Рішення № 95776372, 25.03.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/819/21

25 березня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 04.06.1978 по 01.09.1993 у Бучацькому ремонтно-транспортному підприємстві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача відповідачем безпідставно не зараховано до його трудового стажу період роботи з 04.06.1978 по 01.09.1993 у Бучацькому ремонтно-транспортному підприємстві, оскільки у його трудовій книжці наявні відповідні записи, хоч і неповні, а уточнюючої довідки можливості отримати він немає з незалежних від нього причин, що і слугувало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 25.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №500/819/21.

16.03.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову та, зокрема вказує, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 04.06.1987 по 01.09.1993 у Бучацькому ремонтно-транспортному підприємстві, оскільки у записах про переведення (№7,9) та про прийняття на посаду (№8) не вказані номери та дати наказів про прийняття та переведення, а додаткових довідок про стаж роботи у зазначений період позивач не надав. Таким чином, на думку відповідача, підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачу відсутні.

Позивач в судове засідання не прибув, подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, подав до суду заяву, у якій вказує, що позовні вимоги не визнає з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, та просить розглядати дану справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачу згідно поданої ним заяви від 16.09.2020 виплачується пенсія за віком з 05.08.2020 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при страховому стажі 42 роки 01 місяць 19 днів.

При обчисленні страхового стажу для призначення пенсії позивачу не було враховано період роботи з 04.06.1987 по 01.09.1993 у Бучацькому ремонтно-транспортному підприємстві.

З даного приводу позивач неодноразово звертався до Бучацького відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявами про перерахунок його пенсії та зарахування стажу у спірний період, однак жодної відповіді не отримав.

Тому, з аналогічною заявою ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у відповідь на яку відповідач листом від 07.10.2020 №5522-5549/Щ-02/8-1900/20 йому повідомив, що при обчисленні страхового стажу не враховано період роботи з 04.06.1987 по 01.09.1993 у Бучацькому ремонтно-транспортному підприємстві, оскільки у записах про переведення (№7,9) та про прийняття на посаду (№8) не вказані номери та дати наказів про прийняття та переведення, а додаткових довідок про стаж роботи у зазначений період позивач не надав. Вказав, що для зарахування вказаного періоду позивачу необхідно надати уточнюючу довідку, яку можна отримати в архівній установі.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

З копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (аркуш справи 5 зворот) слідує наступне:

згідно запису №7 від 04.06.1987 позивач переведений з посади викладача Яблунівської ДМШ на посаду завідувача клубом Бучацького ремонтно-транспортного підприємства з 04.06.1987;

згідно запису №8 від 01.07.1987 позивач прийнятий на посаду завідувача клубом Бучацького ремонтно-транспортного підприємства;

згідно запису №9 від 31.08.1993 позивач переведений на посаду викладача Золотопотіцької дитячої музичної школи;

згідно запису №10 від 01.09.1993 позивач прийнятий на посаду викладача духових інструментів.

Вищенаведені записи засвідчені підписом посадової особи та відбитком печатки, однак у записах №7-10 відсутні відомості про дату на номер відповідних наказів.

З приводу цього, суд вважає за необхідне зазначити, що порядок ведення трудових книжок був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, яка діяла до 29.07.1993 та була чинною на момент здійснення спірних записів №7-8.

У пункті 1.4 Інструкції №162 зазначено, що питання пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, оснащення і обліку, регулюються Постановою Ради Міністрів СССР і Всесоюзною Центральною Радою Професійних Союзів від 6 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (далі - Постанова №656) і даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства і після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинен точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи здійснюються акуратно, ручкою з пір`ям чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, яка була чинною на момент здійснення спірних записів №9-10 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 ( 301-93-п ) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства (пункт 1.5).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

При цьому пунктом 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, з урахуванням викладеного, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, а недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.

Суд зазначає, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

При цьому суд враховує відповідь архівного відділу Бучацької державної адміністрації Тернопільської області від 20.10.2020 №03-02/2073, надану на адвокатський запит, з якої слідує, що документи особового складу профспілкового комітету Бучацького ремонтно-транспортного підприємства в архів на зберігання не поступали.

Відтак, у позивача відсутня можливість для надання будь-яких інших доказів щодо періоду його роботи в Бучацькому ремонтно-транспортному підприємстві у спірний період.

Водночас суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у даній справі, суд дійшов до висновку, що записи в трудовій книжці ОСОБА_1 про роботу з 04.06.1987 по 01.09.1993 у Бучацькому ремонтно-транспортному підприємстві, є належними і допустимими та підтверджують даний факт, відповідно вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу, а призначена пенсія до перерахунку.

При цьому суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до ст.98 Закону України "Про пенсійне забезпечення" перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.

Оскільки спірний період роботи позивача з 04.06.1987 по 01.09.1993 у Бучацькому ремонтно-транспортному підприємстві зарахований судом до його страхового стажу на підставі записів трудової книжки, яка надавалась відповідачу із заявою про призначення пенсії, та того, що інших доказів ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявами про перерахунок пенсії не надавалося, суд приходить до висновку, що перерахунок пенсії позивача слід здійснити саме з дати її призначення.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04.06.1987 по 01.09.1993 у Бучацькому ремонтно-транспортному підприємстві.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу за період роботи з 04.06.1987 по 01.09.1993 у Бучацькому ремонтно-транспортному підприємстві з 05.08.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с. Малі Заліщики, Бучацький район, Тернопільська область, 48467, РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769.

Головуючий суддя Баранюк А.З.