Рішення № 95777560, 25.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2021 року м. Київ № 640/1459/21

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Чернівецький обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства оборони України (далі також - Міноборони, відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 10 грудня 2020 року № 164 щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 1/2 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (2020 рік) у зв`язку зі смертю його батька ОСОБА_2 , який помер внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, як члену сім`ї померлого.

Свої вимоги обґрунтував тим, що після смерті батька набув право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату його смерті, відповідно до статей 16-163 Закону Укради «Про соціальний і правовий захист військовослужбовцю та його сімей та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. Однак відповідач протиправно відмовив йому у виплаті вказаних коштів, за відсутності будь-яких правових підстав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, ухвалою суду від 26 січня 2021 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) та залучено Чернівецький обласний військовий комісаріат до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі також - ЧОВК, третя особа).

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не належить до членів сім`ї загиблого відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (посвідчення «член сім`ї загиблого» не видавалось). Крім того, ОСОБА_1 , на думку відповідача, не може вважатись утриманцем, оскільки він не є особою з інвалідністю, досягла повноліття і працездатна, спільно із батьком він не проживає з 2010 року.

Третя особа у своїх поясненнях просить суд відмови в задоволенні позовних вимог, з підстав, наведених у таких поясненнях.

Відповідачем у відзиві та третьою особою в поясненнях заявлені клопотанні про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які не підлягають задоволенню, з огляду на те, що справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п. 2 ч. 1 статті 263 КАС України.

Враховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні зазначених клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки спірні правовідносини та предмет доказування у даній справі не вимагають його проведення для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Також, не підлягає задоволенню клопотання ЧОВК, наведене у поясненнях про витребування доказів, а саме відомості щодо перетину державного кордону України позивачем за період з 2010 року по даний час з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, ч. 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (ч. 3 статті 77 КАС України).

Положеннями ч.ч. 1-2 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (ч. 3 статті 80 КАС України).

З огляду на те, що клопотання ЧОВК про витребування доказів не містить в собі належного обґрунтування необхідності їх витребування, воно визнається судом таким, що також не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 25 березня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи про закриття провадження у справі № 640/1459/21.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій він наполягав на заявлених позовних вимогах.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 є сином загиблого військовослужбовця, підполковника ОСОБА_3 (Чернівецький ОТЦКСП), внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, що підтверджується копіями свідоцтва про народження (а.с. 15),свідоцтва про смерть (а.с. 16), лікарського свідоцтва про смерть (а.с.17).

15 жовтня 2020 року позивач звернувся до ЧОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку із смертю батька підполковника ОСОБА_3 від захворювання, пов`язаного з військовою службою (а.с. 18).

Рішенням комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10 грудня 2020 року №164, затвердженим Міністром оборони України 11 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги.

Незгода із прийнятим відповідачем рішенням, обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Питання одноразової грошової допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві урегульоване нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон).

Так, за правилами ч. 1 статті 16 Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (п. 2 ч. 2 статті 16 Закону).

Положеннями статті 16-1 передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з пп. «а» ч. 1 статті 16-2 Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 статті 16-3 Закону, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.

Частиною 6 статті 16-3 Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Водночас, згідно з ч.ч. 8 та 9 статті 16-3 Закону, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі також - Порядок № 975).

Так, відповідно до п.п. 12-15 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.

Якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи (члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Як вбачається з протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10 грудня 2020 року № 164, затвердженого Міністром оборони України 11 грудня 2020 року, підставою для відмови в призначенні одноразової грошової допомоги стало те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг повноліття, на час загибелі батька його вік перевищував 23 роки, тобто він не має правового статусу дитини (відповідно до Сімейного кодексу України) або утриманця загиблого (відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених х військової служби, та деяких інших осіб»), спільно з батьком не проживає з 2010 року (акти КЖЕК № 4 м. Чернівці від 10 вересня 2015 року, від 15 листопада 2017 року).

Суд не погоджується із даними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Положеннями статті 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Аналогічна позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачем до позовної заяви додано докази спільного проживання з батьком на час його смерті, а саме: копію свідоцтва про право спільної власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; копію довідки Управління житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 08 жовтня 2020 року № 2230, в якій зазначено, що на день смерті ОСОБА_3 , разом з ним в одній квартирі проживав його син ОСОБА_1 .

За правилами ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем в ході судового розгляду справи не було надано суду належних та допустимих доказів, які спростовують твердження позивача щодо спільного проживання з батьком на час його смерті, у тому числі акти КЖЕК № 4 м. Чернівці від 10 вересня 2015 року, від 15 листопада 2017 року, на які йдеться посилання в протоколі засідання комісії Міноборони від 10 грудня 2020 року № 164.

При цьому, суд звертає увагу, що акти 2015 року та 2017 року не є актуальними при встановленні комісією обставини спільного проживання померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із своїм сином ОСОБА_1 .

Третьою особою надано суду автобіографію ОСОБА_3 , датовану 25 жовтня 2019 року, в якій він зазначив про те, що його син ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_3.

Вказана автобіографія не може бути прийнята судом на підставі ч. 2 статті 77 КАС України, як доказ того, що позивач не мешкав разом із батьком, оскільки така автобіографія не була врахована відповідачем під час прийняття спірного рішення, що вбачається з його змісту.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржуване в межах розгляду даної справи рішення не може вважатись таким, що прийняте з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України, а тому визнається судом протиправним та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, відповідно до п. 5 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

З наявного в матеріалах справи витягу з протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 жовтня 2020 року № 146 (а.с. 21) вбачається прийняття відповідачем рішення про призначення матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, підполковника ОСОБА_3 (Чернівецький ОВК) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 09 травня 2020 року - в розмірі 1/2 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть 2020, в сумі 525 500, 00 грн.

А також зазначено, що на отримання частки одноразової грошової допомоги претендує син померлого, який подав документи до ЧОВК, але на цей час вони в Міноборони не надійшли.

Таким чином, з огляду на встановлене під час розгляду справи протиправне рішення відповідача, з метою належного захисту прав позивача, суд доходить до висновку про необхідність зобов`язання суб`єкта владних повноважень призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 1/2 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (2020 рік) у зв`язку зі смертю його батька ОСОБА_3 , який помер внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, як члену сім`ї померлого.

Суд звертає увагу, що в позовній заяві було допущено помилку в частині зазначення по-батькові ОСОБА_3 - помилково вказано « ОСОБА_4 », що не впливає на суть прийнятого судом рішення.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд доходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Чернівецький обласний військовий комісаріат (58000, місто Чернівці, вулиця О. Кобилянської, будинок 32; код ЄДРПОУ 08118534) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 10 грудня 2020 року № 164 щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 1/2 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (2020 рік) у зв`язку зі смертю його батька ОСОБА_3 , який помер внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, як члену сім`ї померлого.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Міністерство оборони України у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк