Рішення № 95775367, 25.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/783/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті документів позивача для оформлення недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 через відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- зобов`язати відповідача прийняти документи позивача подані на оформлення недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 без довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Стаханов померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1 .

11.02.2020 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Лутугинському району та місту Сєвєродонецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 перебувала на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

ОСОБА_1 є донькою померлої та отримала після неї спадщину у вигляді недоотриманої пенсії.

01.02.2021 адвокат Тріфонов Євген Олександрович, як представник Позивача, звернувся до Відповідача для оформлення заяви про виплату недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 .

Однак отримав відмову у прийнятті документів в зв`язку з відсутністю довідки Позивача про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, в якій представник Відповідача посилався на постанову ПФУ № 22-1 від 25.11.2005, постанову КМУ № 637 від 05.11.2014 та постанову КМУ № 509 від 01.10.2014.

Ухвалою від 23.02.2021 відкрито провадження в зазначеній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 11-12).

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 18-20).

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ОСОБА_2 (мати позивача) не перебувала на обліку в УГІФУ в м. Сєвєродонецьку у зв`язку із зміною свого фактичного місця проживання. Не була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, у встановленому законодавством порядку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

01.02.2020 представник позивача звернувся до Відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . До заяви були додані копії наступних документів: - довідка про присвоєння ідентифікаційного номера; - паспорт спадкоємця; - довіреність представника; - свідоцтво про право на спадщину; - копія паспорта Позивача; - свідоцтво про смерть.

Відповідно до наданих Позивачем документів, місцем реєстрації та проживання Позивача є квартира АДРЕСА_1 . Останньою зареєстрованою адресою проживання померлого пенсіонера ОСОБА_2 також була територія, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-УІІ (далі - Закон № 1207-УІІ), правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Пунктом 2.22. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок 22-1) закріплено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» соціальні виплати особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок) та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі - Порядок № 365).

Відповідно до п. 1 Порядку № 365, він визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (п. 2 Порядку).

Згідно з п. 5 Порядку, для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред`являється оригінал такої довідки.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку про те, що державою визначено механізм поновлення пенсійних прав осіб, які проживають на території, неп ід контрольній українській владі.

Цей механізм полягає у здійсненні особою наступних кроків: переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, отримання довідки внутрішньо-переміщеної особи, особисте звернення або у встановлених законом випадках через законних представників до пенсійного органу за місцем реєстрації ВПО щодо поновлення пенсійних виплат.

Враховуючи той факт, що ані позивач, ані померла пенсіонерка не є внутрішньо переміщеними особами, проживає/(ла) на непідконтрольній українській владі території, правові підстави для визнання протиправними дій Управління щодо невиплати позивачу недоотриманої пенсії - відсутні.

На теперішній час Позивач не надав до Управління необхідних документів.

У задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , 01.02.2021 через адвоката Тріфонова Євгена Олександровича звернулася до Відповідача для оформлення заяви про виплату недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 (а.с. 4,5).

Зазначена заява була прийнята відповідачем 01.02.2021 та зареєстрована за № 790 (а.с. 7.). Да вказаної заяви було додані документи:

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номера;

- паспорт спадкоємця;

- довіреність представника;

- свідоцтво про право на спадщину;

- копія паспорта Позивача;

- свідоцтво про смерть.

Листом від 11.02.2021 № 1216-02-8/3541 відповідач повідомив, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера надається: - свідоцтво про смерть ( оригінал та копія): - свідоцтво про право на спадщину за Законом ( оригінал); - паспорт спадкоємця (оригінал та копія): - ідентифікаційний код спадкоємця (оригінал та копія): - довідка внутрішньо переміщеної особи спадкоємця ( оригінал і копія).

Спірним питанням є правомірність дій відповідача щодо відмови у прийнятті документів позивача для оформлення недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 через відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно зі статтею 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера встановлений статтею 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Аналогічна норма зазначена у статті 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1221 ЦКУ місцем відкриття спадщини визначається останнє місце проживання спадкодавця, а якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або його основної частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Статус внутрішньо переміщеної особи не визначений у жодному міжнародному договорі, за яким Україна мала б зобов`язання. Поняття внутрішньо переміщеної особи міститься в рекомендаційному акті Організації Об`єднаних Націй «Керівні принципи з питання переміщення осіб всередині країни» (документ ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998)) (див. визначення у п. 35 цього рішення).

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи за національним правом міститься у статті 1 Закону України № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який набрав чинності 22 листопада 2014 року (далі - Закону № 1706-VII).

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В силу статей 8 та 22 Конституції України, статті 7 КАС України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Рішенням ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України», зокрема у пункті 54 цього рішення ЄСПЛ, суд зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратистський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Втручання Відповідача у право Позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що відмова в розгляді заяви позивача було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо відмови в розгляді заяви позивача.

Таким чином, ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в розгляді заяви позивача від 01.02.2021 за реєстр. № 790 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.02.2021 за реєстр. № 790.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 908,00 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (код ЄДРПОУ 21792459, 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченко, буд. 9) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови в розгляді заяви ОСОБА_1 від 01.02.2021 за реєстр. № 790.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2021 за реєстр. № 790.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов