Рішення № 95775561, 25.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1158/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша Володимира Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини 3057 Національної гвардії України (далі - ВЧ 3057, відповідач) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3057 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вчасно і в повному обсязі грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік включно;

- зобов`язати Військову частину 3057 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у сумі 26587,43 грн. за період 0 2015 року по 2017 рік.

Ухвалою від 01.02.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, протиправно на переконання ОСОБА_1 , нарахував та виплатив йому компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у розмірі меншому ніж передбачено чинним законодавством. Наголошує, що грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводяться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Даними про нараховану заробітну плату від 21.12.2020 підтверджується що у червні 2017 року (при звільненні) позивач отримав грошове забезпечення у розмірі 23503,84 грн. Відтак на думку позивача саме вказаний розмір є тією сумою з якої слід вираховувати компенсацію за невикористану додаткову відпустку. Натомість відповідач нарахував та виплатив компенсацію в сумі 6317,89 грн., отже компенсація виплачена не у повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позов. Із заявленими вимогами ВЧ 3057 не погоджується. Зазначає, що позивач помилково вважає, що грошові кошти отримані ним у червні 2017 року в сумі 23503,84 грн. є його місячним грошовим забезпеченням, право на отримання якого він мав відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. Зазначено, що місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 загалом склало 4581,50 грн., а вказана у довідці сума складалася з місячного грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 26.06.2017, премії за червень, щомісячної грошової винагороди за травень та червень, матеріальної грошової допомоги на оздоровлення, винагороди за участь в АТО за травень та червень, та утримання за надлишково використані дні основної відпустки. Відповідач вважає, що ВЧ 3057 діяла у межах компетенції визначеної чинним законодавством у даному виді правовідносин.

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ 3057 Національної гвардії України.

Позивач безтерміново має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 02.10.2015.

Наказом командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 26.06.2017 №58 о/с ОСОБА_1 відповідно до пп. «і» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби в запас.

У зв`язку з тим, що на день виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 не було виплачено компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, останній звернувся до командування військової частини із письмовою заявою.

Наказом по стройовій частині від 23 липня 2020 року №147 було доповнено п. 2 пп. 2.1 наказу по стройовій частині від 31.05.2017 №130 у частині щодо виключення зі списків особового складу частини сержанта ОСОБА_1 новим абзацом такого змісту: «Виплатити грошову компенсацію за 42 (сорок два) календарні дні додаткової відпустки, відповідно до ст. 162 Закону України «Про відпустки» та ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , п. 14 ст. 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2015 по 2017 роки.»

13.08.2020 ВЧ3057 було нараховано ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки в розмірі 6414,10 грн. та з урахуванням утриманого військового збору у розмірі 1,5% виплачено 6317,89 грн., що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача.

Вказана сума була нарахована ОСОБА_1 виходячи із суми грошового забезпечення, до якої відповідачем було включено посадовий оклад - 605,00 грн., оклад за військовим званням - 45,00 грн., надбавка за вислугу років - 65,00 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань - 357,50 грн., премія - 3509,00 грн.

Позивач вважає, що відповідач має виплатити йому 26587,43 грн., оскільки відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, сума доходу ОСОБА_1 у червні 2017 року склала 23503,84 грн. (23503,84/30х42=32905,32). Враховуючи наведене, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Щодо покликань відповідача на пропуск ОСОБА_1 строку на звернення до суду, то такі суд до уваги не бере, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі 620/4218/18 (№ 11-550заі19).

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), Законом України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР), Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до частини першої статті 2 - Закону № 2232-XII - військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

У випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №620/4218/18.

Право позивача на отримання компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій не оспорюється в межах даного позову та не заперечується відповідачем.

Спірною у даному випадку є саме сума компенсації.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-ХІІ) встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року №1294 (чинної до 01.03.2018) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виходячи зі змісту ч.ч.2, 3 ст.9 Закону №2011-ХІІ, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Згідно Довідки виданої ВЧ 3057 НГУ 17.03.2021 №0340 сума грошового забезпечення ОСОБА_1 у місяці звільнення складала:

1. Посадовий оклад на 26.06.2017 - 524,33 грн.

2. Оклад за військовим званням на 26.06.2017 - 39,00 грн.

3. Надбавка за вислугу років на 26.06.2017 - 56,33 грн.

4. Надбавка за виконання особливо важливих завдань на 26.06.2017 - 309,83 грн.

5. Премія за травень 2017 року - 3509,00 грн.

6. Премія за червень2017 року - 3041,13 грн.

7. Щомісячна додаткова грошова винагорода за травень 2017 року - 3436,13 грн.

8. Щомісячна додаткова грошова винагорода за червень 2017 року - 2717,98 грн.

9. Матеріальна допомога на оздоровлення за 2017 рік - 4581,50 грн.

10. Утримання грошового забезпечення за час надлишково використаної щорічної основної відпустки за 2017 рік - -534,51 грн.

11. Винагорода за участь в АТО за травень 2017 року - 1238,71 грн.

12. Винагорода за участь в АТО за червень 2017 року - 2000,00 грн.

Розрахунок був проведений у травні та червні 2017 року у зв`язку х тим, що строк виплати грошового забезпечення 20 числа поточного місяця.

У своїх запереченнях відповідач вказує, що місячне грошове забезпечення позивача на день звільнення з військової служби 31.05.2018 загалом склало 4581,50 та включило посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за виконання особливо важливих завдань та премію. Однак, позивач, що в подальшому не спростовується відповідачем, був звільнений з військової служби саме 26.06.2017. І відповідно до довідки долученої військовою частиною до матеріалів справи у місяці звільнення сума грошового забезпечення ОСОБА_1 склала 20919,43 грн.

З аналізу вищенаведених норм законодавства та наданих відповідачем даних щодо грошового забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення з військової служби 26.06.2017, суд приходить до висновку, що грошове забезпечення позивача на день звільнення, з якого слід обраховувати розмір компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій мало включати:

1. Посадовий оклад на 26.06.2017 - 524,33 грн.

2. Оклад за військовим званням на 26.06.2017 - 39,00 грн.

3. Надбавка за вислугу років на 26.06.2017 - 56,33 грн.

4. Надбавка за виконання особливо важливих завдань на 26.06.2017 - 309,83 грн.

5. Премія за травень 2017 року - 3509,00 грн.

6. Премія за червень 2017 року - 3041,13 грн.

7. Щомісячна додаткова грошова винагорода за травень 2017 року - 3436,13 грн.

8. Щомісячна додаткова грошова винагорода за червень 2017 року - 2717,98 грн.

9. Винагорода за участь в АТО за травень 2017 року - 1238,71 грн.

10. Винагорода за участь в АТО за червень 2017 року - 2000,00 грн.

Сукупно 16872,44 грн.

Матеріальна допомога на оздоровлення за 2017 рік не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, оскільки як вже зазначалося вище, належить до щорічних, щоквартальних, разових додаткових видів грошового забезпечення. Окрім цього, суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17, яка дійшла до аналогічних висновків.

Щодо суми 23503,84 грн. на яку покликається ОСОБА_1 , то у даному випадку суд погоджується з доводами відповідача, стосовно того, що вказана величина є сумою на яку нараховується єдиний внесок та/або страхові внески.

Отже розмір грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки мав би бути нарахований відповідачем в сумі 23266,90 грн. (16872,44 / 30 = 562,41 х 42 = 23621,22 -1,5% військовий збір = 23266,90).

Натомість відповідач виплатив позивачу 6613,89 грн., тобто недоплачена сума становить 16653,01 грн.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9 ) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також варто врахувати висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Поняття бездіяльності було неодноразово надано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі № 807/583/14, від 15.03.2019 у справі № 805/1953/18-а та від 23.05.2018 у справі № 802/490/16-а, в яких зазначено, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.

Таким чином, ненарахування та невиплата позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у повному обсязі, суд кваліфікує як протиправну бездіяльність.

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання ВЧ 3057 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 0 2015 року по 2017 рік в сумі 16653,01 грн.

З огляду на наведене адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що у матеріалах справи відсутні докази понесення сторонами судових витрат, такі розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 243-247, 255, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3057 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік.

Зобов`язати Військову частину 3057 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у сумі 16653,01 грн. за період з 2015 року по 2017 рік.

Судові витрати розподілу не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя В.М. Сакалош