
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/323/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/323/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області у якій просив стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016 - 2017 роки) у розмірі 7423,59 грн., за період із 25.07.2017 року по 15 грудня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на дату звільнення (24.07.2017 року) позивача зі служби в поліції не проведено розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, у період 2016-2017 років. Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду, який рішенням від 17 липня 2020 року (справа №380/3659/20) задовільнив позовні вимоги до Головного управління Національної Поліції у Львівській області та зобов`язав нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 20156-2017 роки. Вказані виплати були проведені 15.12.2020 року на картковий рахунок позивача.
Позивач вважає період з 25.07.2017 року по 15.12.2020 року є періодом затримки розрахунку з позивачем при звільненні. З врахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений ОСОБА_1 у розмірі 7423,59 грн. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, який поданий через канцелярію суду 09.02.2021 року, про те, що в матеріалах позову відсутні будь-які докази необхідності виплати позивачу середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені, а тому вважає позов неаргументованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволення. Також зазначає, що позивач помилково посилається на норми загального законодавства у вигляді КЗпП України, оскільки зазначені правовідносини регулюються виключно спеціальним законодавством поліцейських.
Ухвалою судді від 05.10.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
Згідно з витягу з наказу Головного управління Національної Поліції у Львівській області від 24.07.2017 № 566 (по особовому складу) відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти №3 батальйону патрульної поліції особливого призначення «Львів» ГУНП.
Як вбачається з матеріалів справи, на дату звільнення позивача, відповідачем не проведено повного розрахунку по грошовому забезпеченню, а саме не виплачено грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 роки.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 у справі №380/3659/20 позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2016, 2017 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій передбаченої пунктом 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за період 2015 рік, 2016 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.07.2017.
15.12.2020 року відповідачем перераховано на картковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 6643,65 грн. грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що відповідач несвоєчасно здійснив розрахунок з позивачем при його звільненні та просить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про національну поліцію».
Приписами ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.
Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
При цьому суд зазначає, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, у зв`язку із чим, суд вважає, що до вказаних спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Кодексу законів про працю України.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено відповідальності роботодавця за несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.
Суд вказує, що виходячи з вимог КЗпП України, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 806/535/16, від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17 та від 11.10.2018 у справі № 806/829/17.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Згідно з п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 24.07.2017 № 566 о/с відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти №3 батальйону патрульної поліції особливого призначення «Львів» ГУНП з 31.07.2020.
В день звільнення позивача зі служби в поліції повний розрахунок проведений не був.
Остаточний розрахунок з позивачем проведений на підставі рішення суду від 17.07.2020 у справі 380/3659/20, та відповідно до виписки по картковому рахунку позивачу виплачено 15.12.2020 грошове забезпечення в розмірі 6643,65 грн.
Суд вказує, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
З урахуванням того, що позивача було звільнено зі служби 31.07.2017, а остаточний розрахунок проведено 15.12.2020 то середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню по день проведення розрахунку, що становить 1232 дні.
Відповідно до наявної у матеріалах відомості №1 за період з січня 2017 року по грудень 2017 року, розмір грошового забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням становив 20906,72 грн. (9137,23 грн. у травні 2017 року та 11769,49 грн. у червні 2017 року).
Отже для обчислення середнього заробітку із 01.08.2017 до дня фактичного розрахунку - виплати 15.12.2020 року слід застосовувати показник 342,73 грн. в день (20906,72 грн/61 день).
Оскільки остаточний розрахунок із позивачем у зв`язку із звільненням проведено 15.12.2020 року звільненні зі служби в поліції 31.07.2017 то за такого розрахунку середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 01.08.2017 по 15.12.2020 із розрахунку 342,73 грн. в день за затримку терміном 1232 дні у сумі буде становити 422243,36 грн. (324, грн * 1232 дні).
Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
При задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у Постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16 та застосувати принцип співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.
Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.
Враховуючи, що виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки становить 6643,65 грн., і є більш ніж 63 меншою ніж середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 422243,36 грн., суд вважає правильним застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.
Зокрема, істотність частки суми індексації грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 6643,65 грн/422243,36 грн. (сума компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки/середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,015.
Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 342,73 грн. (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,015 х 1232 (днів затримки розрахунку) = 6333,65 гривень.
Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 6333,65 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.
Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 806/345/16, від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 року у справі №524/1714/16-а, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі №6-39цс11.
З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву.
З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частковою.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
В И Р ІШ И В :
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, площа Генерала Григоренка, 3) про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, - задоволити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2017 по 15.12.2020 в розмірі 6333,65 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А4520 (м. Львів, вул. Зелена, буд. 45, код ЄДРПОУ: 08546684) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 774,68 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі23.03.2021 року.
Суддя Гавдик З.В.
Судове рішення № 95775499, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 23.03.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 380/323/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: