Ухвала суду № 95772433, 25.03.2021, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/211/21

Провадження № 1-в/948/35/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2021 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді Косик С.М.,

за участю: секретаря Мотріченко О.В.,

прокурора Сошина В.В.

представника ДУ Машівської ВК-9 Попельнюха А.В.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка заяву засудженого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, засудженого вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2016, зміненим ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20.03.2017 та постановою Верховного Суду від 25.09.2018, за ч. 3 ст. 286 КК України до 9 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки,

про умовно-дострокове звільнення, -

в с т а н о в и в :

у березні 2021 року до суду надійшла заява засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти застосування до засудженого ОСОБА_1 умовно-дострокового звільнення, оскільки засуджений допустив грубе порушення режиму відбування покарання, а саме зберігання заборонених предметів та ним скоєно тяжкий злочин в стані алкогольного сп`яніння.

Представник ВК № 9 заяву засудженого підтримав та уважав, що поведінка засудженого на даний час свідчить проте, що він довів своє виправлення, так як ОСОБА_1 працює, має 11 заохочень, натомість одне стягнення, яке погашене у лютому 2017.

Засуджений ОСОБА_1 свою заяву підтримав, просив суд звільнити його умовно-достроково від відбування покарання, посилаючись на те, що сумлінною поведінкою та ставленням до праці він довів своє виправлення, в скоєному кається, відшкодовує завдану потерпілим шкоду та після звільнення з місць позбавлення волі зможе виплатити потерпілим кошти в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши документи особової справи засудженого, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2016 ОСОБА_1 засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України до 10 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислюється з 06.12.2016 та зараховано в строку відбування покарання строк тримання під вартою з 05.06.2016 до 06.12.2016. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілих матеріальну та моральну шкоду (а.с. 23-27 т. 1).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20.03.2017 вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2016 щодо ОСОБА_1 змінений в частині розміру відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих. В решті вирок залишений без змін. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк застосування до нього в межах даного кримінального провадження попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, за період з 06.12.2016 по 20.03.2017 включно (а.с. 29-34 т. 1).

Постановою Верховного Суду від 25.09.2018 вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2016 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20.03.2017 щодо ОСОБА_1 змінено, пом`якшене призначене йому за ч. 3 ст. 286 КК України основне покарання у виді позбавлення волі до 9 років (а.с. 40-42).

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 25.04.2019 зараховано ОСОБА_1 на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 р. №838-VIII) у строк покарання за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2016 р., зміненого ухвалою апеляційного суду Київської області від 20.03.2017 р. та постановою Верховного суду від 25.09.2018 р., строк попереднього ув`язнення за період з 05.06.2016 року по 05.12.2016 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (а.с. 44-45 т. 1).

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 05.03.2020, залишеною без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.05.2020, у задоволенні спільного подання Державної установи «Машівська виправна колонія (№ 9)» та спостережної комісії Машівської РДА Полтавської області про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 – відмовлено (а.с. 49-50, 52-53).

ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі з 06 грудня 2016 року, кінцевий строк 21 серпня 2024 року.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України (в редакції на час набуття права на умовно-дострокове звільнення), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин.

Так, засуджений за період відбування покарання в місцях позбавлення волі мав одне стягнення за зберігання заборонених предметів (мобільного телефону), яке погашене 08.02.2017, а також одинадцять разів був заохочений за сумлінну поведінку та ставлення до праці, останній раз 18.01.2021, характеризується як особа, що довела своє виправлення, працевлаштований робітником птахо-товарної ферми, дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом, дбайливо ставиться до майна, має виконавчі листи на загальну суму 2 236 856, 20 грн, з яких відшкодовано 29761,48 грн, достроково 12704,00 грн та сплачує аліменти в розмірі 25%, вирок вважає справедливим, що підтверджується характеристикою і довідкою про стягнення та заохочення (а.с. 66-67 т. 2).

З довідки планово-економічного відділу вбачається, що засуджений з червня 2017 року постійно працював робітником тваринництва, відмов від роботи не було (а.о.с. 68 т.2).

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Тобто, однією з головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто готовність до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Крім цього, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Отже, даючи оцінку доказам у справі, суд вважає, що хоча засуджений за час відбування покарання в Машівській ВК-9 одинадцять разів був заохочений за сумлінну поведінку та ставлення до праці, натомість мало місце дисциплінарне стягнення, хоча воно й погашене, водночас відбуття ним покарання саме в місцях позбавлення волі 4 роки протягом яких він постійно хоча і працював, але цього строку недостатньо для переконливого висновку, що він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а на думку суду свідчить тільки про те, що він став на шлях виправлення. Крім цього, як видно з вироку суду хоча він свою провину визнав, але шкоду потерпілим відшкодував в малому розмірі порівняно з позовом, що не свідчить про досягнення мети покарання, а відтак дійшов висновку, що у задоволенні заяви потрібно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 539 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Машівський районний суд, а засудженим у той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С. М. Косик