Ухвала суду № 95774267, 19.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

19 березня 2021 р.Справа №160/3974/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторутилізація» про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №160/3974/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторутилізація» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвторутилізація» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якій просить визнати Розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов №20/21 від 26.02.2021р. неправомірним та скасувати його.

Крім того, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, в якому просить зупинити дію Розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов №20/21 від 26.02.2021р. до розгляду цього позову по суті та набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що відповідно до Розпорядження № 20/21 від 26.02.2021р., правомірність якого оскражується позивачем за цим позовом, відповідачем надано позивачу строк на усунення недоліків до 26.03.2021 року. Невиконання розпорядження у зазначений строк може стати причиною для анулювання ліцензії позивача, що порушить права позивача та завдасть йому як прямих збитків так й шкоди діловій репутації.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши вищевказану заяву, суд виходить з наступного.

Частинами першою, другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

В той же час заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.

Також при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 р. у справі № 826/10936/18.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 р. у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.

Однак, у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено обґрунтованих підстав для його задоволення та не зазначено, які саме наслідки або ускладнення може зазнати позивач в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, з матеріалів позовної заяви та із заяви про забезпечення позову суд не вбачає очевидних ознак протиправності дій відповідача, що є однією з умов у вирішенні питання про забезпечення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторутилізація» про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторутилізація» про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона