Рішення № 95775261, 24.03.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року м. Кропивницький Справа №340/921/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку загального позовного провадження (письмового провадження) у м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

про визнання неправомірною та скасування постанови.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання неправомірною та скасування постанови Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 16.02.2021 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 000,00 грн, у виконавчому провадженні №64523208.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 01.12.2020 р. задоволено позов виконувача обов`язків керівника Кіровоградської місцевої прокуратури до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, Сергієва В.Г. , ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки, визнано недійсним рішення Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №883 від 27.09.2019 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та витребувано у ОСОБА_1 на користь Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3522586600:02:000:1396. Представник позивача, з посиланням на рішення Верховного Суду від 15.04.2020 р. у справі №П/811/1640/17, зазначив, що виконання рішення Кіровоградського районного суду від 01.12.2020 р. у справі №390/502/20 у частині витребування у ОСОБА_1 на користь Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3522586600:02:000:1396 здійснюється на підставі рішення суду шляхом внесення органом державної реєстрації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за Первозванівською сільською радою права власності на вказану земельну ділянку. Представник позивача зазначає, що державним виконавцем не вказано, на підставі чого та згідно якого розрахунку ним визначено, що розмір виконавчого збору у ВП №64523208 становить 12 000,00 грн. Представник позивача наголошує на тому, що рішенням Кіровоградського районного суду від 01.12.2020 р. не зобов`язано ОСОБА_1 до вчинення дій, виконавчий лист №390/502/20, 2/390/350/20 від 03.02.2021 р. виданий Кіровоградським районним судом Кіровоградської області є таким, що виданий помилково та не підлягає виконанню, а постанова від 16.02.2021 р. у ВП №64523208 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 12 000,00 грн є неправомірною та підлягає скасуванню.

Державним виконавцем Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подано заперечення на позовну заяву (а.с.39-41), у якому зазначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Так як на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору мінімальна заробітна плата складала - 6 000 грн, старшим державним виконавцем відповідно до п.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сум і 12 000 грн, тобто у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи. Окрім того, зазначено про необґрунтованість твердження позивача, що виконавчий лист №390/502/20, 2/390/350/20 від 03.02.2021 р. виданий Кіровоградським районним судом Кіровоградської області є таким, що виданий помилково та не підлягає виконанню, адже сторонами виконавчого провадження на даний момент не надано жодного доказу, що підтверджують даний факт, також на адресу не надходило жодного рішення суду щодо скасування виконавчого документу що перебуває на виконанні, а рішення суду чинне і підлягає виконанню. На думку державного виконавця, постанова про стягнення виконавчого збору №64523208 від 16.02.2021 р. винесена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.22-23).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті (а.с.60).

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наголосив на тому, що у запереченнях відповідача здійснюється посилання, що розмір виконавчого збору розраховано як дві мінімальні плати, натомість в оскаржуваній постанові зазначається про 10% суми, що фактично стягнута. Також представник позивача, посилаючись на ст.77 КАС України, зазначив, що відповідач не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

У судове засідання як представник відповідача з`явилася Опря Юлія Сергіївна, яка на підтвердження повноважень надала довіреність від 18.03.2021 р. №4538/19.9-23/2 (а.с.42).

Частиною 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.1312 КАС України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

З огляду на абз.2 пп.11 п.161 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Відповідно до ч.3 ст.55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Дана справа не відноситься до переліку справ незначної складності передбачених ч.6 ст.12 КАС України та розглядається у порядку загального позовного провадження, а тому відповідача як суб`єкта владних повноважень може представляти керівник або інша особа уповноважена діяти від його імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) у порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень.

Оскільки Опрею Ю.С. не надано доказів на підтвердження права представництва відповідача у порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку, що відповідачем не забезпечено явки повноважного представника у судове засідання.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

Постановою старшого державного виконавця Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Опрі Юлії Олександрівни від 16.02.2021 р. відкрито виконавче провадження №64523208 з виконання виконавчого листа №390/502/20, 2/390/350/20 виданого 03.02.2021 р. Кіровоградським районним судом Кіровоградської області щодо витребування у ОСОБА_1 на користь Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Кадастровий номер 3522586600:02:000:1396 (а.с.14, 49-50).

Постановою старшого державного виконавця Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Опрі Юлії Олександрівни від 16.02.2021 р. ВП №64523208 стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 12 000,00 грн (а.с.16, 54-55).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 о. №1404-VIII (далі за текстом - Закон №1404) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на ч.1 ст.5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст.10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 статті 26 Закону №1404 передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З огляду на ч.5 ст.27 Закону №1404 виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 (далі за текстом - Інструкція №512/5) передбачено, що cтягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

З аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що розмір виконавчого збору безпосередньо залежить від характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом. Тобто, якщо виконанню підлягає рішення майнового характеру, то розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Натомість, якщо виконується рішення немайнового характеру виконавчий збір з боржника фізичної особи стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.

Зважаючи на зміст ст.63 Закону №1404 рішенням немайнового характеру є рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Порядок виконання рішень немайнового характеру врегульовано у розділі VIII Закону №1404.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 р. у справі №910/13737/19 (провадження №12-36гс20) зазначено, що майновий позов (позовна вимога немайнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Згідно з п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається: позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Оскаржувана постанова від 16.02.2021 р. про стягнення виконавчого збору мотивована посиланням на ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» із зазначенням, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, повернута, або вартість майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (а.с.16, 54-55). При цьому виконавчий збір розраховано у розмірі 12 000,00 грн.

Разом з тим, у запереченнях державним виконавцем зазначено, що сума виконавчого збору розрахована як за примусове виконання рішення немайнового характеру у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи.

Суд враховує, що рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 01.12.2020 р. у справі №390/5-2/20 (провадження №2/390/350/20) витребувано у ОСОБА_1 на користь Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3522586600:02:000:1396 (а.с.9-13).

Зазначеним рішенням ОСОБА_1 не зобов`язано вчинити будь-які дії чи утриматися від вчинення дій, а лише витребувано з його власності земельну ділянку. Тобто рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 01.12.2020 р. у справі №390/5-2/20 (провадження №2/390/350/20) вирішено спір майнового характеру щодо витребування майна (земельної ділянки), що вказує на майновий характер вимоги. При цьому витребуване майно (земельна ділянка) має вартість (грошову оцінку).

Таким чином, розмір виконавчого збору за примусове виконання рішення майнового характеру підлягає визначенню державним виконавцем виходячи з 10 відсотків вартості майна, яке підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, тобто відповідно до ч.2 ст.27 Закону №1404.

Як встановлено судом, матеріали виконавчого провадження №64523208 не містять даних щодо визначення вартості земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3522586600:02:000:1396, яка витребовується у боржника за виконавчим документом.

Суд враховує, що виносячи оскаржувану постанову, державний виконавець керувався ч.2 ст.27 Закону №1404, проте розмір виконавчого збору розрахував відповідно до ч.3 ст.27 Закону №1404.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Опрі Юлії Олександрівни від 16.02.2021 р. (ВП №64523208) про стягнення виконавчого збору винесена необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає визнанню протиправною і скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн (а.с.7), а тому суд стягує на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Також суд бере до уваги, що в судовому засіданні представник позивача заявив, що відповідно до ч.7 ст.139 КАС України докази понесених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 287, 293, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Опрі Юлії Олександрівни від 16 лютого 2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 12 000,00 грн у виконавчому провадженні №64523208.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 34977753, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Дата складання повного рішення суду - 24 березня 2021 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт