Вирок № 95771022, 25.03.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3078/19

Провадження № 1-кп/206/22/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2021 р. м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої - судді Плінської А.В.,

з участю: секретарів Нора І.С., Шаповала Є.М., Крижко О.А.,

прокурора Соболя А.А.

потерпілого ОСОБА_1 ,

захисника-адвоката Тафінцева К.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо освітою, неодруженого, не працюючого, на утриманні дітей не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-28 лютого 2018 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що будучи раніше судимим за корисний злочин, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний корисливий злочин. Так, ОСОБА_2 ставиться в вину те, що він 9 лютого 2019 року приблизно о 1 год. 55 хв. перебуваючи в приміщенні коридору будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , діючи умисно та відкрито, розуміючи, що за його діями спостерігає ОСОБА_3 шляхом вільного доступу схопив зварювальний апарат саморобного виробництва та вибіг з території вказаного домоволодіння. В подальшому ОСОБА_2 розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 себе винним у скоєнні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України не визнав та суду пояснив, що дійсно заходив до потерпілого неодноразово, просився переночувати, однак ОСОБА_1 відмовив. Ніякого майна у потерпілого він не брав.

Захисник Тафінцев К.В. просив суд ухвалити виправдувальний вирок та визнати ОСОБА_2 невинуватим у вчиненні інкримінованого злочину, у зв`язку із недоведеністю, що кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України, яке інкриміновано обвинуваченому, скоєно саме ОСОБА_2 .

Допитані в судовому засіданні потерпілий та свідки дали наступні пояснення.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні стверджував, щобудинок АДРЕСА_2 належить йому на праві власності. У приміщенні коридору будинку він зберігав зварювальний апарат саморобного виробництва, який був прикріплений на тачці «кравчучці» з колесами, ширина апарату десь 30 см., глибина 20 см. В його будинку постійно проживав ОСОБА_3 , який доглядав за ним. 9 лютого 2019 року ОСОБА_2 приходив до нього додому аби попроситись переночувати, в чому останній відмовив, посилаючись на те, що не знає ОСОБА_2 . Так як він за станом здоров`я мало пересувається - хворі ноги, то до дверей ОСОБА_2 проводив ОСОБА_3 9 лютого 2019 року він та ОСОБА_3 випивали, а коли прокинулись вранці, то останній сказав, що зварювальний апарат забрав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 робив йому зауваження з даного приводу. З приводу зникнення апарату на наступний день звернувся до поліції.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що дійсно проживав та доглядав за ОСОБА_1 тривалий час, разом вживали алкогольні напої. В лютому 2019 року, точної дати не пам`ятає, ОСОБА_2 ввечері приходив до ОСОБА_1 та просився переночувати, однак останній відмовив. ОСОБА_3 провів ОСОБА_2 до виходу, де у дворі сидів ще якийсь чоловік, який кульгав. ОСОБА_2 того чоловіка кудись «потягнув». Чи закрив він хвіртку не пам`ятає та повернувся до потерпілого, далі вживати спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв ОСОБА_1 сказав, що чує, що в коридорі будинку хтось є, ОСОБА_3 вийшов в коридор та побачив дужого чоловіка, високого, якого не знає, який схватив зварювальний апарат та втік. Це був не ОСОБА_2 і переплутати його ні з ким він не міг. Про те, що сталось ОСОБА_3 відразу ж повідомив ОСОБА_1 , але той не зрозумів, так як був п`яний.

Свідок ОСОБА_4 суду повідомив, що в березні 2019 року, точну дату не пам`ятає, перебуваючи в сарайчику, який винаймає біля залізничного вокзалу до нього підійшов ОСОБА_2 та запропонував придбати котушку від зварювального апарату. ОСОБА_4 погодився та віддав за неї ОСОБА_2 200 грн. Спілкувались при цьому вони хвилин 5, а котушкою розпорядився він на власний розсуд, віддав своєму знайомому ОСОБА_5 безоплатно, прізвище якого не пам`ятає та за якою адресою також не пам`ятає.

В обґрунтування доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_2 прокурором суду було надано наступні докази.

Витяг з бази АРМ 102, з якого слідує, що 09 лютого 2019 року о 09 год. 54 хв. ОСОБА_1 повідомив органи поліції про те, що в нього з будинку зникли: зварювальний апарат, газонокосарка та електроточило, заявник підозрює невідомого чоловіка на ім`я ОСОБА_5 , який в цю ніч ночував у заявника.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 5 березня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою, про те, що приблизно о 01 год. 45 хв. ОСОБА_2 вчинив крадіжку зварювального апарату, що належить потерпілому по справі.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 квітня 2019 року слідує, що свідок ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_2 , як особу в якої придбав 3 березня 2019 року котушку.

З протоколу огляду місця події від 09 лютого 2019 року слідує, що був оглянутий коридор будинку АДРЕСА_2 де мешкає потерпілий ОСОБА_1 . В ході огляду були виявлені та вилучені сліди пальців рук.

З протоколу огляду місця події від 23 квітня 2019 року слідує, що за адресою: м. Дніпро, вул. Героїв Дніпра на ділянці приблизно 10х10м. потерпілий ОСОБА_1 впізнав металеві предмети у формі букв «ш» як такі, що могли бути у його зварювальному

апараті, позаяк були дещо приварені одна до одної. Предмети були визнані речовими доказами.

Протокол проведення слідчого експерименту від 29 травня 2019 року в ході якого обвинувачений ОСОБА_2 розказав та показав про обставини вчинення ним викрадення зварювального апарату.

З постанови про перекваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення від 29 травня 2019 року слідує, що кримінальне правопорушення, яке зареєстроване в ЄРДР за №12019040700000236 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, перекваліфіковано на ч. 2 ст. 186 КК України.

Оцінюючи вищенаведені докази на предмет їх належності, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 85 КПК України - належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Дослідивши покази потерпілого ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про те, що цей доказ не підтверджує наявність обставин, які викладені в обвинувальному акті. Так, з показів потерпілого вбачається, що він безпосередньо не бачив, як ОСОБА_2 забирав зварювальний апарат, а дані обставини йому стали відомі зі слів ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що зварювальний апарат забрав інший невідомий йому чоловік, високий та крупної статури, а не ОСОБА_2 , якого він знав, та який є худорлявим.

Крім того, суд визнає неналежним доказом винуватості ОСОБА_2 протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 квітня 2019 року з якого слідує, що свідок ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_2 як особу, в якої придбав котушку 3 березня 2019 року, оскільки у змісті вказаного протоколу відсутні відомості, які б підтверджували обставини вчинення ОСОБА_2 грабежу. Крім того, як слідує з протоколу свідок ОСОБА_4 здійснював впізнання по фотознімкам, та вказав, що може впізнати чоловіка на ім`я ОСОБА_5 , що продав йому котушку за наступними прикметами: худорлява статура, коротка темна зачіска, розріз очей,форма носа та губ. Зважаючи, що фотокартки містять зображення лише голови осіб та шиї, суд критично ставиться до ознаки впізнання за статурою, та щодо інших загальних перелічених ознак. Як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 раніше ОСОБА_2 він ніколи не бачив, спілкувався з ним під час купівлі котушки до 5 хвилин, протокол допиту свідка та протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками датовані 18 квітня 2019 року, а сама купівля-продаж зі слів свідка відбулась 3 березня 2019 року.

Наданий прокурором витяг з бази АРМ 102 від 9 лютого 2019 року, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 5 березня 2019 року, протокол огляду місця події від 9 лютого 2019 року та протокол огляду місця події від 23 квітня 2019 року також не підтверджують обставин інкримінованих ОСОБА_2 діянь, оскільки в них лише зафіксовані відомості зі слів потерпілого, які базувались на поясненнях свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні показав, що зварювальний апарат забрав інший чоловік, невідомий йому, а не ОСОБА_2 , якого він знав.

Що стосується протоколу проведення слідчого експерименту від 29 травня 2019 року, суд критично ставиться до даного доказу в якості підтвердження винуватості ОСОБА_2 , адже в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, які зазначені в протоколі.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у

вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

За правилами ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 337 КПК України, суд зобов`язаний проводити судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 62 Конституції України, ст.17 КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду

з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Аналіз сукупності вищезазначених доказів, наданих стороною обвинувачення дозволяє суду зробити висновок про те, що зазначені докази, в силу їх неналежності, не містять сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б доводили винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 373 КПК України - виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Аналіз наведених обставин дозволяє суду зробити висновок про те, що органом досудового розслідування не здобуто належних та допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та стороною обвинувачення не надано, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність визнання невинуватим ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину з підстав недоведеності вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення та про необхідність, у зв`язку з цим ухвалення виправдувального вироку.

Що стосується витрат понесених на залучення експерта, то вони стягненню з обвинуваченого не підлягають, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст.124 КПК України вони підлягають стягненню лише у разі ухвалення обвинувального вироку.

Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 186 КК України, вчинене обвинуваченим.

Речові докази:

-4 шт. слідів пальців рук на 3-х липких стрічках у паперовому конверті - зберігати в матеріалах справи;

-3 шт. металевих предметів «Ш» подібної форми залишити потерпілому ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя А.В. Плінська