Ухвала суду № 95764004, 23.03.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/518/21

УХВАЛА

іменем України

"23" березня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Ротар М.М., при секретарі судового засідання Радєвій Н.В.,

за участю представника заявника - адвоката Чередніченко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

встановив

в лютому 2021 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, поданою в його інтересах адвокатом Чередніченко І.Б., на бездіяльність посадових осіб Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

В обґрунтування скарги зазначено, що в провадженні Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебувало виконавче провадження № 33312730 про стягнення з заявника на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 16748,86 грн. 15.08.2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 28.09.2012 року державним виконавцем на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час завершення виконавчого провадження) виконавчий лист було повернуто стягувачу.

Крім того 18.11.2013 року було відкрито виконавче провадження 40766005 про стягнення з заявника на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 16748,86 грн. 26.11.2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 27.03.2014 року державним виконавцем на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час завершення виконавчого провадження) виконавчий лист було повернуто стягувачу.

Проте, при завершенні виконавчих проваджень арешт державним виконавцем на все нерухоме майно ОСОБА_1 не знято. Посилаючись на викладене, заявник просив скаргу задовольнити.

В судовому засіданні представник заявника адвокат Чередніченко І.Б. скаргу підтримала повністю.

Представник Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності, свою позицію щодо вирішення даної скарги не виклав.

Представник заінтересованої особи АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Вислухавши представника заявника, дослідивши матеріали скарги, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.12.2020 року у спеціальному розділі міститься запис про обтяження за 8712361 за яким постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження номер 40766005, виданою 26.11.2013 Відділом державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції, застосовано вид обтяження - арешт нерухомого майна та заборонено здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, лише в межах суми боргу.

У Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером 12876630 зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення зоборони його відчудження номер 2785115832, виданої 15.08.2012 року, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції.

Також було встановлено, що на виконанні у відділ ДВС перебувало виконавче провадження № 33312730 про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 16748,86 грн.. 15.08.2012 року постановою державного виконавця було накладено арешт на майно боржника та заборону на його відчуження.

28.09.2012 року державним виконавцем на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто виконавчий документ стягувачу.

Крім того 18.11.2013 року державним виконавцем відділу ДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження номер 40766005 про стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 16748,86 грн. та 26.11.2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

27.03.2014 року державним виконавцем на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто виконавчий документ стягувачу.

В подальшому, вказані виконавчі провадження відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби (затверджено наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008р. №2274/5) знищено у зв`язку з закінченням термінів зберігання.

Так, примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 52, ч.ч. 1-4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час накладення арешту) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

У відповідності до вимог ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час завершення виконавчого провадження) закінчення виконавчого провадження тягне за собою певні правові наслідки. За загальним правилом, як наслідок закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсненні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. До певних виключень є направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження на підставі рішення суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також у випадку стягнення виконавчого збору та витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Випадки, коли виконавче провадження підлягає закінченню передбачені ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час завершення виконавчого провадження). Вказана стаття містить вичерпний перелік підстав для вчинення відповідної процесуальної дії державного виконавця.

Як зазначалося вище, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами були завершені 28.09.2012 року та 27.03.2014 року та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час завершення виконавчого провадження) – виконавчий документ був повернутий стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При цьому, закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу є різними процесуальними діями з різними наслідками їх застосування. Зокрема, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених вказаним законом строків. Повернення виконавчого документа не є закінченням виконавчого провадження.

Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено зняття арешту з майна боржника в разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (чинний на час звернення з скаргою до суду) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду, зокрема в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (бездіяльність на відміну від дії не має моменту вчинення; бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності (вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року в справі № справа № 127/2-2177/2005).

Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця повністю відповідають нормам Закону Україні “Про виконавче провадження”, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 258-260, 449-453 ЦПК України, суд

постановив

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали виготовлено 24 березня 2021 року.

Суддя М.М. Ротар