Рішення № 95775033, 25.03.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2021 р. справа № 300/169/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №231/7.4-19/209000, №232/7.4-19/209000 від 23.12.2020,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №231/7.4-19/209000, №232/7.4-19/209000 від 23.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.12.2020 відповідачем на підставі акта перевірки від 16.11.2020 №108/7.4-19/ НОМЕР_1 було прийнято податкові повідомлення-рішення № 231/7.4-19/209000 та №232/7.4-19/209000, якими визначено суми податкових зобов`язань за платежем мито на транспортні засоби, що ввозяться на територію України та платежем податок на додану вартість.

Вказала, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, та податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу RENAULT, модель MEGANE, рік випуску 2012, номер кузова НОМЕР_2 за основним методом зі сплатою обов`язкових платежів та виконано митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур.

Вважає, що самостійне визначення відповідачем розміру митних платежів на підставі документів, що були отримані від митних органів Королівства Нідерланди, не відповідає положенням Митного кодексу України щодо процедури коригування такої вартості, через що висновки акта перевірки не ґрунтуються на вимогах закону.

На думку позивача, відповідач не довів належними, допустимими та достатніми доказами факт заниження митних платежів (ввізного мита та податку на додану вартість) під час ввезення товару на митну територію України, з огляду на що прийняті за наслідками перевірки позивача податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 17.02.2021. Свою позицію обґрунтовує тим, що згідно документів, наданих митними органами Королівства Нідерланди, вартість транспортного засобу становить 4600 Євро та є відмінною від зазначеної (3800 Євро) позивачем в поданих до митного оформлення в Україні МД та документах, отже відповідачем правомірно прийнято оскаржені податкові повідомлення - рішення (а.с.51-57).

У відповіді на відзив, який надійшов до суду 22.02.2021 позивач вказала, що відповідач не навів доказів фальсифікації документів, що були представлені позивачем до митного оформлення автомобіля. Більше того, судовим рішення, яке набрало законної сили, по справі №345/2733/20 встановлено відсутність умислу на вчинення порушень митних правил Я.Балитою, котрим згідно довіреності було придбано та переміщено через митний кордон України транспортний засіб.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 в задоволенні заяви Галицької митниці Держмитслужби про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.

Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 06.06.2019 позивачем ОСОБА_1 через декларанта ПП "БРОК-ВЕСТ" Горбового А.І., на підставі договору б/н від 04.06.2018 про надання митно-брокерських послуг, за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA206010/2019/413636 ввезено на митну територію України товар легковий автомобіль марки - RENAULT, модель MEGANE, рік виготовлення 2012, номер кузова НОМЕР_2 .

У вказаній декларації зазначено: країна відправлення: Нідерланди (графа 15), код товару 87033190 (графа 33), ціна товару: 3800 Євро (графа 42). При митному оформленні вказаного товару були сплачені наступні митні платежі: мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами (вид платежу - 121) - 11519,78 грн., податок на додану вартість (вид платежу - 128) - 29329,66 грн., акцизний податок (вид платежу - 185) - 19930,74 грн. Одержувачем товару вказано ОСОБА_2 (а.с.24).

До вищезазначеної митної декларації додавалися супровідні документи, зокрема, рахунок-фактура б/н від 04.06.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 17.05.2019, копія довіреності №ННН 110664 від 31.05.2019, яка надавала право гр. ОСОБА_2 на придбання на ім`я ОСОБА_1 і переміщення через митний кордон України вказаного вище транспортного засобу (а.с.19-21).

Матеріали справи також свідчать, що Галицькою митницею Держмитслужби відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, наказу Галицької митниці Держмитслужби від 06.11.2020 №651 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання гр. ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 06.06.2019 UA206010/2019/413636 (а.с.89-90).

За результатами перевірки складено акт №108/7.4-19/ НОМЕР_1 від 16.11.2020, відповідно до висновків якого виявлено порушення позивачем вимог пункту 2 частини другої статті 52, пункту 1,5 частини 8 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 179 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 06.06.2019 UA206010/2019/413636 на загальну суму 2425,22 грн.; підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 5335,48 грн. (а.с.13-16).

В акті перевірки зазначено, що відповідно до інформації, отриманої від митних органів Королівства Нідерланди (лист №NL20DZA00182831WZ), документи, які були надіслані на верифікацію до компетентних органів Королівства Нідерланди і, які слугували підставою для митного оформлення вищевказаного автомобіля, були сфальсифіковані. Також даним листом надано інформацію про дійсну вартість транспортного засобу, за якою було здійснено його продаж, а саме: товариство фірма Autobedrijf Automaat здійснило продаж автомобіля RENAULT MEGANE (номер кузова НОМЕР_2 ) реєстраційний номер 48-XFK-2 за вартістю 4600 Євро. Операція купівлі-продажу відображена у рахунку від 04.06.2019 №190240. Відповідно до рахунку, покупцем є ОСОБА_4, Karta 5, Katinau, Romania.

Тобто, згідно документів, наданих митними органами Королівства Нідерланди, вартість транспортного засобу становить 4600 Євро та є вищою, ніж зазначена в поданих до митного оформлення в Україні товарно-супровідних документах.

Відповідно до документально підтвердженої інформації, наданої митними органами Королівства Нідерланди, щодо фактурної вартості переміщеного на митну територію України товару - автомобіля марки RENAULT MEGANE (номер кузова НОМЕР_2 ) встановлено порушення повноти декларування позивачем складових митної вартості: до митного оформлення подано недостовірну інформацію щодо вартісних характеристик товару, які мають значення для оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України.

Встановлені порушення призвели до заниження митної вартості на суму 24252,17 грн. та податку на додану вартість на суму 5335,48 грн.

Як наслідок, 23.12.2020 Галицькою митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення №231/7.4-19/209000, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами на 3031,53 грн. (в тому числі за податковими зобов`язаннями 2425,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 606,31 грн.); №232/7.4-19/209000, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів фізичними особами на 6669,35 грн. (в тому числі за податковими зобов`язаннями 5335,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1333,87 грн.) (а.с.9-10). В матеріалах справи міститься також розрахунок штрафних санкцій по вказаному акту перевірки (а.с.11).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1)виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2)надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до пункту 3 статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

В силу статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно із пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Таким чином, підставою для висновку про заниження податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав, зокрема, щодо вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватися зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №820/305/17 та враховується судом при вирішенні цієї справи.

В силу пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Матеріалами справи підтверджено, що у митній декларації ІМ40ДЕ № UA206010/2019/413636 від 06.06.2019 декларантом позивача було зазначено, що автомобіль марки RENAULT MEGANE (номер кузова НОМЕР_2 ) імпортується з Королівства Нідерланди (графа 15, країна відправлення Нідерланди, код країни NL). При цьому, до митного оформлення було подано рахунок-фактуру (Verkoopnota) від 04.09.2019, за умовами якого продавцем транспортного засобу виступає фізична особа ОСОБА_3 (Koperenteeg 55 wekeromnederland), а одержувачем і покупцем ОСОБА_18 /62. Вартість товару складає 3800 Євро (а.с.21). Митний орган вивчаючи даний рахунок-фактуру фактично погодився з тим, що дев`ятий місяць цього документу є опискою.

Разом з тим, із наданих митними органами Королівства Нідерланди документів видно, що ціна транспортного засобу марки RENAULT MEGANE (номер кузова НОМЕР_2 ) становить 4600 Євро, а продавцем вказано товариство фірма Autobedrijf Automaat. Операція купівлі-продажу відображена у рахунку від 04.06.2019 №190240. Відповідно до рахунку, покупцем є ОСОБА_4, Karta 5, Katinau, Romania (а.с.97).

Митне оформлення транспортного засобу проведено відповідно до декларації ІМ40ДЕ № UA206010/2019/413636 від 06.06.2019, згідно якої митна вартість автомобіля визначена за основним методом (графа 43 декларації).

Невідповідність щодо вартості товару зазначена тільки у листі митного органу Королівства Нідерланди. Однак, між відомостями експортної декларації, рахунком-фактурою і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами така невідповідність щодо вартості транспортного засобу відсутня.

Крім того, сам по собі рахунок від 04.06.2019 №190240 доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Королівстві Нідерланди.

Отримана інформація від митних органів Королівства Нідерланди має орієнтуюче значення.

У даному випадку Галицька митниця Держмитслужби, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи митних органів Королівства Нідерланди, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару за документами Королівства Нідерланди та документами, поданими до митного оформлення декларантом позивача; не вжила заходів щодо допиту для встановлення осіб, які значаться покупцями цього автомобіля, та їх не опитала.

При митному оформленні ТЗ рішення про коригування митної вартості митним органом не приймалося, додаткові дослідження поданих декларантом документів податковим та митним органами не проводилися. Отже, висновки відповідача фактично здійснені лише на підставі припущення про фіктивність поданих позивачем документів, що стосуються вартості розмитненого транспортного засобу. Однак відповідач не встановив такого факту.

Сам по собі лист митних органів Королівства Нідерланди не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушені митних правил та не доводять факт порушення вимог митного та податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в судовому рішенні Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №300/2506/19.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 в справі №345/2733/20, скасовано постанову в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби Цабак В.Я. №1166/20900/20 від 21.07.2020 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 485 Митного кодексу України та закрито провадження в справі про порушення митних правил (а.с.25-27).

При цьому апеляційний суд дійшов висновку про те, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених статтею 485 Митного кодексу України. За відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили б саме про умисел декларанта на заниження митних платежів, шляхом повідомлення недостовірної інформації для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надання з цією метою органу доходів і зборів документів, не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил за статтею 485 Митного кодексу України.

У відповідності до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 статті 78 Кодексу).

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми обов`язкових платежів, виходячи з наданих до митного оформлення документів. Отже, позивачем правомірно виконано митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур.

Тим самим посадові особа митниці жодним чином не обумовили підстав надання переваги в доказовій силі документам Королівства Нідерланди, аніж тим, що подані до митного оформлення на Галицькій митниці Держмитслужби. При цьому, ні під час митного оформлення товару, ні під час документальної невиїзної перевірки митний орган не встановив, що подані позивачем документи визнані у встановленому порядку недійсними чи фіктивними.

Згідно із частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що Галицька митниця Держмитслужби, як суб`єкт владних повноважень, не довела належними та допустимими доказами факт порушення позивачем вимог податкового та митного законодавства в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ та ввізного мита під час ввезення товару на митну територію України, з огляду на що прийняті за наслідками перевірки позивача податкові повідомлення-рішення №231/7.4-19/209000, №232/7.4-19/209000 від 23.12.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача слід стягнути сплачений нею судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби в розмірі 908 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби №231/7.4-19/209000, №232/7.4-19/209000 від 23.12.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, вул.Костюшка, буд.1, м.Львів) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.