Рішення № 9577588, 13.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.10 Справа№ 24/38

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ТНП”, м.Дніпропетровськ

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Львів

Про стягнення 366 290,51грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача Ягодка Н.Г. - представник

Від відповідача не зявився

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 230107,08грн. основного боргу, 118 795,47грн. втрат від інфляції та 17 271,25грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 30.09.2005 року сторонами укладено договір поставки №1/3, відповідно до умов якого позивач зобовязується поставити відповідачу товар, а останній зобовязується його прийняти та оплатити упродовж 90 днів з дати поставки товару (додаток №1 до договору).

Як зазначено у позовній заяві, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, який відповідач не оплатив, заборгованість становить 230107,08грн., у звязку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 118795,47грн.за період з липня 2007р. по грудень 2009р. та 3% річних в сумі 17271,25грн. , нараховані за період з 17.07.2007р. по 01.02.2010р.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов, будь яких заперечень проти позову чи пояснень суду не подав, хоча був у встановленому порядку повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого є повідомлення про вручення 27.04.2010р. поштового відправлення, п. квит. № 4645857, а також ознайомлення 30.04.2010р. представника відповідача ОСОБА_2.( довіреність від 30.04.2010р.) з матеріалами справи.

Згідно із ухвалою суду від 20.04.2010р. був продовжений строк вирішення спору, встановлений ст.69 ГПК України.

Розглянувши спір в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

30.09.2005 року сторонами укладено договір поставки №1/3, відповідно до умов якого позивач зобовязується поставити відповідачу товар, а останній зобовязується його прийняти та оплатити упродовж 90 днів з дати поставки товару (додаток №1 до договору). Строк дії договору встановлено до 31.12.2006р.

Згідно із додатковою угодою до договору строк дії договору продовжено до 31.12.2007р.

За період з 18.04.2007р. по 15.05.2007р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 355794,37грн., а саме:

-18.04.2007р. на суму 150317,26грн.;

-08.05.2007р. на суму 89666,85грн.;

-15.05.2007р.на суму 115810,26грн.,

що підтверджено видатковими накладними, підписаними відповідачем та скріпленими його штампом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в лютому 2009р. частково повернув товар, а також за період з 07.05.2009р. по 28.12.2009р. сплатив позивачу 122828,00грн., підтвердженням чого є виписки банку з рахунка клієнта, заборгованість відповідача 230107,08грн.

На день вирішення спору доказів сплати названої суми боргу суду не подано.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Згідно із ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено поставку відповідачеві товару за період з 18.04.2007р. по 15.05.2007р. на загальну суму 355794,37грн., який підлягав оплаті упродовж 90 днів з дня отримання, тобто:

- поставлений товар 18.04.2007р. на суму 150317,26грн. підлягав оплаті до 18.07.2007р.;

- поставлений товар 08.05.2007р. на суму 89666,85грн. підлягав оплаті до 07.08.2007р.;

- поставлений товар 15.05.2007р.на суму 115810,26грн. підлягав оплаті до 14.08.2007р.

У встановлений договором строк відповідач в повному обсязі товар не оплатив, заборгованість становить 230107,08грн.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 230107,08грн. основного боргу та втрати від інфляції в сумі 118795,47грн. обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

В частині стягнення 3% річних позивач невірно визначив кількість прострочених днів вказав більше прострочених днів, ніж є насправді, а відтак, завищив суму 3% річних.

Згідно із розрахунком позивача кількість прострочених днів становить:

-за період з 17.07.2007р. до 01.02.2010р. - 935 днів, в той час як прострочення оплати має місце з 18.07.2007р., кількість прострочених днів з 18.07.2007р. до 01.02.2010р. становить 928, а 3% річних - 1866,94грн.;

-за період з 07.08.2007р. до 01.02.2010р. - 914 днів, в той час як кількість прострочених днів з 07.08.2007р. до 01.02.2010р. становить 907, а 3% річних 6684,48грн.;

-за період з 14.08.2007р. до 01.02.2010р. - 907 днів, в той час як кількість прострочених днів з 14.08.2007р. до 01.02.2010р. становить 900 днів, а 3% річних -8566,78грн.

Отже, загальна сума 3% річних , яка підлягає до задоволення, становить 17118,20грн.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49,69, 75, 82-85, 116-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номерНОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ТНП”, ідентифікаційний код 32737191, адреса: 49083,м.Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд.1, -230107,08грн. основного боргу, 118795,47грн. втрат від інфляції, 17118,20грн. 3% річних, 3 660,20грн. державного мита та 235,82грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя