Рішення № 9576359, 12.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.10                                                                                           Справа№ 14/30

За позовом відкритого акціонерного товариства “Львівекскавація”, м. Львів

до відповідача –закритого акціонерного товариства “Роздільський керамічний завод”, смт. Розділ, Львівська область,

Про стягнення 98174 грн., з яких 20528 грн. – основний борг, 73890 грн. –штраф, 2996 грн. –інфляційні втрати, 760 грн. –3% річних

За зустрічним позовом закритого акціонерного товариства “Роздільський керамічний завод”, смт. Розділ, Львівська область,

до відкритого акціонерного товариства “Львівекскавація”, м. Львів,

Про встановлення нікчемності п. 4.2. договору №15 від 01.01.2008 р. про надання послуг механізмами, укладеного між ВАТ “Львівекскавація” та ЗАТ “Роздільський керамічний завод”.

Суддя Кітаєва С.Б.

при секретарі Хороз І.Б.

За участю представників:

від позивача –Шнир Я.Б. - представник

від відповідача –Пирва А.В. - представники

Суть спору: Позовну заяву подано відкритим акціонерним товариством “Львівекскавація”, м. Львів, до закритого акціонерного товариства “Роздільський керамічний завод”, смт. Розділ, Львівська область, про стягнення 98174 грн., з яких 20528 грн. – основний борг, 73890 грн. –штраф, 2996 грн. –інфляційні втрати, 760 грн. –3% річних. Закрите акціонерне товариство “Роздільський керамічний завод”, смт. Розділ, Львівська область, звернулось із зустрічним позовом до відкритого акціонерного товариства “Львівекскавація”, м. Львів, про встановлення нікчемності п. 4.2. договору №15 від 01.01.2008 р. про надання послуг механізмами, укладеного між ВАТ “Львівекскавація” та ЗАТ “Роздільський керамічний завод”.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.02.2010 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 14.04.2010 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 14.04.2010 р., 23.04.2010 р.. В судовому засіданні 05.05.2010 р. було оголошено перерву до 12.05.2010 р., про що представники сторін були ознайомлені під розписку.

22.04.2010 року представником позивача ( в порядку ст.22 ГПК України) подано Заяву від 19.04.2010 р про відкликання заяви про зменшення позовних вимог, якою відкликано раніше подану (а саме:14.04.2010 року) заяву про зменшення позовних вимог, у зв»язку з чим уточнено розмір та прохальну частину позовної заяви : просить стягнути з відповідача на користь позивача 20528 грн. заборгованості, 72500 грн. штрафу, 4000 грн. втрат від інфляції, 3 % річних у розмірі 760 грн. та судові витрати.

Представникам роз’яснено їх права згідно зі ст.ст.20, 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається із врахуванням Заяви позивача за первісним позовом від 19.04.2010 року за наявними у ній матеріалами.

У судових засіданнях представник позивача первісний позов підтримав, а зустрічний заперечив з мотивів, зазначених у позовній заяві, клопотаннях, заявах, відзиві. Ствердив, зокрема, що 01.01.2008 р. між сторонами був укладений договір №15 про надання послуг механізмами, на підставі якого позивач надав відповідачу послуги екскаватором ЕО-10011. Згідно із актом звірки взаєморозрахунків від 15.11.2008 р. відповідач заборгував 13840 грн., а згідно із актом №201108/01 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 19.11.2008 р. відповідач заборгував 6688 грн., - усього 20528 грн.. Згідно із п. 4.2. договору, при порушенні термінів оплати замовник сплачує штраф у розмірі 2% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Такий розмір санкції сторони погодили добровільно. Відповідно, відповідачу нараховано за 180 днів прострочки 73890 грн. штрафу, а також 760 грн. 3% річних і 2996 грн. інфляційних втрат. Просить первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити.

Представник відповідача первісний позов заперечив, а зустрічний позов підтримав з мотивів, зазначених у зустрічній позовній заяві, відзиві, доповненні до відзиву, письмових поясненнях. Посилається на ненастання строку оплати суми основного боргу, оскільки такий строк згідно із п. 3.1. договору настає через 5 днів з дати підписання актів виконаних робіт і надання рахунку на оплату послуг. Такі рахунки відповідачу не надавались. Відповідно, не підлягають нарахуванню і штрафні санкції, які, окрім того, були заявлені позивачем із пропуском річного строку позовної давності, встановленого у ст. 258 ЦК України. П. 4.2. договору, яким встановлено, що при порушенні термінів оплати замовник сплачує штраф у розмірі 2% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, вважає нікчемним, оскільки він суперечить ст. 549 ЦК України, згідно із якою штраф, на відміну від пені, не обчислюється за кожен день прострочки. Просить у первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Позивачу належить екскаватор Е-10011Е (Е5011), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ЛВ№001374, інвентарною карткою обліку основних засобів 0087.

01.01.2008 р. між позивачем (виконавець) та позивачем (замовник) був укладений договір №15 про надання послуг механізмами, згідно із п. 1.1. якого виконавець зобов’язався надати послуги власними механізмами –екскаватором ЕО -1001 за завданням замовника, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити надані послуги згідно виставлених рахунків, актів виконаних робіт і умов цього договору. Вартість робіт становить 76 грн./год. роботи механізму (п. 3.2.). Розрахунок по даному договору здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5-ти днів після підписання актів виконаних робіт і надання рахунку до оплати наданих послуг. Зазначеним (умовами п. п. 1.1., 3.1. договору) спростовується посилання позивача на те, що підставою для проведення оплати є або підписання акту виконаних робіт, або надання рахунку до оплати, оскільки договором встановлено необхідність наявності і підписаних актів виконаних робіт і виставлення рахунку до оплати послуг для початку перебігу п’ятиденного строку на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, договір виконувався сторонами. Позивачем надано, а відповідачем без зауважень прийнято роботи згідно із актами прийому-здавання виконаних робіт від 29.02.2008 р. на суму 1824 грн., від 31.03.2008 р. на суму 13984 грн., від 30.10.2008 р. на суму 10336 грн., від 31.05.2008 р. на суму13376 грн., від 30.06.2008 р. на суму 14592 грн., від 31.07.2008 р. на суму 13376 грн., від 30.08.2008 р. на суму 12768 грн., від 30.09.2008 р. на суму 3648 грн., від 31.10.2008 р. на суму 13376 грн., від 19.11.2008 р. на суму 6688 грн., - усього на загальну суму 103968 грн.. Зазначена обставина (виконання робіт станом на 15.11.2008 р. на загальну суму 97280 грн.) визнається сторонами в акті звірки взаєморозрахунків від 15.11.2008 р..

Матеріалами справи також підтверджується і позивачем визнається факт проведення відповідачем часткової оплати зазначених робіт платіжними дорученнями №4223 від 02.04.2008 р. на 13984 грн., №4789 від 26.05.2008 р. на 10336 грн., №4940 від 06.06.2008 р. на 13376 грн., №5614 від 01.08.2008 р. на 14592 грн., №5699 від 05.08.2008 р. на 13376 грн., №6192 від 08.09.2008 р. на 12768 грн., №6949 від 11.11.2008 р. на 5000 грн., - усього на загальну суму 83432 грн., що підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків від 15.11.2008 р., випискою по банківському рахунку, платіжними дорученнями. Доказів проведення інших оплат суду не надано.

З урахуванням наведеного, сума різниці між вартістю виконаних робіт та сумою проведених проплат становить 20536 грн.. При цьому, позивачем невірно обчислено суму основного боргу у позовній заяві (неправильно переписана сума боргу з акту звірки від 15.11.2008 р.), у якій він просить стягнути основний борг у сумі лише 20528 грн.. Згідно із ст. 83 ГПК України, суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог. Клопотання про вихід за їх межі суду не подавались, відтак, суд розглядає справу в цій частині в межах зазначеної позивачем суми основного боргу.

Доказів оплати суми основного боргу ні до порушення провадження у справі, ні в ході судового розгляду суду не надано, хоча з факту подання позовної заяви вбачається вимога позивача, адресована відповідачеві, провести оплату.

Позивач посилається на виставлення відповідачеві рахунків на оплату одночасно із наданням актів виконаних робіт, що підтверджується, зокрема, доповідною запискою голови спостережної ради позивача. Відповідач заперечив факт надання йому та, відповідно, отримання ним рахунків, у зв’язку із чим строк виконання ним зобов’язання по оплаті не настав.

