Рішення № 95775640, 24.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7200/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради, Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради (Відповідач-1), Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (Відповідач-2), Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації (Відповідач-3) (надалі - також відповідачі), в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради щодо виплати до 5 травня за період з 2016 по 2017 рік одноразової виплати в розмірі, що не відповідає Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV;

- визнати протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради від 19 серпня 2020 року № 01-26/139 щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 5 травня за період з 2016 по 2017 рік (включно);

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради недоплачену суму одноразової виплати до 05 травня з врахуванням норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV за 2016-2017 роки в розмірі 9485,00 гривень;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Управління соціального захисту населення Львівської міської ради щодо виплати до 05 травня у 2018 році одноразової виплати в розмірі, що не відповідає Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Львівської міської ради недоплачену суму одноразової виплати до 05 травня з врахуванням норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV за 2018 рік в розмірі 5570,00 грн.;

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації щодо виплати до 05 травня за період з 2019 року по 2020 рік одноразової виплати в розмірі, що не відповідає Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV;

- визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації від 06 серпня 2020 року № 02-05/275 щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 05 травня за період з 2019 року по 2020 рік (включно);

- стягнути з Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації недоплачену суму одноразової виплати до 05 травня з врахуванням норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV за 2019 - 2020 роки в розмірі 12990 гривень.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 11 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 11 вересня 2020 року заяву позивача про поновлення строків звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску позивачем строків звернення до суду в частині позовних вимог, що стосуються виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2019 рік. Відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2020 року замінено первісного відповідача - Управління соціального захисту населення Львівської міської ради на належного відповідача - Личаківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

Ухвалою суду від 19 листопада 2020 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20.

Ухвалою суду від 22 березня 2021 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 24 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради, Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду в частині таких позовних вимог:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради щодо виплати до 05 травня за період з 2016 по 2017 рік одноразової виплати в розмірі, що не відповідає Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради недоплачену суму одноразової виплати до 05 травня з врахуванням норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV за 2016-2017 роки в розмірі 9485,00 гривень;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Управління соціального захисту населення Львівської міської ради щодо виплати до 05 травня у 2018 році одноразової виплати в розмірі, що не відповідає Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Львівської міської ради недоплачену суму одноразової виплати до 05 травня з врахуванням норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV за 2018 рік у розмірі 5570,00 грн.;

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації щодо виплати до 05 травня за 2019 рік одноразової виплати в розмірі, що не відповідає Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації недоплачену суму одноразової виплати до 05 травня з врахуванням норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV за 2019 рік в розмірі 7485,00 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, як учасник бойових дій, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018 (3393/18) положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV) є чинними та підлягають застосуванню. Так, приписами статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV встановлено, що розмір разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій має становити п`ять мінімальних пенсій за віком.

Позивач зазначає, що статус учасника бойових дій він набув 13 жовтня 2015 року, а відтак, розмір виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2016 року по 2020 роки мав становити 34145,00 грн., а саме: у 2016 році - 5370,00 грн., у 2017 році - 6235,00 грн., у 2018 році - 6865,00 грн., у 2019 році - 7485,00 грн., у 2020 році - 8190,00 грн. Проте, відповідачі порушили його право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV, а саме, виходячи з п`яти мінімальних пенсій за віком.

Листом від 19 серпня 2020 року № 01-26/139 відповідач-1 повідомив позивача про те, що відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних асигнувань, встановлених законом про Державний бюджет України. На підставі постанов Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року та 05 квітня 2017 року установлено розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року - 920 гривень, до 5 травня 2017 року - 1200 гривень.

Листом від 06 серпня 2020 року № 02-05/275 відповідач-3 повідомив позивача про те, що Кабінет Міністрів України встановив розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі 1390,00 гривень.

На думку позивача, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 він набув право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, як це встановлено частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відтак, позивач уважає, що відповідачі порушили його право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у належному розмірі, відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим він звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції, чинній станом на 2016-2017 роки передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. У 2016 та 2017 році позивачу, як учаснику бойових дій, виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня за ці роки у розмірі 920,00 гривень та 1200,00 гривень відповідно, як це передбачено постановами Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 141) та від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 223).

Відповідач-1 зазначає, що вищезазначені суми щорічної разової грошової допомоги не могли бути виплачені позивачу у розмірі, що перевищує той, який визначений Постановами № 141 та № 223. Крім того, вказана допомога є разовою, а чинним законодавством України не передбачено можливості її повторної виплати.

Також відповідач-1 вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2017 роки.

Із урахуванням наведеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», (в редакції, чинній станом на 2018 рік), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. У 2018 році виплата позивачу щорічної разової грошової до 5 травня у 2018 році здійснена у розмірі, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Зауважує, що зазначені вище положення законодавчих актів були чинними та не визнані неконституційними на момент виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у 2018 році.

Також відповідач-2 вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік.

Із урахуванням наведеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позиція відповідача-3 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-3 вказує, що частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції, чинній станом на 2019 рік визначено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. З метою забезпечення виплати у 2019 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня Кабінет Міністрів України 20 березня 2019 року прийняв постанову № 237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 237). У 2019 році позивачу, як учаснику бойових дій здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1295,00 грн., як це передбачено Постановою № 237. Вказує, що зазначена грошова допомога не могла бути виплачена позивачу у розмірі, який перевищує розмір, визначений Постановою № 237.

Також відповідач-3 вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік.

Із урахуванням наведеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає про те, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018 (3393/18) отримав конституційне право на справедливий розгляд справи. Вважає, що доводи та аргументи відповідачів, викладені у відзивах на позовну заяву не ґрунтуються на нормах Конституції України.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 13 жовтня 2015 року Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України, (а.с.12) позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради № 1122/01-19 від 19 серпня 2020 року позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій у 2016 році в розмірі 920,00 грн., у 2017 році в розмірі 1200,00 грн. (а.с.18).

У квітні 2018 року Личаківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради виплатив позивачу 1265,00 грн. щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, що підтверджується випискою по його картковому рахунку (а.с.27).

У 2019-2020 роках Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації виплатило позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій у розмірі 2685,00 грн.: у 2019 році - 1295,00 грн., у 2020 році - 1390,00 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача (а.с.28) та листом Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації від 06 серпня 2020 року № 02-05-1/275 (а.с.26).

14 липня 2020 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради із заявою, у якій просив провести перерахунок одноразової виплати до 5 травня відповідно до норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV за 2016-2017 роки (а.с.14-15).

Листом від 19 серпня 2020 року № 01-26/139 Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради повідомило позивача на його заяву від 14 липня 2020 року про те, що у 2016 році позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій в сумі 920,00 грн. відповідно до Постанови № 141; у 2017 році позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій в сумі 1200,00 грн. відповідно до Постанови № 223. Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком (а.с.16-17).

14 липня 2020 року позивач звернувся до Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із заявою (а.с.19-20), у якій просив провести перерахунок одноразової виплати до 5 травня відповідно до норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV за 2018 рік.

Відповідь на вищевказану заяву позивача у матеріалах справи відсутня.

14 липня 2020 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації із заявою (а.с.23-25), у якій просив провести перерахунок одноразової виплати до 5 травня відповідно до норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV за 2019-2020 роки.

Листом від 06 серпня 2020 року № 02-05-1/275 Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації повідомило позивача на його заяву від 14 липня 2020 року про те, що щорічна грошова допомога до 5 травня у 2020 році виплачується в розмірі, який визначений Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України». У 2020 році сума виплати учасникам війни становить 1390,00 грн. (а.с.26).

Уважаючи рішення, дії (бездіяльність) відповідачів щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки у розмірі, меншому, ніж той, що передбачений частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Суд зауважує, що з урахуванням ухвали суду від 24 березня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, предметом розгляду у цій адміністративній справі є такі позовні вимоги:

- визнати протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради від 19 серпня 2020 року № 01-26/139 щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 5 травня за період з 2016 по 2017 рік (включно);

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації щодо виплати до 05 травня за 2020 рік одноразової виплати в розмірі, що не відповідає Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV;

- визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації від 06 серпня 2020 року № 02-05/275 щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 05 травня за період з 2019 року по 2020 рік (включно);

- стягнути з Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації недоплачену суму одноразової виплати до 05 травня з врахуванням норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV за 2020 рік в розмірі 6800,00 гривень.

