяву про виплату йому як батьку загиблого одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина - ОСОБА_3 згідно статті 23 Закону України «Про міліцію, пункту 1.1 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 207 року №707, пунктів 2,3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня2015 року №850, пунктів 2,3,5 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року №336.

При цьому позивач наполягає, що у складі родини загиблого 4 осіб: позивач, його дружина (мати загиблого), ОСОБА_2 (дружина загиблого), ОСОБА_5 (малолітній син загиблого), про що повідомлено Держслужбу у справах ветеранів війни та учасників АТО.

Наприкінці грудня 2018 року позивачу та його дружині здійснено виплату по 456 750,00 грн. кожному на підставі рішення міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 06.09.2018 року №10/ІІІ/12/1 та від 06.092018 року №10/ІІІ/12/2.

У лютому 2019 року позивачем надіслано відповідачу заяву із проханням про розподіл виплаченої суми, а також 06.07.2019 року отримано повідомлення від адвоката ОСОБА_6 , що дружина та син загиблого не отримали виплати, а суму грошової допомоги у повному обсязі отримано позивачем.

Вважаючи, що на нього не розповсюджуються положення абз.1 пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №334 від 17.04.2019 року, позивач 11.07.2019 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату недоплаченої суми одноразової грошової допомоги, проте отримав відповідь, що при обрахунку розміру грошової допомоги застосовано формулу на дату смерті ОСОБА_3 із застосуванням показника прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2014 року, при цьому враховано лише тих осіб, які звернулися із відповідною заявою про виплату допомоги.

Посилаючись на те, що дії відповідача порушують його право на отримання належного соціального захисту у вигляді одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, про власності на зазначені кошти, а також публічний порядок визначення суми виплати, здійснення її розподілу, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Від Державної казначейської служби України та від ОСОБА_2 відзиву та пояснень стосовно позовної заяви не надходило.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року, відкрито провадження у справі, визначено розгляд провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.

Від Державного секретаря Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Л. Дараган 11.03.2020 року надійшла інформація про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.2018 року №986 «Питання діяльності Міністерства у справах ветеранів України» Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції ліквідована. Міністерство у справах ветеранів України є правонаступником майна, прав та обов`язків Служби, що ліквідована.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року №609-р Міністерство у справах ветеранів України почало здійснювати функції і повноваження Служби, що припинена.

Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 року №829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство у справах ветеранів війни України перейменовано на Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі - Мінветеранів).

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, з урахуванням отриманої інформації, суд вважає доцільним замінити відповідача у справі - Державну службу у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції правонаступником - Міністерством у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України.

Від Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України 11 березня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачаються заперечення на адміністративний позов, зазначається, що до ліквідованої Служби надійшли заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 20 січня 2018 року з проханням прийняти рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю їхнього сина - ОСОБА_3 .

Розглянувши подану заяву, Служба повідомила заявників, що подані документи будуть розглянуті на засідання Міжвідомчої комісії з прийняттям відповідного рішення. Надалі, листом від 07.03.2018 року позивача повідомлено, що відповідно до протоколу засідання Міжвідомчої комісії від 01.03.2018 року №3 прийнято рішення відкласти розгляд матеріалів у зв`язку з надходженням звернення від ОСОБА_2 та її повідомленням про звернення до органів захисту населення для отримання посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого) ветерана війни.

Оскільки станом на 06 вересня 2018 року до Служби та Міжвідомчої комісії не надходило інших заяв, повідомлень, документів від ОСОБА_2 , то виконавши усі передбачені процедури Міжвідомча комісія прийняла одноголосне рішення від 06.09.2018 року про задоволення поданих ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заяв та надання їм одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина.

Виплати були здійснені у розмірі по 456 750,00 грн. кожному із заявників.

Надалі від ОСОБА_1 надійшов запит щодо здійснення перевірки розміру виплати, проведення належного перерахунку виплати та здійснення доплати до встановленого законом розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 .

Листом від 24 липня 2019 року позивача повідомлено, що призначена одноразова грошова допомога виплачена із розрахунку 750 прожиткових мінімумів, встановлених законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у якому загинула особа, зазначена у підпункті й пункту 3 Порядку №336 рівними частинами. Також у листі повідомлено, що заяви ОСОБА_2 , у тому числі в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 до Служби не надходили.

Окрім того від позивача до суду 18 вересня 2020 року надійшла заява про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 1 через ДКС України суму у розмірі 8 652,40 грн. та надає відповідні підтверджуючі документи щодо понесення таких витрат.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У зв`язку із загибеллю сина - ОСОБА_3 під час несення служби по охороні громадського порядку в районах ведення бойових дій у складі батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області, подальшого викрадення, катування та вбивства, батьки загиблого - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 20.01.2018 року звернулися до Держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

Розглянувши заяву, Держслужба листом від 31.01.2018 року №474/03/05.1-18 повідомила, що відповідно до пункту 9 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року №336 (далі - Порядок №336) Міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розглядає подані документи, запитує інформацію в органах, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів, крім Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стосовно виплати або невиплати такої допомоги особам, щодо яких здійснено запит, а також у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких подані документи, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів і в місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або рішення про відмову в її призначенні.

У зазначеному листі також вказано, що після надходження уточненої інформації, на засіданні Міжвідомчої комісії будуть розглянуті документи та прийнято відповідне рішення, про що заявників буде повідомлено додатково.

Надалі, Держслужба у справах ветеранів війни та учасників АТО листом від 07.03.2018 року повідомила позивача, що відповідно до протоколу засідання Міжвідомчої комісії від 01.03.2018 року №3 прийнято рішення про відкладення розгляду матеріалів про визначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у зв`язку із загибеллю сина - ОСОБА_3 під час участі в АТО, забезпеченні її проведення, на підставі отримання звернення від представника ОСОБА_2 від 28.02.2018 року, у якому повідомлено про її звернення до органів соціального захисту населення з метою отримання посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого) ветерана війни.

За інформацією відповідача станом на 06 вересня 2018 року до Держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО не надходило будь-яких інших заяв, документів, інформації, повідомлень, а також заяви про призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із копією посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого) ветерана війни та відповідними додатками до неї.

Зважаючи на наявність усіх необхідних документів, передбачених Порядком №336, відсутності будь-яких інших заяв щодо виплати грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 , виконавши передбачені процедури, Міжвідомча комісія на засіданні 06.09.2018 року розглянула заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 20.01.2018 року та одноголосно прийняла рішення призначити їм одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю сина - ОСОБА_3 під час участі в АТО, забезпеченні її проведення.

Зазначені обставини підтверджуються витягом з протоколу №10 Міжвідомчої комісії від 06.09.2018 року, наявним в матеріалах справи.

Також, до Держслужби 26.02.2019 року надійшов запит позивача від 18.02.2019 року з проханням повідомити на яку кількість членів сім`ї загиблого здійснено поділ виплати, згідно якої правової підстави та у якому розмірі.

Листом від 05.03.2019 року Держслужбою повідомлено позивача, що до членів сім`ї загиблого згідно абз.10 пункту 2 Порядку №336 належать утриманці загиблого або особи, що пропала безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісті. Одноразова грошова допомога в разі загибелі осіб, зазначених у підпункті пункту 3 цього Порядку, призначається та виплачується членам їх сімей у розмірі 750 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому загинула (померла) особа, рівними частинами.

У зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 батьку та матері призначено одноразову грошову допомогу у загальній сумі 913 500,00 грн.

Також позивачу повідомлено, що відповідно до абзацу п`ятого пункту 15 Порядку №336 у разі коли після виплати одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші члени сім`ї загиблого (померлого) одержувача допомоги, питання розподілу суми одноразової грошової допомоги вирішується за взаємною згодою таких осіб, або в судовому порядку.

У подальшому на адресу Держслужби надійшов запит позивача від 11.07.2019 року щодо перевірки розміру виплати, проведення перерахунку виплати, здійснення доплати до встановленого законом розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина.

На зазначений запит надано відповідь від 24.07.2019 року №2634/02/05.1-19 та повідомлено позивача, що одноразова грошова допомога у розмірі 750 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у якому загинув ОСОБА_3 вже виплачена у рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а заяв про виплату допомоги від ОСОБА_2 , у тому числі в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , до Держслужби не надходило.

Проте, позивач не погоджується із позицією відповідача 1, вважає його дії протиправними в частині проведення виплати лише йому та дружині, а не у розрахунку на чотирьох осіб, включаючи дружину загиблого та його неповнолітнього сина, а також стверджує, що розраховуючи розмір виплати слід виходити з прожиткового мінімуму із розрахунку на 01 січня календарного року, у якому подано рапорти/заяви про виплату одноразової грошової допомоги, тобто станом на 18 березня 2018 року, у зв`язку з чим, на його думку, слід провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум членам сім`ї загиблого.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» членам сімей осіб, зазначених в абзацах четвертому-восьмому пункту 1 статті 10 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається та виплачується одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) члена сім`ї у розмірі, визначеному підпунктом «а» пункту 1 статті 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Якщо особа у зв`язку із загибеллю (смертю) члена сім`ї одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.1 пункту 5 Порядку №336 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 3 цього Порядку, призначається та виплачується членам їх сімей у розмірі 750 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому загинули (померли) особи, зазначені у підпункті 1 пункту 3 цього Порядку, рівними частинами.

Згідно з пунктом 7 Порядку №336 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для призначення одноразової грошової допомоги члени сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 3 цього Порядку, подають міжвідомчій комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", утвореній Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), заяву кожного повнолітнього члена сім`ї загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги. У разі коли у загиблого залишилися малолітні чи неповнолітні діти, інший з їх батьків, опікун, піклувальник або інший законний представник подає заяву про виплату одноразової грошової допомоги або про відмову від отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 5 цього Порядку.

До заяви додаються копії таких документів:

посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого) ветерана війни;

свідоцтва про смерть загиблого (померлого);

свідоцтва про народження особи - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

сторінок паспортів повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів і має відповідну відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі їх створення), сільської, селищної ради або суду про встановлення опіки чи піклування над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 3 цього Порядку);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджує факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (подають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).

Як встановлено судом, під час розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про виплату одноразової грошової допомоги, відповідачем дотримано процедуру розгляду, визначену чинним на той час законодавством. Окрім цього, Держслужба скористалася правом, передбаченим пунктом 9 Порядку №366 та листом від 31.01.2018 року звернулася до Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області для уточнення інформації про ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зокрема, щодо підстав видачі їм посвідчень членів сім`ї загиблого.

Управлінням соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області надано Держслужбі відповідь та документи, на підставі яких такий статус надано.

Також суду доведено, що станом на 06.09.2018 року будь-яких інших заяв щодо виплати грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 до Держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО не надходило, а отже, єдиними особами, які мали відповідне посвідчення члена сім`ї загиблого та подали заяви щодо виплати станом на 06.09.2018 року були ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (батько та мати загиблого).

Суд зазначає, що підстав для розгляду Міжвідомчою комісією питання стосовно надання одноразової грошової допомоги дружині загиблого - ОСОБА_2 та сину загиблого ОСОБА_5 , як наполягає позивач, не виникло у зв`язку з відсутністю відповідної заяви від зазначених осіб, а також виданих їм посвідчень члена сім`ї загиблого. Також, до повноважень Міжвідомчої комісії не входять обов`язки щодо самостійного розшуку можливих суб`єктів отримання виплат.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2, тому розрахунок розміру одноразової грошової допомоги провадився за формулою 750 прожиткових мінімумів х 1218 (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2014 року = 913 500,00 грн., тобто відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку №336.

Суд наголошує, що відповідно до абзацу п`ятого пункту 15 Порядку №336 у разі, коли після виплати одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші члени сім`ї загиблого (померлого) одержувача допомоги, питання розподілу суми одноразової допомоги вирішується за взаємною згодою таких осіб або в судовому порядку.

Таким чином, питання одержання допомоги іншими членами сім`ї загиблого, у даному випадку дружиною та сином ОСОБА_3 , може бути вирішено за даних обставин лише у спосіб та у порядку, визначені абзацом 5 пункту 15 Порядку №336.

Також суд зазначає, що аргументи позивача стосовно протиправності дій відповідача 1 зводяться до не дотримання ним, на думку позивача, Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Проте, Порядок №975 прийнятий на виконання пункту 2 статті 162 та пункту 9 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Окрім того, відповідно до пункту 12 Порядку №975 виплата одноразової грошової допомоги згідно цього Порядку здійснюється військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (абро перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Натомість Держслужба у справах ветеранів війни та учасників АТО призначає та виплачує одноразову грошову допомогу відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку №336.

Отже, положення Порядку №975 не розповсюджуються на правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі.

Підсумовуючи викладене, суд не вбачає обставин протиправності у діях Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, зокрема щодо недотримання умов, порядку розподілу і суми призначеної одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця, працівника міліції ОСОБА_3 членам сім`ї загиблого: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , визначених абз.1 пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Також, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині необхідності здійснення перерахунку виплаченої грошової допомоги, позивач послався те, що на розраховуючи розмір виплати слід виходити з прожиткового мінімуму із розрахунку на 01 січня календарного року, у якому подано рапорти/заяви про виплату одноразової грошової допомоги, тобто станом на 18 березня 2018 року.

Разом з тим, у цій частині позивачем не зазначено на підставі якої правової норми слід здійснити такий обрахунок.

Виходячи з наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог та вважає, що у даному випадку відповідач 1 діяв на підставі та у межах наданих йому повноважень, з урахуванням чинного на час виникнення спірних правовідносин, законодавства.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 8, 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому з урахуванням цього та результатів розгляду даної справи підстав для розподілу судових витрат, у тому числі вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, не вбачається.

Керуючись статтями 17, 69-71, 94, 160-165, 167, 254, 257-263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Державної казначейської служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 .

Відповідач 1: Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, адреса: 01001, м. Київ, провулок Музейний, 12, код ЄДРПОУ 39396335.

Відповідач 2: Державна казначейська служба України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя В.І. Келеберда