Посилання позивача на виставлення рахунків одночасно з наданням відповідачеві на підписання актів прийому-передачі виконаних робіт в світлі зазначених заперечень не доведено суду у встановленому порядку належними доказами. Так, до прийняття робіт відповідачем та, відповідно, підписання ним підписаного односторонньо позивачем акту прийому-передачі виконаних робіт, у позивача була відсутня підстава для виставлення рахунку, а відтак, можливість одночасного надання відповідачу на перевірку і підписання акту та одразу рахунку на оплату, не обґрунтована у встановленому порядку. До матеріалів справи позивачем долучено копії рахунків від 29.02.2008 р., 31.03.2008 р., 30.04.2008 р., 31.05.2008 р., 30.06.2008 р., 31.07.2008 р., 30.08.2008 р., 30.09.2008 р., 30.10.2008 р., 19.11.2008 р., жоден з яких не містить відмітки про його отримання відповідачем чи доказів його надіслання та отримання відповідачем. При цьому, рахунки б/н від 31.05.2008 р. та №48 від 30.08.2008 р. датовані суботами, на які не було перенесено робочих днів. Не є переконливим доказом і лист позивача №06/08-09 від 05.06.2009 р. у якому є посилання на доручення копій актів виконаних робіт та рахунків на оплату, без належного підтвердження факту його направлення відповідачу та отримання ним. Квитанція про придбання марки вартістю 5,30 грн. підтверджує лише сам факт такого придбання марки, але не факт надіслання листа.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Враховуючи, що саме позивач посилається на настання терміну оплати та вимагає стягнення інфляційних втрат, 3% річних, штрафу, саме на ньому і лежить тягар доведення цієї обставини, а також під ставності вибору дати, з якої відповідачеві нараховано такі суми. Однак, позивач свій процесуальний обов’язок не виконав, а оцінивши докази в сукупності згідно із ст. 43 ГПК України, суд вважає недоведеним факт виставлення відповідачу рахунків на оплату. З врахуванням наведеного, заперечення відповідача щодо спливу позовної давності по вимогах по сплаті неустойки згідно із ст. 258 ЦК України, не стосується суті справи.

При цьому, та обставина, що відповідач проводив часткову оплату виконаних і прийнятих робіт, не впливає на висновки суду враховуючи, що з поведінки сторін під час проведення таких проплат вбачається згода відповідача оплатити відповідні суми, а також згода позивача їх прийняти. Спорів щодо оплати таких сум між сторонами немає. Згідно із ч. 1 ст. 531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Однак, позивачем не було доведено зазначених ним у позовній заяві строків належного виконання зобов’язання відповідачем та, відповідно, не доведено підставність нарахування зазначених ним сум.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно, визначивши в договорі умови, за яких настає обов’язок відповідача по оплаті, позивач повинен був забезпечити дотримання зі своєї сторони таких умов. З урахуванням наведеного, в частині нарахованих на суму основного боргу нарахувань, у позові слід відмовити.

Відповідач у зустрічному позові просить встановити нікчемність п. 4.2. договору №15 від 01.01.2008 р., згідно із яким при порушенні термінів оплати замовник сплачує штраф у розмірі 2% від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Відповідач у зустрічному позові вважає такий пункт нікчемним як такий, що суперечить ст. 549 ЦК України, згідно із якою неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Однак, суд не вбачає суперечності оспорюваного пункту вимогам закону та визначає вид такої неустойки виходячи не з його, визначеної сторонами, назви (штраф чи пеня), а з суті, зазначеної у договорі. Відповідно до оспорюваного п. 4.2. договору, зазначена у ньому неустойка по суті є пенею, яка обчислюється за кожен день прострочки і стягнення якої регламентується відповідними актами цивільного законодавства, зокрема, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Проте, відповідач у зустрічному позові просить суд захистити його право шляхом встановлення нікчемності цього пункту. Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільного права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відтак, обраний відповідачем спосіб захисту не відповідає зазначеній нормі.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно із ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист лише свого права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що у зустрічному позові слід відмовити, частково задовольнивши первісний. Керуючись ст.ст.1,2,32, 33,36, 43, 49, 82,84, 85 ГПК України, суд

вирішив:

1.          У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

2.          Первісний позов, уточнений заявою від 19.04.2010 року, задовольнити частково.

3.          Стягнути з закритого акціонерного товариства “Роздільський керамічний завод” (м. Роділ, Львівська область, ЄДРПОУ 33182888) на користь відкритого акціонерного товариства “Львівекскавація” (м. Львів, вул. Гайдучка, 1, ЄДРПОУ 05424041) 20528 грн.боргу.

4.          Стягнути з закритого акціонерного товариства “Роздільський керамічний завод” (м. Роділ, Львівська область, ЄДРПОУ 33182888) на користь відкритого акціонерного товариства “Львівекскавація” (м. Львів, вул. Гайдучка, 1, ЄДРПОУ 05424041) 205,28 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В частині решти уточнених заявою від 19.04.2010 року вимог по первісному позову - відмовити.

6.          Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя