Рішення № 95775666, 24.03.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2021 р. № 400/4679/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною; стягнення ненарахованої та невиплаченої частини заробітної плати у 2019 р. в розмірі 422 964,04 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - відповідач 1) та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - відповідач 2 ) про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо безпідставного не включення:

частини виплаченої заробітної плати у сумі 745344,46 грн., до розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 13.03.2019 року за №249/07;

частини виплаченої заробітної плати у сумі 1118454,50 грн., до розрахунку оплати 12 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 23.04.2019 року за №485/07;

частини виплаченої заробітної плати у сумі 1238358,77 грн., до розрахунку оплати 14 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 18.07.2019 року за №1062/07;

частини виплаченої заробітної плати у сумі 852199,68 грн., до розрахунку оплати 5 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 01.10.2019 року за №1522/07;

частини виплаченої заробітної плати у сумі 94702912 грн., до розрахунку оплати компенсації за 16 днів невикористаної відпустки відповідно до наказу від 20.12.2019 року за №6098/06;

частини виплаченої заробітної плати у сумі 92611,22 грн., до розрахунку розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань виплаченої у 2019 році наданої наказом від 16.09.2019 року за №3805/06;

частини виплаченої заробітної плати у сумі 373110,03 грн., до розрахунку розміру суми матеріальної допомоги на оздоровлення наданої наказом від 23.04.2019 року за №1013/06;

- стягнення з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 не нараховану та невиплачену частину заробітної плати у 2019 році на загальну суму 422964,04 грн., з яких:

9028,07 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 13.03.2019 року за №249/07;

39803,83 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати при розрахунку оплати 12 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 23.04.2018 року за №485/07;

51176,75 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 14 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 18.07.2019 року за №1062/07;

12354,67 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 5 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 01.10.2019 року за №1522/07;

43392,47 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати компенсації з 16 днів невикористаної відпустки відповідно до наказу від 20.12.2019 року за №6098/06;

59924,95 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати при розрахунку розміру матеріальної для вирішення соціально- побутових питань у 2019 році, наданої наказом від 16.09.2019 року за №3872/06.

207283,30 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати при розрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2019 році, наданої наказом від 23.04.2019 року за №1013/06.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за період 2018-2019 роки неправомірно здійснювало розрахунок сум щорічної основної оплачуваної відпустки, сум матеріальної допомоги на оздоровлення та сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме: не включало до розрахунків суми виплаченої позивачу винагороди державного виконавця, що є порушенням законодавства про оплату праці. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 30.10.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/4679/20 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання на 25 листопада 2020 року.

23.11.2020 року за вх. № 23955 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що відповідно до ст. 13 Закону України „Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця. Виплата винагороди здійснюється в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду на відповідний рік (пункт 18 Порядку № 643). Вказав, що винагорода державному виконавцю має специфічне джерело фінансування, оскільки виплачується за рахунок коштів виконавчого провадження, а не за рахунок бюджетних асигнувань, які виділяються на утримання міжрегіонального управління Мін`юсту. Крім того, вказав, що винагорода державного виконавця в силу приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р., не враховуюється до розрахунків при обчисленні середньої заробітної плати. Тому, позовні вимоги позивача вважає безпідставними.

23.11.2020 року за вх. № 23957 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що винагорода державному виконавцю є специфічною заохочувальною виплатою, яка виплачується за рахунок коштів виконавчого провадження (стягнутого з боржника виконавчого збору), тобто - за рахунок коштів боржника, а не роботодавця, а тому винагорода державного виконавця в силу приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, не враховуюється до розрахунків при обчисленні середньої заробітної плати.

Підготовче судове засідання, призначене на 25.11.2020 року, відкладено на 12.01.2021 року.

01.12.2020 року за вх. № 752/20/06-39 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійла відповідь на відзив Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в якій позивач вказав, що відповідно до положень ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. А тому твердження відповідача що винагорода державному виконавцю виплачується за рахунок коштів виконавчого провадження, не відповідає положенням чинного законодавства. Відповідно до положень п. 33 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду Державного бюджету України належать: 50 відсотків виконавчого збору, стягнутого органами державної виконавчої служби, на раду з іншими видами доходів загального фонду Державного бюджету України, такими як: податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, та інше. А тому хибною є думка, що винагорода державному виконавцю виплачується за рахунок боржника, а не роботодавця. Зазначив, що винагорода державного виконавця є частиною його оплати праці. Введення інституту винагороди державного виконавця мало на меті стимулювання своєчасного виконання рішень судів та інших компетентних органів, що сприяє підвищенню авторитету правосуддя, дотриманню принципу законності як складової верховенства права. Право на винагороду у державного виконавця виникає у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу, стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Таким чином, винагорода державному виконавцю відноситься до виплат, що належать до фонду оплати праці, вказана виплата не включена до переліку виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, наведеному у п. 4 Порядку №100. Отже, винагорода державному виконавцю за своєю суттю охоплюється поняттям «додаткова заробітна плата» та входить до структури заробітної плати, оскільки ця стимулююча виплата виплачується за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій. Враховуючи те, що вказана виплата може виплачуватись неодноразово в залежності від якості та результативності праці державного виконавця, продуктивності його роботи, вона не може вважатись одноразовою грошовою виплатою. Таким чином, така складова заробітної плати, як винагорода державному виконавцю, враховується при обчисленні середньої заробітної плати працівника у всіх випадках її збереження відповідно до положень Порядку №100.

01.12.2020 року за вх. № 753/20/06-39 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійла відповідь на відзив Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач вказав, що відповідно до положень ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. А тому твердження відповідача що винагорода державному виконавцю виплачується за рахунок коштів виконавчого провадження, не відповідає положенням чинного законодавства. Зазначив, що винагорода державного виконавця є частиною його оплати праці. Право на винагороду у державного виконавця виникає у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу, стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Таким чином, винагорода державному виконавцю відноситься до виплат, що належать до фонду оплати праці, вказана виплата не включена до переліку виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, наведеному у п. 4 Порядку №100. Отже, винагорода державному виконавцю за своєю суттю охоплюється поняттям «додаткова заробітна плата» та входить до структури заробітної плати, оскільки ця стимулююча виплата виплачується за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій. Враховуючи те, що вказана виплата може виплачуватись неодноразово в залежності від якості та результативності праці державного виконавця, продуктивності його роботи, вона не може вважатись одноразовою грошовою виплатою. Таким чином, така складова заробітної плати, як винагорода державному виконавцю, враховується при обчисленні середньої заробітної плати працівника у всіх випадках її збереження відповідно до положень Порядку №100.

22.12.2020 року за вх. № 26027 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про врахування додаткових доказів, в якій відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1213, як на підставу для відмови в задоволенні позову та долучив її до заяви.

Ухвалою від 12.01.2021 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №400/4679/20 на тридцять днів та відклав підготовче засідання по даній адміністративній справі на 27.01.2021 року.

Ухвалою від 27.01.2021 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною; стягнення ненарахованої та невиплаченої частини заробітної плати у 2019 р. в розмірі 422 964,04 грн. та призначив справу № 400/4679/20 до судового розгляду по суті на 27 січня 2021 року.

Представник позивача та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання, призначене на 27.01.2021 року не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача та представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли клопотання про розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в судове засідання, призначене на 27.01.2021 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

На підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Ухвалою від 24.03.2021 року суд замінив первісного відповідача по справі № 400/4679/20 - Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області належним - Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, місцезнаходження: 65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 34).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у 2019 році перебував на посадах заступника начальника та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 13.03.2019 року за №249/07, ОСОБА_1 надано частину відпустки тривалістю 4 календарних дні.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 23.04.2019 року за №485/07, ОСОБА_1 надано частину відпустки тривалістю 12 календарних днів.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 18.07.2019 за №1062/07, ОСОБА_1 надано частину відпустки тривалістю 14 календарні дні.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 01.10.2019 за №1522/07, ОСОБА_1 надано частину відпустки тривалістю 5 календарних днів.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 20.12.2019 за №6098/06, ОСОБА_1 вирішено виплатити компенсацію за невикористану відпустку при звільненні тривалістю 16 календарних днів.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 16.09.2019 за №3872/06, ОСОБА_1 надано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 23.04.2019 за №1013/06, ОСОБА_1 надано матеріальну допомогу для оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Не погоджуючись з бездіяльністю Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, яка полягає в не включенні до розрахунку сум щорічної основної оплачуваної відпустки, сум матеріальної допомоги на оздоровлення та сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період 2018-2019 роки, сум виплаченої ОСОБА_1 винагороди державного виконавця відповідно до ст.13 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 13 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", що діє з 05.10.2016 року, заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Вимогами статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати максимальним розміром не обмежується. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Аналогічні положення містяться у ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (надалі - Закон №108/95-ВР).

Положеннями ст. 2 Закону №108/95-ВР передбачено, додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно дост.8 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року № 1403-VІІІ, державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

Відповідно до частини 1статті 13 Закону №1403-VIII заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина 2 цієї статті).

Фінансове та матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення і організацію виконавчих дій здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України "Про виконавче провадження"(частина 1статті 14 Закону № 1403-VIII).

Відповідно до п. 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державної казначейської служби України від 13.01.2004 №5, до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцiненi в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплатi, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Відповідно до розділу 2 даної інструкції фонд оплати праці складається з:

2.1. фонду основної заробітної плати;

2.2. фонду додаткової заробітної плати;

2.3. інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Порядок обчислення середньої заробітної плати врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (надалі - Порядок №100).

Відповідно до п. 3 даної Постанови визначено перелік виплат, які включаються до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками, високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи і вислугу років, тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

При цьому п.п. б п. 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої зарплати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, тощо).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати та розміри винагород державному виконавцю (надалі - Порядок №643).

Відповідно до п. 2 Порядку, у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", виплачується винагорода у такому розмірі:

2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;

0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець (крім випадків, передбачених абзацами сьомим - одинадцятим цього пункту).

Пункт 3 Порядку № 643 встановлює, що державному виконавцю, на виконанні у якого перебував виконавчий документ немайнового характеру та який забезпечив його фактичне виконання в повному обсязі, виплачується винагорода в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є фізична особа, та двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є юридична особа.