Таким чином, суд надає правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами з урахуванням вищенаведених позовних вимог.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації щодо виплати до 05 травня за 2020 рік одноразової виплати в розмірі, що не відповідає Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV та стягнення з Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації недоплаченої суми одноразової виплати до 05 травня з врахуванням норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV за 2020 рік в розмірі 6800,00 гривень, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни та створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає та забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3551-ХІІ).

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону № 3551-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності з 01 січня 2008 року) частину 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року.

У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності з 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» № 112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390,00 гривень.

У той же час рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційним Судом України в Рішенні від 27 лютого 2020 № 3-р/2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення.

Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV, а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня 2020 року - 1638,00 гривень.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2020 році становить 8190,00 грн. (1638,00 грн. х 5).

Наведена вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з частиною 5 статті 242 КАС України.

При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Отже, беручи до уваги фактичні обставини справи, з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд доходить висновку, що позивач, як учасник бойових дій, має право на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Оскільки щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році позивачу виплачено у розмірі, меншому, ніж це передбачено частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд констатує порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному, встановленому чинним законодавством, розмірі.

Суд також враховує, що на час виплати позивачу у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 112.

Проте, виходячи із визначених у частині 4 статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році необхідно застосовувати не Постанову № 112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 17-1 Закону № 3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім`ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.

Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII.

Так, Велика Палата Верховного Суду під час розгляду зразкової справи № 440/2722/20 дійшла висновку, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги.

Оскільки у 2020 році щорічна разова грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу Управлінням соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації, то саме останній і є належним відповідачем у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, меншому, ніж встановлено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Ухвалюючи це рішення, суд звертає увагу на те, що нарахування, а також виплата конкретної суми грошової допомоги належать до дискреційних повноважень відповідача в силу вимог статті 17-1 Закону № 3551-XII, якою встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Суд відзначає, що сума щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, яку просить стягнути позивач, йому ще не нараховувалася відповідачем, а підлягає нарахуванню саме на підставі цього судового рішення. Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн., задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною.

За таких обставин, на переконання суду, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, та з урахуванням способу захисту такого права, який застосований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року, належить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Тому позовну вимогу у цій частині належить задовольнити частково.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради від 19 серпня 2020 року № 01-26/139 щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 5 травня за період з 2016 по 2017 рік (включно) та визнання протиправним рішення Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації від 06 серпня 2020 року № 02-05/275 щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 05 травня за період з 2019 року по 2020 рік (включно) суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (пункт 18 частини 1 статті 4 КАС України).

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 КАС України).

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

З огляду на викладене, суд зазначає, що надані відповідачами-1 та 3 відповіді на заяви позивача від 14 липня 2020 року про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, оформлені листами № 01-26/139 від 19 серпня та № 02-05-1/275 від 06 серпня 2020 року, не породжують правових наслідків для позивача, а їх результати не мають обов`язкового характеру для нього.

У зазначених листах-відповідях позивача лише повідомлено про відсутність правових підстав для проведення перерахунку розміру щорічної грошової допомоги до 5 травня, згідно поданих ним заяв.

За таких обставин, суд доходить висновку, що надані відповідачами-1 та 3 відповіді, оформлені листами № 01-26/139 від 19 серпня та № 02-05-1/275 від 06 серпня 2020 року не набувають статусу рішень у розумінні статті 19 КАС України, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду з цим адміністративним позовом його не сплачував, а тому розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради (вул. Валенберга, 31, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600), Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (вул. К. Левицького, 67, м. Львів, 79000), Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації (вул. М. Грушевського, 5, м. Мостиська, Львівська область, 81300) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задоволити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, меншому, ніж встановлено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

В решті позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 24 березня 2021 року.

Суддя Клименко О.М.