Рішення № 95764600, 23.03.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/9357/20 23.03.2021

н\п 2/490/2171/2021

Справа № 490/9357/20

н\п 2/490/2171/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді – Шолох Л.М.,

за участю секретаря судового засідання – Коптєвій Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2020 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», в якій позивач просить визнати виконавчий напис від 20 листопада 2020 року за № 93666 щодо звернення стягнення на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 41 825,51 гривень таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскаржуваний припис нотаріусом вчинено з порушення вимог чинного законодавства. Так, виконавчий напис вчинено на підставі договору, вчиненого у простій письмовій формі, тоді як відповідно до вимог законодавства, чинного на момент вчинення такого напису, підставою для його вчинення має бути нотаріально посвідчений договір.

Крім того, заборгованість не є безспірною. Як слідує зі змісту виконавчого напису, право вимоги за кредитним договором укладеним між позивач та АТ «Альфа-Банк», неодноразово відступалося. Однак про зміну кредиторів позивач не отримував ніяких повідомлень. Позивач здійснював погашення кредитної заборгованості за цим договором, однак відсутність розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів за рахунком робить неможливим визначення правильності нарахування відсотків та перевірити врахування здійснених погашень в рахунок оплати кредиту. Отже, сума боргу не є безспірною сумою, та не може бути стягнута шляхом видання виконавчого напису. Відсутність розмежування пені та штрафу також вказує на порушення вимог щодо їх безспірності.

Згідно умов кредитного договору, який укладався між позивачем та АТ «Альфа-Банк» є 07 вересня 2015 року. Тоді як відповідач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису лише 20 листопада 2020 року, тобто за межами строку позовної давності.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 грудня 2020 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю ОСОБА_2 . Цього ж дня матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 грудня 2020 року відкрито провадження по даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У поданому відзиві відповідач наводить норми чинного законодавства, яким врегульовано питання видачі нотаріусами виконавчий написів та аналіз судової практики щодо вирішення спорів пов`язаних із цим. Однак, будь-яких доводів щодо обставин видачі приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. виконавчого напису, який є предметом спору у даній справі, відповідачем не наведено.

Крім того, відповідач просить зменшити суму витрат позивача на правову допомогу у розмірі 4 204 грн 00 коп., яка на його думку є неспіввісна з об`ємом наданих адвокатам послуг. З огляду на це відповідач просить відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу у означені сумі.

У судове засідання 15 березня 2021 року сторони у справі та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не з`явилися.

Представник позивача – адвокат Заливчий Я.В. надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача та третя особа до суду не з`явилися з невідомих суду причин.

Дослідивши матеріали справи та врахувавши думку представника позивача – адвоката Заливчого Я.В. про можливість розгляду справи без його участі, суд ухвалив про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни перебуває виконавчий напис, вчинений 11 грудня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. за № 93666 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 41 825,51 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. від 11.12.2020 року ВП № 63830081 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (в редакції чинній станом на 08 серпня 2020 року, далі – Закон № 3425-XII) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 34 Закону № 3425-XII нотаріуси вчиняють виконавчі написи.

Частиною 1 статті 88 Закону № 3425-XII встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Тобто, виконавчий напис – це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі слід перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Таких висновків дійшов Верховним Судом у постанові від 06 травня 2019 року №320/7932/16-ц.

Щодо переліку документів, які є підставою для вчинення виконавчого напису суд зазначає таке.

Статтею 87 № 3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік таких документів наведено у постанові Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, якою затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі – Перелік).

Враховуючи ухвалення Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 22 лютого 2017 року № 826/20084/14, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року № К/800/6492/17 та № К/800/7651/17, до даних правовідносин має бути застосовано Перелік у редакції, чинній станом на 29 листопада 2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29 листопада 2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Зі змісту оскаржуваного у цій справі виконавчого напису слідує, що підставою для винесення оскаржуваного виконавчого напису є: кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» від 06 вересня 2012 року № 500303111 та договори про відступлення права вимоги за цим договором укладеними між кредитором АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс», ТОВ «Вердикт Капітал». При цьому посилання на угоди, які б були посвідчені нотаріусом виконавчий напис від 20 листопада 2020 року не містить.

Слід зазначити, що кредитний договір від 06 вересня 2012 року № 500303111 укладений у простій письмовій формі, про що свідчить його копія, наявна в матеріалах справи. Відтак, оскаржуваний у цій справі виконавчий напис вчинено з порушенням Порядку.

Стосовно безспірності сум які були стягнуті за виконавчим написом, що оспорюється, суд зазначає таке.

