Рішення № 9577131, 12.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.10 Справа№ 32/68

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Вінниця.

До відповідача: Закритого акціонерного товариства „Автонавантажувач”, смт.Шкло Яворівський район Львівська область.

Про стягнення 22 170,98 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_3 представник (довіреність №8/11-2009 від 08.12.2009р.).

Від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2, м.Вінниця звернувся до Закритого акціонерного товариства „Автонавантажувач”, смт.Шкло Яворівський район Львівська область з позовом про стягнення 22 170,98 грн. з яких 15098,29 грн. основний борг, 3437,27 грн. інфляційні нарахування, 2746,42 грн. штрафних санкцій за час користування чужими коштами.

Ухвалою суду від 30.03.2010р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 27.04.2010р. Ухвалою суду від 27.04.2010р. розгляд справи відкладено на 12.05.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився, про причини неявки не повідомив. Про порушення провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення № 4602694 від 02.04.2010р. вручено 06.04.2010р. та № 4602627 від 02.04.2010р. вручено 20.04.2010р.

Станом на 12.05.2010р. від відповідача відзив, докази сплати, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності відповідача по наявних у ній матеріалах, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача господарський суд встановив:

Протягом 2006-2008р.р. між ЗАТ «Автонавантажувач»та СПДФО ОСОБА_2 тривали господарські відносини, поставка електрозварювальної продукції згідно накладних за період з 07.02.2007р. по 10.10.2008р.

При цьому відповідач нерегулярно розраховувався, відтак борг станом на 01.12.2009р. складає 15987,29 грн., що відображено сторонами у підписаному ними акті звірки.

Позивач 16.12.2009р. звернувся до відповідача з вимогою про оплату боргу, яка була отримана останнім наручно, зареєстрована в діловодстві, про що свідчить проставлений ним вхідний номер, дата та печатка. Вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою від 28.01.2010р., яка 01.02.2010р. отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення № 1034793 від 29.01.2010р., яка також залишена без відповіді та задоволення.

Позивач нарахував відповідачу 3437,27 грн. інфляційних втрат та 2746, 42 грн. відсотки за користування чужими коштами.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 22170,98 грн. з яких 15987,29 грн. основний борг, 3437,27 грн. інфляційні нарахування, 2746,42 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частинами 1, 2 ст. 205 ЦК України пердбачено, що правочин може вчинятися усно або письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, для якого законом непередбачена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Аналогічні положення передбачені і ст. 173 ГК України.

Керуючись ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт поставки позивачем електроавтоосвітлювальної продукції відповідачу підтверджується накладними, що знаходяться в матеріалах справи (оригінали оглянуто).

Борг відповідача в сумі 15987,29 грн. відображений сторонами в підписаному ними акті звірки станом на 01.12.2009р.

Вимоги позивача від 16.12.2009р. та від 28.01.2010р. про оплату боргу залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач від оплати боргу ухиляється, заходів щодо врегулювання спору у добровільному порядку не вживає.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, борг в сумі 15987,29 грн. підлягає до стягнення.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3437,27 грн. інфляційних втрат за період з 01.10.2008р. по 28.02.2010р.

Оскільки сторони не узгодили строку оплати за поставлений товар, відтак застосуванню підлягає ч.2 ст.530 ЦК України, де вказано якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач отримав першу вимогу 16.12.2009р., отже з врахуванням положень ч.2 ст.530 ЦК України прострочення має місце з 23.12.2009р.

Оскільки при нарахуванні інфляційних втрат позивач неправильно визначив термін прострочення, судом здійснено їх перерахунок за період з 23.12.2009р. по 28.02.2010р., які становлять 746,61 грн.

При нарахуванні 2746,42 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, позивач посилається на ст.625 ЦК України, вказуючи, що кредитор має право нарахувати три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач вважає, що інший розмір процентів за порушення грошових зобов»язань встановлений ч.6 ст.231 ГК України і це є облікова ставка НБУ за весь час користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено судом, позивач помилково трактує ст.625 ЦК України в призмі ч.6 ст.231 ГК України нараховуючи відсотки річних із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ. Відтак, судом здійснено розрахунок трьох процентів річних на підставі ст.625 ЦК України за період з 23.12.2009р. по 28.02.2010р. які становлять 48,62 грн.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню 15987,29 грн. основного боргу, 746,61 грн. інфляційних нарахувань та 48,62 грн. три проценти річних, всього 16782,52 грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Автонавантажувач», юр. адреса: 81050, Львівська область, Яворівський район, смт.Шкло, пр.-т. Новий,1, місцезнаходження: 79069, м.Львів, вул.Шевченка, 321, код ЄДРПОУ 31210049 на користь Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 у Вінницькій філії «Приватбанк», МФО 302689, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 15987,29 грн. основного боргу, 746,61 грн. інфляційних нарахувань, 48,62 грн. три проценти річних, держмито в сумі 167,83 грн. та 178,65 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя