Рішення № 9577679, 16.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.10                                                                                           Справа№ 32/21

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Державного підприємства „Лужанський експериментальний завод”, смт.Лужани, Чернівецька область.

До відповідача: Державного підприємства „Рава-Руський спиртовий завод”, м.Рава-Руська Львівська область.

Про стягнення 3 719,94 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Державним підприємством „Лужанський експериментальний завод”, смт.Лужани, Чернівецька область до Державного підприємства „Рава-Руський спиртовий завод”, м.Рава-Руська Львівська область про стягнення 3 719,94 грн. з яких 1 873,00 грн. основний борг, 624,82 грн. відсотків за користування чужими коштами, 677,08 грн. інфляційні нарахування, 545,04 грн. пеня.

Ухвалою суду від 29.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 16.02.2010р. Ухвалою суду від 16.02.2010р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даній ухвалі. Рішення прийнято 16.03.2010р.

Представник позивача в судове засідання повторно не з’явився, надіслав на адресу суду лист-клопотання вих. №62 від 10.02.2010р. (вх. №3098 від 16.02.2010р.), в якому просить суд розглянути справу без його участі. На виконання ухвали суду від 29.01.2010р. надіслав оригінали витребуваних документів.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, вимог ухвал суду від 29.01.2010р. та 16.02.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору. Про порушення провадження у справі відповідачу було відомо, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №5214990 від 29.01.2010р. –вручено 05.02.2010р.

Станом на 16.03.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд,-

встановив:

07.04.2008р. між Державним підприємством „Лужанський експериментальний завод”, (покупець) в особі директора Федірка П.Л. та Державним підприємством „Рава-Руський спиртовий завод” (продавець), в особі директора Ціолковського С.З. було укладено договір № 26-08 (далі по тексту –договір). Предметом договору є купівля-продаж фракції головної етилового спирту.

Відповідно до умов договору продавець зобов’язувався: відпустити покупцю фракцію головну етилового спирту (далі по тексту –продукція), в кількості (орієнтовно) 3000 дал. Про готовність поставки окремої партії продукції продавець попереджує покупця письмовою заявкою та виставляє рахунок на оплату; передати покупцю документи, які підтверджують якість продукції та відповідність її стандартам, а покупець зобов’язувався: оплатити вартість продукції та прийняти її; здійснити оплату за окрему партію продукції при наявності наряду та згідно виставленого продавцем рахунку на умовах попередньої оплати за одну добу до відвантаження продукції. Згідно п.3.1. та п.3.2. договору відпускна ціна 1 дал. продукції складає 20,00 грн. з ПДВ, на заводі продавця. Сума договору складає (орієнтовно) 60000,00 грн. в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.4.1., п.4.2. та п.4.3. договору якість фракції головної етилового спирту повинна відповідати вимогам ТУ У 18401-97, що підтверджується відповідними документами. Відпуск, прийняття, відвантаження продукції повинні відповідати вимогам „Інструкції з прийняття, зберігання, відпуску, транспортування та обліку етилового спирту” від 25.09.1985р. За порушення умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно п.5.2. та п.5.3. договору він набуває чинності з дня його належного оформлення підписами та печатками сторін і діє до 31.12.2008р. Договір укладений по факсу має юридичну силу.

Як вбачається з матеріалів справи 12.05.2008р. відповідач згідно наряду Департаменту САТ ДПА України серії ПВ №023821 та договору №26-08 від 07.04.2008р. зобов’язався продати фракцію головну спирту етилового в кількості орієнтовно (3000 дал) по ціні 20,00 грн. за дал.

Відповідачем 14.05.2008р. було виставлено рахунок №2 на оплату (3000,00 дал) фракції головної етилового спирту, вартістю 60000,00 грн.

Позивач на виконання умов договору №26-08 від 07.04.2008р. та наряду Департаменту САТ ДПА України серії ПВ №023821 від 12.05.2008р. перерахував в порядку попередньої оплати на зазначений відповідачем рахунок суму 60000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №445 від 21.05.2008р.

Згідно товарно-транспортної накладної №169807 серії 01 АААА від 22.05.2008р. відповідач відвантажив фракцію головну етилового спирту (за об’ємом 3105,44 дал). В акті №50 про відвантаження і приймання 22.05.2008р. відповідачем зазначена кількість товару за об’ємом 3106,00-0,56=3105,44 дал, що в перерахунку на безводний спирт становить (3106,00-0,56=3105,44х0,9271=2879,05 дал), який завантажений в автоцистерну і опломбований, та природні втрати віднесені на відповідача (1,15 дал). Відтак оплаті за договором підлягає 57558,00 грн.

Проте під час приймання товару, що прибув в непошкодженій автоцистерні RZ9816A з непорушеними пломбами, фактично прийнято 2780,70дал товару в перерахунку на безводний спирт (за об’ємом ФГЕС 3002,1 дал), що був завантажений в порушення правил до країв горловин всіх люків у відсіках цистерни. Відтак різниця у фактичному об’ємі ФГЕС порівняно з даними товарно-транспортної накладної та актом відвантаження і приймання становить 103,82дал (3105,44-3001,62). Відповідно вартість фактично прийнятої фракції головної спирту етилового в перерахунку на безводний спирт (з врахуванням природних втрат на перевезення і відвантаження) становить 55685,00 грн. Вартість нестачі по розрахунках позивача становить 1873,00 грн. (57558,00-55685,00).

Позивач стверджує, що відповідачем безпідставно отримані грошові кошти в сумі 60000,00-55685,00=4315,00 грн. (в тому числі нестача 1873,00 грн. та різниця між виставленим рахунком та вартістю відвантаженого по товарно-транспортній накладній товару 60000,00-57558,00=2442,00 грн.).

У листі №106 від 11.06.2008р. отриманого позивачем від перевізника ТзОВ «Танк-Транс» вказано, що згідно калібровочної таблиці, що знаходиться на автоцистерні RZ 9816А, об’єм цистерни становить 29925 літри, у зв’язку з чим більша кількість вантажу поміститись в неї не могла.

07.07.2008р. позивач звернувся до відповідача з претензією №389, в якій просив відповідача в десятиденний термін перерахувати на рахунок позивача зайво сплачені ним 4315,00 грн.

Як вбачається з банківської виписки від 03.04.2009р. відповідачем було оплачено 2 451,30 грн. боргу. Позивач в письмовому поясненні вих. №92 від 05.03.2010р. (вх. №4765 від 10.03.2010р.) стверджує, що з 2 451,30 грн. оплаченого відповідачем боргу 2 442,00 грн. були зараховані на закриття боргу як різницю між фактично оплаченим обсягом товару по рахунку та даними зазначеними в товарно-транспортній накладній, заявлених по даній справі, а решта 9,30 грн. за попередню заборгованість, відтак основний борг становить 1 873,00 грн.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією № 77-ю від 28.04.2009р., яка залишена без відповіді та задоволення.

Позивач згідно умов ст.ст. 1054-1056, ч.1 ст.1048 ЦК України нарахував відповідачу відсотки за користування чужими грошовими коштами за період з 23.05.2008р. по 19.01.2010р., які згідно поданого ним розрахунку становлять 624,82 грн.

Також позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 677,08 грн. інфляційних втрат.

Позивач керуючись умовами ст.231 ГК України, у зв’язку із порушенням строків виконання зобов’язання нарахував відповідачу пеню, в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення за період з 03.04.2009р. по 19.01.2010р., яка згідно поданого ним розрахунку становить 545,04 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості по розрахунках позивача становить 3 719,94 грн. з яких 1 873,00 грн. основний борг, 624,82 грн. відсотки за користування чужими коштами, 677,08 грн. інфляційні нарахування, 545,04 грн. пеня.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Факт сплати позивачем 60000,00 грн. попередньої оплати на підставі рахунку відповідача № 2 від 14.05.2008р. підтверджується платіжним дорученням №445 від 21.05.2008р. (оригінал оглянуто судом, копія знаходиться в матеріалах справи).

Факт поставки відповідачем спирту етилового підтверджується товарно-транспортною накладною серія 01 АААА № 169807 від 22.05.2008р. на суму 57558,00 грн. (оригінал оглянуто судом, копія знаходиться в матеріалах справи).

Як вбачається з акту № 050 про відвантаження і приймання позивачем товару, що прибув у непошкодженій автоцистерні RZ9816A з непорушеними пломбами, фактично отримано 2780,70 дал спирту в перерахунку на безводний спирт (за об’ємом ФГЕС 3002,1 дал), що був завантажений в порушення правил до країв горловин всіх люків у відсіках цистерни. Відтак різниця між фактичним об’ємом ФГЕС, товарно-транспортною накладною та актом відвантаження і приймання становить 103,82дал (3105,44-3001,62). Відповідно вартість фактично прийнятої фракції головної спирту етилового в перерахунку на безводний спирт (з врахуванням природних втрат на перевезення і відвантаження) становить 55685,00 грн. Відтак вартість нестачі становить 1873,00 грн. (57558,00-55685,00).

11.06.2008р. позивач від перевізника ТзОВ «Танк Транс»отримав лист-відповідь №106 про те, що згідно калібровочної таблиці, що знаходиться на автоцистерні RZ 9816А, об’єм цистерни становить 29925 літри, у зв’язку з чим більша кількість вантажу поміститись в неї не могла.