За змістом вказаного Порядку у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа (майнового характеру, немайнового характеру, стягнення аліментів та інше) державні виконавцімають право на винагороду за умови дотримання критеріїв виплати винагороди, встановлених Мін`юстом.

Відповідно до п.п. 17, 18 Порядку № 643 винагорода виплачується одночасно з виплатою заробітної плати. Виплата винагороди здійснюється в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду на відповідний рік.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що виплачена сума винагороди державного виконавці відповідно до Порядку № 643 не є премією, сплаченою із бюджету, а є винагородою (заохоченням), яка виплачується із стягнутого з боржника виконавчого збору, який становить 10% суми боргу, що фактично стягнута з боржника.

Таким чином, виплата винагороди державному виконавцю здійснюється в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету, що формується з коштів виконавчого збору, стягненого державними виконавцями з боржників і не потребує додаткових витрат Державного бюджету України.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що винагорода державного виконавця є частиною його оплати праці. Введення інституту винагороди державного виконавця мало на меті стимулювання своєчасного виконання рішень судів та інших компетентних органів, що сприяє підвищенню авторитету правосуддя, дотриманню принципу законності як складової верховенства права. Право на винагороду у державного виконавця виникає у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу, стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій

Таким чином, винагорода державному виконавцю відноситься до виплат, що належать до фонду оплати праці, вказана виплата не включена до переліку виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, наведеному у п. 4 Порядку №100.

Суд зауважує, що винагорода державному виконавцю за своєю суттю охоплюється поняттям «додаткова заробітна плата» та входить до структури заробітної плати, оскільки ця стимулююча виплата виплачується за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій. Враховуючи те, що вказана виплата може виплачуватись неодноразово в залежності від якості та результативності праці державного виконавця, продуктивності його роботи, вона не може вважатись одноразовою грошовою виплатою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що така складова заробітної плати, як винагорода державному виконавцю, враховується при обчисленні середньої заробітної плати працівника у всіх випадках її збереження відповідно до положень Порядку №100.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №814/564/16.

Факт не врахування винагороди державного виконавця при обчисленні середньої заробітної плати при розрахунку спірних компенсацій та матеріальної допомоги, відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами справи, а саме: довідками Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 29.09.2020 року, від 25.09.2020 року, розрахунками Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та довідками про нараховану заробітну плату за 2019 рік.

Крім того, заперечень щодо розрахунку суми, яку позивач просить стягнути на його користь в розмірі 422 964, 04 грн. відповідачем суду не надано.

Разом з тим, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1213 є безпідставними, оскільки вказана постанова прийнята лише 09.12.2020 року та набула чинності з 12.12.2020 року, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його відзив, і не довів правомірності своїх дій щодо не включення винагороди державного виконавця при розрахунку середньої заробітної плати при розрахунку відпустки, компенсації за не використані дні щорічної відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 34, ідентифікаційний код 43315529) про визнання бездіяльності протиправною; стягнення ненарахованої та невиплаченої частини заробітної плати у 2019 р. в розмірі 422 964,04 грн. - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не включення частини виплаченої заробітної плати у сумі 745344,46 грн., до розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 13.03.2019 року за №249/07; частини виплаченої заробітної плати у сумі 1118454,50 грн., до розрахунку оплати 12 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 23.04.2019 року за №485/07; частини виплаченої заробітної плати у сумі 1238358,77 грн., до розрахунку оплати 14 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 18.07.2019 року за №1062/07; частини виплаченої заробітної плати у сумі 852199,68 грн., до розрахунку оплати 5 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 01.10.2019 року за №1522/07; частини виплаченої заробітної плати у сумі 94702912 грн., до розрахунку оплати компенсації за 16 днів невикористаної відпустки відповідно до наказу від 20.12.2019 року за №6098/06; частини виплаченої заробітної плати у сумі 92611,22 грн., до розрахунку розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань виплаченої у 2019 році наданої наказом від 16.09.2019 року за №3805/06; частини виплаченої заробітної плати у сумі 373110,03 грн., до розрахунку розміру суми матеріальної допомоги на оздоровлення наданої наказом від 23.04.2019 року за №1013/06.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 не нараховану та невиплачену частину заробітної плати у 2019 році на загальну суму 422964,04 грн., з яких: 9028,07 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 13.03.2019 року за №249/07; 39803,83 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати при розрахунку оплати 12 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 23.04.2018 року за №485/07; 51176,75 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 14 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 18.07.2019 року за №1062/07; 12354,67 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 5 днів відпустки у 2019 році наданої наказом від 01.10.2019 року за №1522/07; 43392,47 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати компенсації з 16 днів невикористаної відпустки відповідно до наказу від 20.12.2019 року за №6098/06; 59924,95 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати при розрахунку розміру матеріальної для вирішення соціально- побутових питань у 2019 році, наданої наказом від 16.09.2019 року за №3872/06; 207283,30 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати при розрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2019 році, наданої наказом від 23.04.2019 року за №1013/06.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.03.2021 року.

Суддя Г. В. Лебедєва