Постанова № 95764985, 24.03.2021, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/435/21

3/583/221/21

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2021 року м. Охтирка Сумської області

Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Ярошенко Т.О., з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В., захисника Кудіна О.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , протоколи про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 236537, серії ДПР18 №236690 від 24.01.2021 року за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

05.02.2021 року відносно ОСОБА_1 до суду надійшли протоколи серії ДПР18 № 236537 від 24.01.2021 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП та серії ДПР18 № 236690 від 24.01.2021 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24.03.2021 року вказані протоколи об`єднані в одне провадження.

ОСОБА_1 24.01.2021 року о 07 годині 35 хвилин по вул. Воздвиженській в с. Чупахівка Охтирського району Сумської області керував транспортним засобом ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини роту, тремтіння пальців рук, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки шляхом продуву газоаналізатора ALKOTESTER DRAGER 6820 та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 24.01.2021 року о 21 годині 30 хвилин по вул. Воздвиженській в с. Чупахівка Охтирського району Сумської області керував транспортним засобом ВАЗ 2105 державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, тремтіння пальців рук, почервоніння очей, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки шляхом продуву газоаналізатора ALKOTESTER DRAGER 6820 та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав, зазначив, що керував автомобілем його товариш, він був у нетверезому стані. Коли зупинили працівники поліції, він вийшов з автомобіля, показав свої документи та пройшов до службового автомобіля поліції, на пропозицію відмовився проходити огляд на стан сп`яніння, про що складено протокол.

В судове засідання призначене на 24.03.2021 року ОСОБА_1 , будучи повідомленим про розгляд справи в установленому законом порядку, не з`явився, від його захисника Кудіна О.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи, однак, суд вважає можливим розгляд справи продовжити у відсутність ОСОБА_1 та його захисника з огляду на слідуюче.

Суд вжив усіх необхідних заходів щодо повідомлення особи про час і місце судового розгляду, однак він не з`явився та доказів про поважність причин своєї неявки до суду не надав. Відповідно до положень ст.268 КУпАП визначений вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, а справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП до таких не відноситься, тому суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 . Його право при цьому не порушується, в тому числі і на захист, оскільки будучи повідомленим про розгляд справи він не з`явився, будь-яких заяв від нього не надійшло, тобто уникає судового розгляду, цим самим має на меті уникнення ним адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення шляхом зволікання з розглядом справи.

Неявка захисника в даному випадку не перешкоджає судовому розгляду, оскільки він приймав участь у попередніх судових засіданнях разом із ОСОБА_1 та після відхиленого відводу не з`явився, тим самим зволікаючи з розглядом справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави – учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

В ст. 129 Конституції України, закріплено конституційний припис, згідно якого, розгляд справ в судах відбувається відкрито, що, в свою чергу, гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись як про результати судового розгляду, так й отримати копію судового рішення з метою оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до принципу диспозитивності, на якій неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності. Тому суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність ОСОБА_1 та його захисника.

Враховуючи, що про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, суд вважає можливим продовжити розгляд справи у його відсутність. На думку суду, право ОСОБА_1 на захист не порушено, оскільки справа призначалася до розгляду неодноразово, будучи повідомленим про розгляд справи в установленому законом порядку, в судове засідання не з`явився,такі його дії суд розцінює як зволікання з розглядом справи з метою уникнення від адміністративної відповідальності за спливом строків притягнення.

Суд, проаналізував матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 2 ст. 7 КУпАП), а завданнями провадження є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).

Факт скоєння правопорушення підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 236537 від 24.01.2021 року та серії ДПР18 № 236690 від 24.01.2021 року, а також іншими матеріалами справи, а саме письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , якими підтверджується, що ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою спецзасобів чи в медзакладі. Свідки своїми підписами підтвердили, що записано правильно та прочитано, підстав недовіряти таким показам суд не вбачає.

Вина також підтверджується письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , зазначеними у протоколах, в яких він зазначив, що керував автомобілем, проходити на місці медогляд відмовляється. В протоколі серія ДПР 18 № 236690 зазначив, що їхати в лікарню на медогляд на стан сп`яніння відмовляється, вчора вживав алкоголь, в обох протоколах його письмові пояснення скріплені підписом (а.с.2, 21).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що точної дати події не пам`ятає, він разом з дружиною їхав на автомобілі і його зупинили працівники поліції як свідка та в його присутності освідували ОСОБА_1 . Зазначив, що власник автомобіля ОСОБА_6 був пасажиром в автомобілі. Підтвердив, що в його присутності і в присутності його дружини ОСОБА_3 , яка також зазначена в протоколі як свідок, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Зазначив, що дружина як свідок за станом здоров`я до суду з`явитися не має можливості.

До протоколу додано оптичний диск з відеозаписом, який ретельно перевірено та досліджено судом, яким підтверджується, що 24.01.2021 року о 07 годині 35 хвилин на пропозицію інспектора поліції водій ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або в закладі охорони здоров`я (а.с. 5).

Крім того, суд бере до уваги письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що у їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, які також зазначені в протоколі та маються їх підписи, які повністю узгоджуються разом з іншими належними доказами.

Будь-яких сумнівів щодо достовірності доказів, доданих до протоколів, у суду не виникає, суд вказані докази приймає до уваги як належні та допустимі.

Захисник Кудін О.М. заявляв клопотання про виклик свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які нібито були очевидцями подій, однак судом відхилено вказане клопотання, оскільки особи не зазначені в протоколі, про це також не заявляв на місці ОСОБА_1 , тому наведене у суду викликає сумнів, що вказані свідки були очевидцями, а в письмових своїх поясненнях у протоколі ОСОБА_1 підписався та підтвердив, що керував автомобілем і від проходження огляду на стан сп`яніння на місці чи в закладі охорони здоров`я відмовився.

Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердив, що дійсно власник транспортного засобу ОСОБА_13 був пасажиром, а тому покази ОСОБА_1 , надані ним в суді про те, що не він був нібито водієм, суд оцінює критично та не бере їх до уваги, оскільки вони не узгоджуються разом з іншими письмовими доказами в їх сукупності, а тому такі його покази суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності.

Протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 відповідають вимогам ст.256 КУпАП щодо змісту, оскільки в протоколах зазначено дату складання, дані про службову особу, яка їх склала та особу правопорушника, свідків, місце, час вчинення та суть правопорушення.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Аналізуючи зазначені положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи.

Зокрема, адміністративна відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, згідно ст. 130 КУпАП настає у разі, коли така особа відмовляється від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Диспозиція цієї норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують транспортним засобом, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Необхідно враховувати і усталену судову практику ЄСПЛ, який у рішенні від 29.06.2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02, 25624/02) наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (ст. 9 КУпАП).

Наведені обставини дають суду підстави дійти висновку, що протоколи про адміністративне правопорушення складено поліцейськими у відповідності до вимог діючого законодавства, зазначені письмові докази, досліджені судом, суд вважає достатньо переконливими, чіткими та такими, що узгоджуються між собою, одержані законним шляхом, а тому у суду не виникло жодних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєному.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, такими, що не викликають жодних сумнівів.

Аналізуючи приведені докази та даючи їм оцінку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в скоєному доведена в судовому засіданні поза розумним сумнівом, так як наведені вище докази є в їх сукупності вагомими, чіткими і узгодженими між собою.

Згідно картки обліку адміністративного правопорушення від 25.01.2021 ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_3 від 06.12.2019. (а.с.6).

Згідно довідки начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Сумській області (Філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС № 5943 від 24.02.2021 року відповідно до облікових даних територіального сервісного центру № 5943 (на правах відділу м. Охтирка) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Сумській області ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 кат «В,С», видане 06.12.2019 року.

При призначенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, зокрема те, що ОСОБА_1 скоїв грубе порушення правил дорожнього руху, має посвідчення водія, тому вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції статті за вказане правопорушення з позбавленням права керування транспортними засобами, так як саме такий вид стягнення буде достатнім для виправлення порушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 36, 40-1, 130, 268, 276, 283 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 10200 грн. (десять тисяч двісті гривень) в доход держави, що підлягає сплаті на рахунок: UA628999980313090149000018001, отримувач ГУК Сумській обл./Сумська обл./21081300, код за ЄДРПОУ 37970404, код бюджетної класифікації доходів 21081300, призначення: протокол серії ДПР18 № 236537 від 24.01.2021 року та серії ДПР18 № 236690 від 24.01.2021 року з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік.

Строк позбавлення права керування транспортними засобами рахувати з моменту вилучення водійського посвідчення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 454 грн. на користь держави, що підлягає сплаті на рахунок: отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувач: Казначейство України (ЕАП), рахунок UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір п. 5.

У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена в Сумський апеляційний суд через Охтирський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О. Ярошенко