Зі змісту виконавчого напису слідує, що стягнення за ним проводиться за період з 16 січня 2019 року до 13 листопада 2020 року у сумі 41 175,51 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 9 491,44 грн; прострочена заборгованість по несплаті відсотків за користування кредитом 4 525 грн. 82 коп.; строкова заборгованість по несплаченим відмоткам за користування кредитом – 15 458 грн 25 коп.; строкова заборгованість за штрафами і пенями 11 700 грн 00 коп.

На запит представника позивача Заливчого Я.В. приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В. надала відповідь та копії документів, наявні у неї що стосуються спірного виконавчого напису, а саме копії: Анкети-Заяви на отримання кредиту по продукту «Свій кредит», кредитного договору від 06 вересня 2012 року № 50030311, додатку до цього кредитного договору, які були підписані ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк».

Із зазначених копій документів слідує, що позивач у цій справі ОСОБА_1 отримав від ПАТ «Альфа-Банк» кредит у сумі 16 620 грн 00 коп. та згідно з додатком до кредитного договору отриманий кредит позивач мав сплатити протягом періоду з 06 вересня 2012 року до 07 вересня 2015 року суму в розмірі 35 681 грн 26 коп.

Також приватним виконавцем на адресу представника позивача було направлено виписку з особового рахунка за кредитним договором № 500303111 ОСОБА_1 , відповідно до якого сума заборгованості позивача за період з 16 січня 2019 року до 13 листопада 2020 року становить 41 175 грн 51 коп.

Зазначена виписка з рахунку підписана лише представником ТОВ «Вердикт Капітал» за довіреністю Кузьомко В.М.

За приписами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначає позивач про існування заборгованості перед ТОВ «Вердикт Капітал» йому не було відомо, будь-якої інформації про переуступку вимогу цьому товариству йому не надходило, із сумою заборгованості перед ТОВ «Вердикт Капітал» він погодитися не може, оскільки ним сплачувалися кошти на погашення кредиту.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано доказів на підтвердження існування за період з 16 січня 2019 року до 13 листопада 2020 року заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» у сумі 41 175 грн 541 коп. У своєму відзиві представник відповідача обмежився лише наведенням норм законодавства, якими врегульовано питання щодо видачі нотаріусом виконавчого напису та аналізом судової практики у відповідних спорах.

Відтак сума заборгованості ОСОБА_3 за період з 16 січня 2019 року до 13 листопада 2020 року у сумі 41 175 грн 541 коп. не є безспірною, тому не може бути стягнута на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити в повному обсязі.

Виконавчий напис від 20 листопада 2020 року за № 93666 щодо звернення стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 41 825,51 грн слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, відповідно до приписів частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 уклав договір про надання професійної правової (правничої) допомоги від 16 грудня 2020 року, відповідно до пункту 4 якого послуги надаються у період з 16 грудня 2020 року до 16 грудня 2022 року. На підставі цього договору видано ордер від 29 грудня 2020 року на представлення інтересів позивача у Центральному районному суді.

Відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру від 28 грудня 2020 року № 31 за послуги адвоката ОСОБА_1 сплачено 4204 грн 00 коп.

З матеріалів справи слідує, що адвокатам Заливчим Я.В. позивачу надано послуги зі збирання доказів, вивчення документів та формування правової позиції (1 година), підготовка заяви про забезпечення позову (1 година), підготовка позову та подання його до Центрального районного суду м. Миколаєва (2 години), що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 28 грудня 2020 року № АП-0036.

Також під час перебування справи у провадженні суду адвокатом Заливчим Я.В. 11 січня 2021 року були подані до Центрального районного суду м. Миколаєва пояснення до позовної заяви у справі № 490/9357/20.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 4204 грн 00 коп. є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом робіт (наданих послуг) та витраченим для цього часом.

Представник відповідача звертаючись до суду із заявою про зменшення витрат на правову допомогу вказує на неспіврозмірність із об`ємом наданих адвокатом послуг. Однак будь-яких доводів в обґрунтування зазначеного відповідачем не наведено та не зазначено, яка на його думку сума є співрозмірною з об`ємом наданих адвокатом послуг.

За такого суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідача та зменшення суми витрат позивача на послуги адвоката.

З огляду на необхідність задоволення позову в повному обсязі, відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 4204 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ, третя особа – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 93666 від 20.11.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 41 825 грн 51 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 витрати понесені на сплату судового збору в сумі 840 грн 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4204 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст складено 23 березня 2021 року.

Суддя Л.М. Шолох