Отже відповідачем безпідставно отримані грошові кошти в сумі 4315,00 грн. в тому числі нестача 1873,00 грн. та різниця між виставленим рахунком та вартістю відвантаженого по товарно-транспортній накладній товару 2442,00 грн. (60000,00-57558,00).

Як вбачається з банківської виписки від 03.04.2009р. відповідачем було оплачено 2 451,30 грн. Позивач в письмовому поясненні вих. №92 від 05.03.2010р. (вх. №4765 від 10.03.2010р.) стверджує, що з 2 451,30 грн. оплаченого відповідачем боргу 2 442,00 грн. були зараховані на закриття боргу як різницю між фактично оплаченим обсягом товару по рахунку та даними зазначеними в товарно-транспортній накладній, заявлених по даній справі, а решта 9,30 грн. за попередню заборгованість, відтак основний борг складає 1 873,00 грн.

Згідно ч.1 ст.670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За умовами ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1873,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні, що згідно поданого ним розрахунку становлять 677,08 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Щодо нарахованих позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами слід зазначити наступне:

Позивач неправильно трактує відносини що склалися між ним та відповідачем застосовуючи положення ст.ст.1054-1056 та главу 71 ЦК України, яка регулює відносини позики та кредиту.

Установлення дозволу передбачити в договорі обов»язок продавця сплачувати проценти за період, що відраховується від дня одержання продавцем суми попередньої оплати, не виключає іншої домовленості сторін договору купівлі-продажу. Слід також враховувати, що за відсутності домовленості про обов»язок продавця сплачувати проценти за період від дня одержання відповідної суми від покупця, проценти не можуть сплачуватися за період від дня одержання сум до дня, коли товар мав бути переданий, на підставі ст.ст.1057, 1054, 1048 ЦК України, оскільки надання комерційного кредиту має передбачатись договором.

Як вбачається із укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 26-08 від 07.04.2008р. в ньому не передбачено надання комерційного кредиту. Відтак, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 624,82 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені слід зазначити наступне:

Як вбачається із позовної заяви позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1372,17 грн. за період з 24.05.2008р. по 06.04.2009р.; за період з липня 2008р. по квітень 2009р. в сумі 1100,32 грн. та за період з квітня 2009р. по 19.01.2010р. в сумі 545,04 грн.

Однак, в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути лише пеню в сумі 545,04 грн. за порушення строків виконання зобов»язання з 03.04.2009р. по 19.01.2010р.

Відтак, суд розглядає вимогу позивача про стягнення пені в сумі 545,04 грн.

Як вбачається із матеріалів справи позивач нарахував пеню в сумі 545,04 грн. на підставі ст.231 ГК України, згідно ч.2 якої встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Крім того, позивач у тесті позовної заяви вказує, що на підставі ст.231 ГК України нарахував відповідачу штраф в сумі 302,05 грн., але не просить стягнути його у прохальній частині позовної заяви, відтак суд не розглядає вимогу позивача про стягнення штрафу в сумі 302,05 грн.

Позивач просить стягнути пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 545,04 грн. за період з 03.04.2009р. по 19.01.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в претензії від 07.07.2008р. № 389 вимагав у відповідача повернути в десятиденний строк безпідставно отримані кошті в сумі 4315,00 грн., отже відповідач зобов»язаний був повернути кошти до 22.07.2008р. Враховуючи, що до вимог про стягнення пені застосовується строк позовної давності в один рік, встановлений ч.2 ст.258 ЦК України, відтак позивач пропустив строк позовної давності по пред»явленню вимоги про стягнення пені, оскільки позов датований 19.01.2010р.

Отже в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 545,04 грн. слід відмовити.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 1 873,00 грн. основного боргу та 677,08 грн. інфляційних нарахувань.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 61 від 19.01.2010р. – 102,00 грн. держмита і № 59 від 19.01.2010р. –236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627,629, 655 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 43,33, 34, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Рава-Руський спиртовий завод” (80316, Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул.22 січня, 50; р/р 260083171 в ЛФ ВАТ АБ „Укргазбанк”; МФО 325901; ЄДРПОУ 00374769) на користь Державного підприємства „Лужанський експериментальний завод” (59342, Чернівецька область, Кіцманський район, смт.Лужани, вул.Центральна, 53; р/р 26001302789 в ЧФ АКБ „Укрсоцбанк” в м.Чернівці; МФО 356011; ЄДРПОУ 00333380) основний борг в сумі 1 873,00 грн., інфляційні нарахування в сумі 677,08 грн., держмито в сумі 25,50 грн. та 161,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 545,04 грн. пені та 624,82 грн. відсотків за користування чужими коштами відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя